Постанова 4855 № 640/167/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/167/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання дій протиправними, визнання протиправною та нечинною постанови, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила: - визнати протиправними (неправомірними) дії (бездіяльність) Кабінету Міністрів України при виданні постанови від 19 жовтня 2018 року № 867; - визнати протиправною та нечинною з дати її видання постанову Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року № 867; - стягнути з Кабінету Міністрів України на користь позивача на відшкодування моральної шкоди суму, що дорівнює 1 грн. Х кількість побутових споживачів газу в Україні. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання дій протиправними, визнання протиправною та нечинною постанови повернуто позивачеві. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт наполягає, що судом не дотримано принцип юридичної визначеності, оскільки залишаючи позов без руху, суд першої інстанції визначив розмір судового збору, виходячи з дати його подання (2019 рік), а відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повертаючи позовну заяву, виходив з того, що нею не надано відомостей про доходи за попередній календарний рік. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року прийнято до провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій, визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 13 грудня 2021 року. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач), у якому просила визнати протиправними (неправомірними) дії (бездіяльність) Кабінету Міністрів України при виданні постанови від 19 жовтня 2018 року № 867 та визнати протиправною та нечинною з дати її видання постанову Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року №

867. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, позовну заяву повернуто позивачу на підставі положення пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Постановою Верховного Суду від 28 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у цій справі, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, Верховний Суд виходив із того, що доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача суд апеляційної інстанції не перевіряв. Шостий апеляційний адміністративний суд в означеній постанові надав оцінку тільки дотриманню судом першої інстанції норм процесуального права під час розв`язання питання про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір». Питання щодо наявності/відсутності підстав вважати позивача особою, яка звільнена від сплати судового збору за подання позову у цій справі на підставі положень частини третьої статті 22 Закону України «Про судовий збір» суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав йому належної правової оцінки попри те, що в своїй апеляційній скарзі заявник виклала конкретні та важливі аргументи стосовно цієї обставини. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року без змін. 14 травня 2021 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 640/167/20, у якій просила таку скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Постановою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року скасовано, а справу № 640/167/20 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року, Верховний Суд вказав, що перевірці підлягає розмір річного доходу позивачки - фізичної особи за попередній календарний рік до звернення з позовною заявою, від сплати судового збору за подачу якої вона просить суд її звільнити (у цьому випадку 2018 рік), оскільки позивач звернулася із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва 31 грудня 2019 року, а Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 12 квітня 2021 року не надано оцінку зазначеним у апеляційній скарзі доводам позивача щодо наявності підстав для звільнення її від сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір». Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, викладеним в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року, колегія суддів зазначає наступне. Вимоги до позовної заяви встановлені статтями 160,161 КАС України. Відповідно до частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Частиною першою статті 169 КАС України встановлено, що суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а її позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених судом недоліків. Підставою для залишення позовної заяви без руху слугувало недотримання позивачем вимог статті 160 КАС України, а саме: - не зазначені ідентифікаційний номер відповідача та ціна позову; - не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; - не зазначені докази, що підтверджують вказані обставини; - не зазначений перелік доказів, що додаються до заяви або доказів, які не можуть бути надані; - не зазначене обґрунтування порушення оскарженими рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; - не зазначене власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не поданий інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) із тим самим предметом та з тих самих підстав. Суд першої інстанції запропонував позивачеві усунути недоліки позовної заяви, надавши суду такі документи: - докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві; - копії оскарженого рішення або клопотання про його витребування; - докази на підтвердження факту заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні; - документ про сплату судового збору в розмірі 1536,80 грн. Визначаючи розмір судового збору, який необхідно сплатити за подання позовної заяви у цій справі, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки електронний позов сформовано в системі «Електронний суд» 31 грудня 2019 року, а прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1 921 грн., то судовий збір підлягає сплаті у розмірі 1 536, 80 грн. (із урахуванням двох вимог немайнового характеру). З матеріалів справи вбачається, що 16 січня 2021 року позивачем, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 січня 2020 року, подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій просила звільнити від сплати судового збору, оскільки, зокрема, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. На підтвердження зазначеного, до заяви додано довідку ГУ ДФС у м. Києві від 2 квітня 2019 року № 44074/Щ/26-15-53-04 про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з І кварталу по ІV квартал 2018 року. Ухвалою Окружного адміністративний суд міста Києва від 23 січня 2020 року позовна заява повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України з огляду на те, що позивач не сплатила судовий збір, а тому усунула недоліки, зазначені в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 січня 2020 року про залишення позовної заяви без руху. При цьому, суд першої інстанції під час вирішення питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору, не врахував довідку ГУ ДФС у м. Києві від 2 квітня 2019 року № 44074/Щ/26-15-53-04 про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу по 4 квартал 2018 року (що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік), оскільки 31 грудня 2019 року є останнім днем року, яким закінчується його ІV квартал, відтак, належними та достовірними відомостями, які дадуть суду змогу встановити дійсний майновий стан позивача, є відомості за І - ІV квартали 2019 року, а не за 2018 рік. Відомості щодо доходів позивача за І - ІV квартали 2019 рік до суду не надані, що унеможливлює встановлення рівня річного доходу позивача та порівняння його з розміром судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією позовною заявою. В контексті вищевикладених висновків, апеляційний суд наголошує, що пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» установлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Вказаною статтею передбачено, що позивач звільняється від сплати судового збору, якщо такий перевищує 5 відсотків розміру річного доходу саме за попередній календарний рік. Перевірці підлягає розмір річного доходу позивачки - фізичної особи за попередній календарний рік до звернення з позовною заявою, від сплати судового збору за подачу якої вона просить суд її звільнити (у цьому випадку 2018 рік), оскільки позивач звернулася із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва 31 грудня 2019 року. Вищевказана правова позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у даній справі. Так, як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2020 року надано довідку ГУ ДФС у м. Києві від 2 квітня 2019 року № 44074/Щ/26-15-53-04 про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу по 4 квартал 2018 року (т. 1 а.с. 27). Із вказаної довідки вбачається, що річний дохід позивача за 2018 рік становить 2 618 гривень 14 копійок (90,63+2091,71+341,71+94,09). Отже, для вирішення питання наявності/відсутності підстав вважати ОСОБА_1 особою, яка звільнена від сплати судового збору за подання позову у цій справі на підставі положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», необхідно встановити, чи перевищує розмір судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік до звернення з позовною заявою, тобто, в даному випадку, 2018 рік, як вже було зазначено вище. Так, матеріалами справи підтверджується, що судом першої інстанції було визначено розмір судового збору, який необхідно сплатити за подання позовної заяви у цій справі (виходячи з того, що електронний позов сформовано в системі «Електронний суд» 31 грудня 2019 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1 921 грн., із врахуванням двох вимог немайнового характеру) - 1 536, 80 грн. Оскільки 5 відсотків розміру річного доходу позивача ОСОБА_1 становить 130,91 грн. (2 618,14 грн. * 5%) / 100%), відтак, розмір судового збору - 1 536, 80 грн.очевидно перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік до звернення з позовною заявою (130,91 грн.), що, в свою чергу, свідчить про наявність правових підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір». Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було помилково повернуто позовну заяву ОСОБА_1 як таку, недоліки якої не усунуто, оскільки розмір судового збору за подання позовної заяви у цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік до звернення з позовною заявою, яким є 2018 рік, що є передбаченою законом підставою для звільнення від сплати судового збору. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух. Європейський суд вказує, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року). Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. ЄСПЛ неодноразово висловлював у своїх рішеннях позицію щодо необхідності уникнення судами зайвого формалізму. Зокрема, у справі Miragall Escolano v. Spain (рішення від 25.01.2000 р.) Суд зазначив, що надто суворе тлумачення процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду. Колегія суддів у даній справі не вбачає ані недобросовісності позивача щодо невиконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, ані процесуальних підстав для прийняття судом першої інстанції рішення про повернення позовної заяви. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права на доступ до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання дій протиправними, визнання протиправною та нечинною постанови. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва. Керуючись ст. 243, 315, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року - скасувати та направити справу до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, А.Ю. Кучма