Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/167/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/167/20 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 вересня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Маринчак Н.Є., Коротких А.Ю. за участі секретаря Дудин А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання дій (бездіяльності) протиправними, визнання протиправною та нечинною постанови про стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, у якому, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, просила: -визнати протиправними (неправомірними) дії (бездіяльність) Кабінету Міністрів України при виданні постанови від 19 жовтня 2018 року № 867; -визнати протиправною та нечинною з дати її видання постанову Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року № 867; -стягнути з Кабінету Міністрів України на її користь на відшкодування моральної шкоди суму, що дорівнює 1 грн. х кількість побутових споживачів газу в Україні. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року провадження у справі закрито на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останню та розглянути справу по суті. В обґрунтування скарги позивачка зазначила, що вважаючи порушеними оскаржуваною Постановою №867 свої права побутового споживача природного газу на отримання інформації про структуру ціни природного газу, непрозорість визначення цієї структури ціни, інші права, вона звернулась до суду з позовом від 31.12.2019. Позивачка зазначила, що підстави та предмет позову ( зокрема, ціна природного газу за однією формулою) у справі №640/2412/20 відрізнялися від предмету (зокрема, інша формула ціни природного газу) та підстав позову у справі №640/167/20. Також позивачка зазначила, що у судовому засіданні 15.04.2024 повідомляла суд, що не може відмовитися від позову, оскільки у назві Постанови №867 застосування слів «загальносуспільний інтерес» свідчить про те, що оскаржуване Положення стосується не лише її прав. Апелянтка зазначила, що оскаржувана ухвала суду є такою, що постановлена з порушенням ст.21, ч.2 ст.22, ч.1 ст.129 Конституції України, ст. 1, п.1 ст.6 Конвенції, ст.2, п.п.1,3 ст.7, п.1 ст.8. п.1 ст.15 Закону України «Про судоустрій статус суддів», підп.1) п.3 ст.2, ст.3, п.1 ст.5. ст.6 КАС України, та такою, що не відповідає п.1 ст.2, п.п.1,2,3,4 ст.242 КАС України і потребує перегляду. У відзиві на апеляційну скаргу Кабінет Міністрів України зазначив, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку всім обставинам та прийнято відповідно законну ухвалу. Жодних обґрунтованих доводів, які б доводили порушення норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, в апеляційній скарзі не зазначено. Також відповідач вважає, що позивачкою було пропущено строк на подання апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вже є рішення суду, яке набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Суд зазначив, що предмет спору у справі №640/2412/20 охоплював заявлені у межах даної справи вимоги. Отже, за своєю сутністю позовні вимоги, які були заявлені позивачем в межах адміністративної справи №640/167/20 та в даній справі є ідентичними. Колегія суддів перевірила правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшла таких висновків. Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Судом встановлено, що у 2019 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, у якому, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, просила: -визнати протиправними (неправомірними) дії (бездіяльність) Кабінету Міністрів України при виданні постанови від 19 жовтня 2018 року № 867; -визнати протиправною та нечинною з дати її видання постанову Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року № 867; -стягнути з Кабінету Міністрів України на її користь на відшкодування моральної шкоди суму, що дорівнює 1 грн. х кількість побутових споживачів газу в Україні. У позовній заяві (справа №640/167/20) та додаткових заявах позивачка зазначала, що вважає порушеним її право споживача природного газу через те, що неналежним чином визначено ціну природного газу, не вказано в структурі ціни частку газу власного добутку, що порушує принцип формування ціни. Також позивачка зазначала, що відповідач діяв незаконно не лише встановлюючи ціну постачання природного газу, а й обмежуючи свободу вибору побутовим споживачам постачальника газу. В подальшому у 2020 році ОСОБА_1 подала до суду адміністративний позов до Кабінету Міністрів України в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила: - визнати протиправними (неправомірними) дії (бездіяльність) Кабінету Міністрів України при виданні постанови «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» від 19.10.2018 №867 (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867) зі змінами; - зобов`язати Кабінет Міністрів України при здійсненні повноважень, визначених абз. 16 підп. 2 п. 1 ст. 20 Закону №796-XII по здійсненню державного управління у сфері використання надр та природних ресурсів враховувати обсяг природного газу власного видобутку та кількість споживачів газу; - визнати протиправною та нечинною з дати її видання постанову Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 зі змінами; - стягнути з Кабінету Міністрів на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у сумі 12 500 000 грн., що дорівнює 1 грн. х кількість побутових споживачів газу в Україні. В обґрунтування позову позивачка зазначала, що при винесенні оскаржуваної постанови Кабінет Міністрів України не визначив, всупереч пункту 1 частини четвертої статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», конкретний загальносуспільний інтерес, що призвів до покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867. Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що, визначаючи ціну постачання природного газу, відповідач у порушення частини першої статті 92 Конституції України, частини першої статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» поклав на побутових споживачів газу спеціальні обов`язки у вигляді встановленої ціни постачання природного газу. При цьому, наголошує, що ціна продажу/придбавання/постачання природного газу, передбачена у пункті 13 постанови Кабінету Міністрів від 19.10.2018 №867 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 17), визначена відповідачем неналежним чином, у непрозорий та дискримінаційний спосіб, з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для точки входу в Україну на міждержавному з`єднанні з Польщею/Словаччиною/Угорщиною, без урахування точок виходу на міждержавному з`єднанні з Польщею/Словаччиною/Угорщиною, а також газу власного видобутку та величини кількості побутових споживачів газу в Україні. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2022, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 та постановою Верховного Суду від 20 червня 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанції вбачається, що судами в рамках справи № 640/2412/20 було надано оцінку виключно доводам позивачки зазначеним у позовній заяві, які стосуються саме внесених змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867. При цьому у вказаних рішеннях відсутні висновки судів щодо обґрунтованості визначеної у Постанові № від 19.10.2018 №867 в первинній редакції ціни природного газу, щодо наявності чи відсутності у структурі ціни частки газу власного добутку, щодо обмеження вибору побутових споживачів з обрання постачальника газу, тобто доводам позивачки наведеним у позовній заяві в рамках судової справи №640/16720. Отже заявлені позивачем у даній адміністративній справі позовні вимоги та обставини, що обґрунтовують звернення до суду не можна вважати тотожніми тим, що у справі №640/2412/20. Закриваючи провадження у даній справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України, суд першої інстанції помилково не врахував зазначених обставин. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного та необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у даній адміністративній справі. Підсумовуючи встановлені обставини у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спірного питання, а тому, враховуючи межі розгляду судом апеляційної інстанції та його повноваження щодо перегляду ухвал суду першої інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи відповідача щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду з апеляційною скаргою, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки фактично оскаржувану ухвалу суду отримано позивачкою 19 квітня 2024 року, а апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції 06 травня 2024 року, тобто в межах встановленого КАС строку. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Згідно з частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 04.09.2024. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.Є.Маринчак А.Ю. Коротких