Ухвала КАС ВС № 640/19764/20

УХВАЛА 29 листопада 2021 року м. Київ справа № 640/19764/20 адміністративне провадження № К/9901/40383/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №640/19764/19 за позовом ОСОБА_1 до П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (утворена наказом Офісу Генерального прокурора від 02 червня 2020 року №257), Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (утворена наказом Офісу Генерального прокурора від 02 червня 2020 року №257), Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 22 липня 2020 року №10н про неуспішне проходження ним атестації; - визнати протиправним та скасувати наказ прокурора м. Києва від 09 вересня 2020 року №1859к про звільнення його з посади заступника начальника Другого наглядового відділу за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури міста Києва та органів прокуратури; - поновити його на рівнозначній посаді в Київській міській прокуратурі; - стягнути з Київської міської прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року. Адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур 22 липня 2020 року №10н «Про неуспішне проходження прокурором атестації»; - визнано протиправним та скасовано наказ прокурора міста Києва 09 вересня 2020 року №1859к щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Другого наглядового відділу за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури міста Києва та органів прокуратури; - поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Другого наглядового відділу за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури міста Києва з 11 вересня 2020 року; - стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 вересня 2020 року по 30 вересня 2021 року в розмірі 375289 грн 20 коп; - в іншій частині позову відмовлено. 08 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №640/19764/19. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про її повернення з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправним і скасування рішення про неуспішне проходження прокурором атестації; визнання протиправним і скасування наказу про звільнення з посади; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника Другого наглядового відділу за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури міста Києва та органів прокуратури. Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі). Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. На обґрунтування касаційної скарги заявник, зокрема, вказав на: - відсутність висновку Верховного Суду (на момент подання касаційної скарги) щодо питання застосування пунктів 9, 11, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», а також пункту 8 розділу І та розділу ІV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора 03 жовтня 2019 року №221. Зокрема скаржник указує на відсутність правової позиції Верховного Суду щодо дискреційних повноважень кадрової комісії на прийняття рішень стосовно прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію за нормами Закону №113-IX; - відсутність висновку Верховного Суду (на момент подання касаційної скарги) щодо питання застосування підпункту 7 пункту 22 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX. Скаржник зазначає про неправильне тлумачення судом апеляційної інстанції зазначеної норми та визначення статусу кадрової комісії; - неврахування судом апеляційної інстанції позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.08.2020 у справі № 826/26007/15, а саме: що повноваження кадрових комісій є дискреційними та про відсутність у судів повноважень на перевірку оцінки якостей, здібностей та характеристик прокурорів під час атестації, проведеної кадровою комісією. Суд наголошує, що таке обґрунтування підстав щодо застосування одних і тих самих норм права є взаємовиключним, а тому не може бути прийняте судом касаційної інстанції, як підстава касаційного оскарження судових рішень. Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України. Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи те, що скаржником не обґрунтовано передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №640/19764/19 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська