Ухвала КАС ВС № 640/21822/19

УХВАЛА 20 червня 2023 року м. Київ справа № 640/21822/19 адміністративне провадження № К/990/19363/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №640/21822/19 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ від 17 жовтня 2019 року №1132ц про звільнення його з посади заступника начальника Третього слідчого відділу Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 18 жовтня 2019 року; - поновити його на посаді заступника начальника Третього слідчого відділу Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та в органах прокуратури України; - стягнути з Генеральної прокуратури України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, обрахованого з моменту звільнення, по дату винесення судового рішення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 17 жовтня 2019 року №1132ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Третього слідчого відділу Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури з 18 жовтня 2019 року; - поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Третього слідчого відділу Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України з 19 жовтня 2019 року; - стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2019 року по 15 березня 2023 року в сумі 1921693,88 грн, з якої Генеральною прокуратурою України мають бути відраховані податки та обов`язкові платежі. Ухвалами Верховного Суду від 28 квітня та 15 травня 2023 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №640/21822/19 було повернуто скаржнику. 30 травня 2023 року до Суду втретє надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №640/21822/19. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. На обґрунтування підстав касаційного оскарження заявник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 640/22657/19 щодо застосування пунктів 7, 9, 10, підпункт 1 пункту 19 розділу ІІ Закону №113-ІХ, пункту 6 частини першої статті 15, пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", абзацу 2 пункту 2 розділу І Порядку №221. Суд зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Необхідно зауважити, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак скаржником не зазначено належного правового обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі №640/22657/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Суд критично оцінює посилання заявника, що у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №640/22930/19 з подібними до цієї справи №640/21822/19 та справи №640/22657/19 правовідносинами, Верховний Суд дійшов протилежних висновків, вказавши, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на те, що вимоги пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ (в редакції чинній на час звільнення позивача) підлягають застосуванню до позивача. Суд звертає увагу скаржника, що у пункті 56 постанови Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №640/22930/19 чітко зазначено, що правовідносини у цій справі (№640/22930/19) не є подібними до правовідносин у справі №640/22657/19. Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд ураховує, що ухвалами Верховного Суду від 28 квітня та 15 травня 2023 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №640/21822/19 було повернуто заявнику, оскільки останнім не наведено належних обґрунтувань підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас звертаючись до Суду з касаційною скаргою повторно Офісом Генерального прокурора не враховано відповідних висновків Верховного Суду, викладених в ухвалах від 28 квітня та 15 травня 2023 року, та не викладено передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції. Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не викладено передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. З огляду на зазначене, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення Судом не вирішуються. Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №640/21822/19 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська