Постанова 4850 № 200/3107/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 року справа №200/3107/21-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Гайдара А.В., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., представника позивача Кучерова І.А., представника відповідача 1 Зуб Г.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Держпраці у Донецькій області та Державної служби України з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 р. у справі № 200/3107/21-а (головуючий І інстанції суддя Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування індивідуального акту, ВСТАНОВИВ: 23 березня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці, в якому, з урахуванням виправлень, останній просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці № 21-кт від 19.02.2021 «Про звільнення ОСОБА_2 »; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області № 82-лк від 19.02.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » та зобов`язати відповідачів поновити його на посаді начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 20.02.2021 (т. 1 а.с. 1-7). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 2 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Держаної служби України з питань праці № 21-кт від 19 лютого 2021 року Про звільнення ОСОБА_3 . Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області № 82-лк від 19 лютого 2021 року Про звільнення ОСОБА_3 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 20 лютого 2021 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Допущено до негайного виконання судове рішення в частині поновлення на посаді (т. 2 а.с. 201-206). Державна служба України з питань праці, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано суду жодного доказу, що спростовує період перебування у тимчасовій непрацездатності загальним обсягом більше 150 календарних днів протягом року, пояснення щодо дійсних причин відсутності останнього на робочому місті; пояснень щодо наявності листків непрацездатності за оспорюваний період. Головне управління Держпраці у Донецькій області також подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних, скасувати рішення суду першої інстанції. В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що у п. 2 Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 328 від 17.04.2019, визначено, що єдиною підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є листок непрацездатності. Однак законодавець не визначив, що лише листок непрацездатності є єдиною підставою для підтвердження днів тимчасової непрацездатності, тому таке підтвердження можливе і іншими доказами. Апелянт зазначає, що ним було здійснено усі дії, спрямовані на отримання вказаних листків непрацездатності. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Представник Державної служби України з питань праці з технічних причин не зміг вийти на конференц - зв`язок за системою EasyCon, тому з огляду на зміст ч. 5 ст. 195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, справа розглянута за відсутності цього представника. Представник відповідача ГУ Держпраці у Донецькій області доводи апеляційної скарги підтримав. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував. Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не було оскаржено. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, пояснення представників сторін, доводи апеляційної скарги, наданий відзив, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційних скарг, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. З 18.04.2019 року ОСОБА_1 обіймав посаду начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області на підставі наказу Держпраці в Донецькій області № 132-к від 18 квітня 2019 року Про призначення ОСОБА_1 , який в свою чергу було видано на виконання наказу Державної служби України з питань праці (надалі - відповідач 2 або Держпраці) від 17 квітня 2019 року № 19-кт Про призначення ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 8). Головне управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області ліквідовано наказом Державної служби України з питань праці від 28.09.2020 року № 122 (т. 1 а.с. 12-13). Персональний склад ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області, членом якої є головний державний інспектор відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці - Фольварчук Ф. М. затверджено наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 29.09.2020 № 1172 (т. 1 а.с. 100-101). Тимчасове виконання обов`язків начальника ГУ Держпраці у Донецькій області покладалось на ОСОБА_4 наказами Державної служби України з питань праці від 02.11.2020 року № 98, від 08.12.2020 року № 115 (т. 1 а.с. 14-15). Наказом Державної служби України з питань праці від 24.12.2020 року № 685-к відкрито дисциплінарне провадження щодо начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_1 щодо відсутності останнього на робочому місці У дисциплінарному провадженні щодо факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 30.06.2020 по 07.12.2020 останнім надані пояснення щодо перебування в цей період на тимчасовій непрацездатності та засвідчено, що листки непрацездатності за період відсутності на робочому місці були здані ним до відділу персоналу Головного управління Держпраці у Донецькій області. В матеріалах цього дисциплінарного провадження міститься пояснення головного спеціаліста відділу управління персоналом Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, за змістом якого загальна тривалість тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 за період з 30.06.2020 року по 04.12.2020 року становить 142 дні. Аналогічні обставини вбачаються зокрема з Пропозиції дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Державної служби України з питань праці про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності від 29.01.2021 року. У висновку зазначено, що докази порушення Правил з боку ОСОБА_1 у служб управління персоналом Держпраці та Управління відсутні. Зауважено, що термін складання першого акту в такому випадку мав бути не пізніше 01.07.2020 року. Дисциплінарне провадження закрито (т. 2 а.с. 101-165). Головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці Фольварчука Ф.М. призначено заступником Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області згідно наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (Головного управління Держпраці у Донецькій області) зі змінами від 31.12.2020 № 1508. Пунктом 2 наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (Головного управління Держпраці у Донецькій області) зі змінами від 31.12.2020 № 1508 передбачено, що у разі відсутності Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області чи неможливості здійснювати ним повноважень та з інших причин, виконання обов`язків покладаються на заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Фольварчука Ф. М. В журнал реєстрації листків непрацездатності Управління Держпраці внесено інформацію про те, що 22.01.2021 позивачем надані листки непрацездатності працівнику кадрової служби: АДГ № 922167; АДГ № 852312; АДГ № 878653 від 27.07.2020; АДГ № 949365; АДК № 891696; АДГ № 922320; АДГ № 949456; АДГ № 965240 від 28.09.2020; АДГ № 922504 від 15.10.2020; АДШ № 249179; АДЧ № 611506; АЛП № 098111. В матеріалах справи наявні копії листків непрацездатності № 098111, 611508, з яких неможливо встановити періоди перебування на лікарняному (т. 2 а.с. 57-59). Вище перелічені листки непрацездатності 22.01.2021 передані на подальшу обробку начальнику відділу юридичного забезпечення Управління Держпраці Ніколєнко Є.О., якого визначено Головою комісії із соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності Управління Держпраці згідно п. 1.3 наказу Управління Держпраці Про внесення змін до наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 05.09.2019 № 1291 Про створення центральної комісії (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (зі змінами) від 22.01.2021 № 40 (т. 1 а.с. 114-122, 125). Пунктом 1 наказу Управління Держпраці від 05.02.2021 № 2/0/лк Про визнання недійсними наказів Головного управління Держпраці у Донецькій області визнано недійсними всі накази (доручення) Головного управління Держпраці у Донецькій області, які не підписані головою, та/або заступниками голови ліквідаційної комісії за період з 13.01.2021 року (т. 1 а.с. 127). Листом Державної служби України з питань праці від 22.01.2021 № 417/1/11-21 до Головного управління Держпраці у Донецькій області доведено, що з метою уникнення затримки процесу ліквідації Управління Держпраці зміна складу ліквідаційної комісії є недоцільною. Так, 19.02.2021 за наказом Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 18.02.2021 № 30-ВД голова ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Г. перебувала у відрядженні, тому наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області Про звільнення ОСОБА_1 від 19.02.2021 № 82-лк підписано заступником Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Фольварчуком Ф.М., повноваження якого підтверджуються наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (Головного управління Держпраці у Донецькій області) із змінами від 31.12.2020 № 1508. Листом Донецької військово-цивільної адміністрації від 19.02.2021 року № 01/15-906/4-21 звільнення ОСОБА_1 погоджено. З листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 19.02.2021 року № 2202-14/10982-03 вбачається погодження щодо звільнення ОСОБА_1 . Наказом Державної служби України з питань праці № 21-КТ від 19.02.2021 позивача було звільнено з посади начальника Головного управління Держпраці в Донецькій області. Наказ № 21-КТ було обґрунтовано посиланням на частину 2 статті 87 Закону України Про державну службу у зв`язку з нез`явленням на службу протягом більш як 150 днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (т. 1 а.с. 9). Головним державним інспектором ГУ Держпраці в Донецькій області Фольварчуком Ф.М., як заступником голови ліквідаційної комісії, 19.02.2021 року підписано наказ № 82-лк про звільнення начальника ГУ Держпраці в Донецькій області ОСОБА_1 у зв`язку з нез`явленням на службу протягом більш як 150 днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності. Повноваження ОСОБА_5 щодо підписання наказу № 82-лк підтверджені листами Державної служби України з питань праці від 07.04.2021 № 2240/3.1/11-21 та від 01.03.2021 р. № 1337/1/11-ЗВ-21 (т. 1 а.с. 10). ОСОБА_1 відмовився від проставлення підпису ознайомлення з наказом ліквідаційної комісії ГУ Держпраці у Донецькій області № 82-лк Про звільнення ОСОБА_1 , що відбито в акті від 19.02.2021 року . До в.о. головного бухгалтера, завідуючого сектором господарського та інформаційного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області була надіслана службова записка щодо надання копій вищевказаних листків непрацездатності. З відповіді на службову записку вбачається, що листки непрацездатності ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії не надходили. Відповідно акту приймання-передачі листків непрацездатності від 10.03.2021 передані листки непрацездатності інших працівників ГУ Держпраці в кількості 6 одиниць від голови комісії ОСОБА_6 до члена ліквідаційної комісії ОСОБА_7 . Листом Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради від 30.03.2021 № 28/01.1-23/787 повідомлено, що інформація щодо члена ліквідаційної комісії ОСОБА_8 внесена державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На теперішній час ОСОБА_6 листки непрацездатності ОСОБА_1 не повернуто роботодавцю та по ним не здійснені виплати. З листа головного спеціаліста відділу управління персоналом на ім`я заступника голови ліквідаційної комісії ГУ Держпраці у Донецькій області слідує, що 12 листків тимчасової непрацездатності було передано під підпис та подальшу обробку голові комісії ОСОБА_6 . За змістом службової записки члена ліквідаційної комісії від 12.05.2021 року, до ліквідаційної комісії листки непрацездатності ОСОБА_1 не надходили. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції виходить з такого. За частиною 1 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Основного Закону громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Частиною 1 статті 8 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державний службовець зобов`язаний, серед іншого, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах. Приписами частини 2 статті 17 Закону України Про державну службу встановлено, що керівник державної служби в державному органі призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на посади державної служби категорій "Б" і "В", звільняє з таких посад відповідно до цього Закону, здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів України. В свою чергу, частиною 2 статті 7 Про державну службу обумовлено, що державні службовці реалізують права, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах. Як закріплено ч. 2 ст. 87 Про державну службу, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання. За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов`язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Наявність таких підстав припинення державної служби обумовлена тим, що тривала відсутність державного службовця у випадку тимчасової непрацездатності може негативно впливати на функціонування державного органу, де особа проходить державну службу. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що до періоду тимчасової непрацездатності зараховуються всі календарні дні звільнення від роботи за листком непрацездатності, у тому числі святкові, неробочі і вихідні дні, які припадають на такий період. Вказаний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 815/3259/17. Так, у відповідності до пункту 1.3. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 189 від 09.04.2008 року, надано нормативно-правове тлумачення терміну тимчасова непрацездатність, що передбачає непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності. В той же час, пунктом 2 Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 328 від 17.04.2019 року, визначено, що листок непрацездатності - оформлений і виданий в порядку, визначеному МОЗ, за погодженням з Мінсоцполітики та Фондом соціального страхування та зареєстрований за єдиним реєстраційним номером листка непрацездатності в Реєстрі документ, що засвідчує тимчасову втрату працездатності та є єдиною підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах. З приписів наведених нормативно-правових актів слід зробити тільки один висновок, що підставою для визначення 150 днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності є лише листок непрацездатності. Разом з цим одним із спірних моментів цієї справи є визначення кількості днів, впродовж яких позивач перебував на лікарняному. Сторонами у справі не заперечується, що листки непрацездатності позивача за спірний період були втрачені, відтак докази того факту, що позивач був відсутній на робочому місці більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, в матеріалах справи відсутні. Щодо журналу реєстрації листків непрацездатності Головного управління Держпраці у Донецькій області, який було надано відповідачем 1 в якості доказу. Суд апеляційної інстанції вважає, що за умови відсутності нормативно-правового акту, який регламентував би ведення такого журналу на підприємстві, журнал реєстрації листків непрацездатності Головного управління Держпраці у Донецькій області не може враховуватися як допустимий і належний доказ в розумінні ст. 72 - 76 КАС України. Пояснення свідків, журнали, які не передбачені законодавством, не можуть слугувати в цій справі доказами, оскільки підстава звільнення не може бути доведена нічим окрім наявності листків непрацездатності. Апелянти зазначають, що позивачем не надано суду жодного доказу, що спростовує період перебування на тимчасовій непрацездатності загальним обсягом більше 150 календарних днів протягом року, пояснення щодо дійсних причин відсутності останнього на робочому місті; пояснень щодо наявності листків непрацездатності за оспорюваний період. Разом з тим, у відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на саме на відповідача. Відтак, зважаючи на вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачами у справі не доведено наявності підстав звільнення позивача (відсутність на роботі протягом 150 днів внаслідок тимчасової непрацездатності), а тому наказ Держаної служби України з питань праці № 21-кт від 19 лютого 2021 року Про звільнення ОСОБА_2 та наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області № 82-лк від 19 лютого 2021 року Про звільнення ОСОБА_2 є протиправними та підлягають скасуванню, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 20 лютого 2021 року в порядку негайного виконання. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачами не доведено, що у спірних правовідносинах вони діяли правомірно. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Слід відзначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскарженого судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління Держпраці у Донецькій області та Державної служби України з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 р. залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 р. у справі № 200/3107/21-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17 листопада 2021 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді А.В. Гайдар І.В. Геращенко