LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Перший апеляційний адміністративний суд200/3012/21-а

від 11.01.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2022 року справа №200/3012/21-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гайдар А.В., Сіваченко І.В., при секретарі судового засіданні Сізонов Є.С., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача № 1 - Зуб Г.В., представника відповідача № 2 - Винятинська І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Держпраці у Донецькій області та Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року (повний текст складено 30 вересня 2021 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/3012/21-а (суддя І інстанції - Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, стягнення коштів, - У С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача 1 Головного управління Держпраці у Донецькій області, відповідача 2 Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національне агентство з питань запобігання корупції, в якій, з урахуванням уточнень, позивач просив: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 18 лютого 2021 року № 79-ЛК "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновити ОСОБА_1 на посаді "заступника начальника управління - начальника відділу" Головного управління Держпраці у Донецькій області з 19 лютого 2021 року; стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Держпраці у Донецькій області суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 лютого 2021 року. Просив суд допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Держпраці у Донецькій області суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, а також встановить судовий контроль за виконанням рішення суду. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фактичною підставою позову на думку позивача є незаконне звільнення його з посади. Зазначає, що наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 18.02.2021р. №79- ЛК, який підписано головним державним інспектором ОСОБА_2, як заступником голови ліквідаційної комісії, позивача було звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу державного нагляду на виробництвах і на об`єктах підвищеної небезпеки, в енергетиці, на транспорті та зв`язку управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки. Такі дії позивач вважає незаконними, протиправними та такими, що порушують право позивача на працю та державну службу, і фактично є моббінгом. Протиправність вказаних дії підтверджується відсутністю повноважень у ОСОБА_2 на підписання спірного наказу; перебування ОСОБА_2 у відстороненні від виконання посадових обов`язків; порушенням прав викривача корупції; порушенням обов`язку повідомлення про ліквідацію державного органу; незаконністю ліквідації Головного управління Держпраці у Донецькій області; порушенням права на державну службу при фактичній реорганізації державного органу; порушенням переважного права залишення на роботі. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 200/3012/21-а позов задоволено, внаслідок чого визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 18 лютого 2021 року № 79-ЛК "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді "заступника начальника управління - начальника відділу" Головного управління Держпраці у Донецькій області з 19 лютого 2021 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління Держпраці у Донецькій області суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 лютого 2021 року у розмірі 114 490,00 гривень із вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків та зборів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми виплат за один місяць підлягає негайному виконанню. Головним управлінням Держпраці у Донецькій області та Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці на рішення суду першої інстанції подано апеляційні скарги, в яких відповідачі просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційних скарг зазначено, що нормами спеціального законодавства не передбачені такі обов`язки відповідача при звільненні, як обов`язок працевлаштування, пропонування рівнозначної посади та вирішення питання переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників. Також зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача не відповідає кількості робочих днів, у зв`язку з чим розрахунок не є вірним. У відзиві на апеляційні скарги позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення - без змін. В судовому засіданні представники відповідачів підтримали доводи апеляційних скарг, проти чого заперечував позивач. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників відповідачів, перевірила матеріали справи, та дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 02 червня 2021 року Донецьким окружним адміністративним судом винесено рішення по справі № 200/586/21-а, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили 03 липня 2021 року. Вказаним судовим рішенням судом установлено, що пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" від 26 серпня 2020 року № 762 постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області, утворити Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права. Крім того, пунктом 3 цієї постанови установлено, що Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження та функції до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці; здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань праці; Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, що утворюється згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступником Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови. Постанова є чинною на час розгляду справи. Судом першої інстанції не прийнято до уваги заперечення позивача щодо відсутності ліквідації, оскільки відносини допускають перехід прав та обов`язків, оскільки у разі ліквідації суб`єкта владних повноважень у будь-якому випадку у нього є правонаступник, до якого переходить обов`язок по відновленню порушених прав особи (публічне правонаступництво). Такий висновок відповідає приписам пункту 5 частини першої статті 238 КАС України, відповідно до якої суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України наказом Державної служби України з питань праці від 03 вересня 2020 року № 103 наказано ліквідувати вказані головні управління та утворити Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці. Пунктом 3 цього наказу встановлено відповідно до частини п`ятої статті 105 Цивільного кодексу України двомісячний строк для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичних осіб, що ліквідуються; підпунктом 6 пункту 6 наказу також наказано голові ліквідаційних комісій забезпечити письмове персональне попередження працівників, які мають статус державних службовців, про їх наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів відповідно до Закону України "Про державну службу". Наказом Державної служби України з питань праці від 04 вересня 2020 року № 106 скасовано попередній наказ Державної служби України з питань праці від 03 вересня 2020 року №

103. Іншим наказом Державної служби України з питань праці від 04 вересня 2020 року № 107 наказано здійснити заходи щодо утворення як юридичної особи публічного права Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці. Поряд з цим наказом Державної служби України з питань праці від 04 вересня 2020 року № 108 наказано ліквідувати Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області; встановлено відповідно до частини п`ятої статті 105 Цивільного кодексу України двомісячний строк для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичних осіб, що ліквідуються; наказано голові ліквідаційних комісій забезпечити письмове персональне попередження працівників, які мають статус державних службовців, про їх наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів відповідно до Закону України "Про державну службу". Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року у справі № 640/21776/20 у порядку забезпечення позову заборонено Головному управлінню Держпраці у Донецькій області вчиняти дії щодо ліквідації юридичної особи публічного права відповідно до наказу Державної служби України з питань праці від 04 вересня 2020 року № 108 до моменту набрання законної сили судовим рішенням. Наказом Державної служби України з питань праці від 21 вересня 2020 року № 119 визнано таким, що втратив чинність, наказ від 04 вересня 2020 року №

108. Паралельно іншим наказом Державної служби України з питань праці від 28 вересня 2020 року № 122 наказано ліквідувати Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області; встановлено відповідно до частини п`ятої статті 105 Цивільного кодексу України двомісячний строк для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичних осіб, що ліквідуються; наказано голові ліквідаційних комісій забезпечити письмове персональне попередження працівників, які мають статус державних службовців, про їх наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів відповідно до Закону України "Про державну службу". За запитом Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області від 24 грудня 2020 року про надання інформації про наявні вакансії у Державній службі України з питань праці та її територіальних органах за наведеними переліком напрямами, серед підрозділу нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки. Наказом Державної служби України з питань праці від 12 січня 2021 року № 1 з 13 січня 2021 року припинено повноваження Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області. Іншим наказом Державної служби України з питань праці від 12 січня 2021 року № 4 з 13 січня 2021 року розпочато здійснення Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці повноважень та виконання функцій, передбачених положенням про цей орган. Отже, з 13 січня 2021 року Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці розпочало роботу як окремий орган. Позивач працював у Головному управлінні Держпраці у Донецькій області на посаді заступника начальника управління - начальника відділу державного нагляду на виробництвах і на об`єктах підвищеної небезпеки в енергетиці, на транспорті та у зв`язку управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки. 08 жовтня 2020 року позивача попереджено про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області 09 листопада 2020 року, про що свідчить його підпис. Попередження підписано головою ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області ОСОБА_3 . Вказана особа внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як представник Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області. Листом від 24 грудня 2020 року № 145 Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці просило Головне управління Держпраці у Донецькій області звільнити позивача в порядку переведення для подальшої роботи в новоствореному органі на посаді головного державного інспектора відділу нагляду західного напрямку управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки. Заява на переведення на посаду головного державного інспектора відсутня в матеріалах справи. 11 січня 2021 року позивачем направлено на адресу Державної служби України з питань праці заяву про працевлаштування на рівнозначну посаду від 05 січня 2021 року, що підтверджується поштовою квитанцією. Листом від 25 січня 2021 року Державної служби України з питань праці надана відповідь, що за змістом статті 87 Закону України "Про державну службу" пропонування службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком; при звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення положення 49-2 Кодексу законів про працю не застосовуються. 11 січня 2021 року аналогічну заяву подано через електронну пошту до Головного управління Держпраці у Донецькій області, що підтверджується реєстраційним штампом на копії заяви. Листом від 21 січня 2021 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області надана відповідь на заяву позивача, в якій зазначено, що пропозицію на зайняття рівнозначної посади має надавати правонаступник - Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, головне управляння, у свою чергу, направить пропозиції про переведення на рівнозначні посади. Листом від 05 лютого 2021 року Головне управління Держпраці у Донецькій області направило запрошення прибути 17 лютого 2021 року до ліквідаційної комісії для отримання пропозицій для подальшого працевлаштування у Східному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці. Отримання листа підтверджується змістом відповіді позивача від 17 лютого 2021 року, в якому він з посиланням на карантин та віддалену роботу просив надати пропозиції на електронну адресу. Лист від 05 лютого 2021 року підписано заступником голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 . Вказана особа внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як представник Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області. Головне управління Держпраці у Донецькій області посилається на те, що позивач в назначений час не прибув. Позивач вказаної обставини не заперечує. Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 18 лютого 2021 року № 79-ЛК позивача звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу державного нагляду на виробництвах і на об`єктах підвищеної небезпеки в енергетиці, на транспорті та у зв`язку управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Донецькій області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". Вищезазначені вище обставини справи установлені рішенням суду від 02 червня 2021 року в адміністративній справі № 200/586/21-а та доказуванню не підлягають. Щодо права підпису спірного наказу заступником голови ліквідаційної комісії Ф. Фольварчуком суд зазначає наступне. Пунктом 17 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (надалі Порядок - № 1074) визначено, що головою комісії з припинення територіального органу призначається керівник або заступник керівника такого органу, який затверджує її персональний склад. Пунктом 3 Наказу № 122 Головою ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області призначено заступника начальника Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Ганну Володимирівну. У зв`язку з відстороненням ОСОБА_4 від виконання посадових обов`язків на посаді начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області, наказами Державної служби України з питань праці № 98-кт від 02.11.2020 та № 115-кт від 08.12.2020 покладено тимчасово виконання обов`язків начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області на заступника начальника цього ж Головного управління ОСОБА_3 на час відсторонення від виконання посадових обов`язків начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області. Згідно пп.1 п.4 Наказу № 122 Голові ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області необхідно затвердити в триденний термін персональний склад ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області. Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області "Про затвердження персонального складу ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області" від 29.09.2020 № 1172 затверджено персональний склад ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області, членом якої є головний державний інспектор відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці - Фольварчук Федір Миколайович. Згідно наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області "Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (Головного управління Держпраці у Донецькій області) зі змінами від 31.12.2020 № 1508, головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці Фольварчука Федора Миколайовича визначено заступником Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області. Відповідно до пункту 2 наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області "Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (Головного управління Держпраці у Донецькій області) зі змінами від 31.12.2020 № 1508 у разі відсутності Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області чи неможливості здійснювати ним повноважень та з інших причин, виконання обов`язків покладаються на заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Фольварчука Федора Миколайовича. Голова ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Ганна Зуб також займає посаду у Східному міжрегіональному управлінні Державної служби України з питань праці, а саме заступника начальника. Крім того, листом Державної служби України з питань праці від 22.01.2021 № 417/1/11-21 до Головного управління Держпраці у Донецькій області доведено, що з метою уникнення затримки процесу ліквідації Управління Держпраці зміна складу ліквідаційної комісії є недоцільною. 18.02.2021 згідно наказу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 18.02.2021 № 30-ВД "Про відрядження ОСОБА_5 " Голова ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Ганна перебувала у відрядженні, тому наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області "Про звільнення ОСОБА_1 " від 18.02.2021 № 79-лк підписано заступником Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Федором Фольварчуком, повноваження якого підтверджуються наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області "Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (Головного управління Держпраці у Донецькій області) зі змінами від 31.12.2020 № 1508. Позивач в позовній заяві стосовно відсутності повноважень у особи на підписання спірного наказу № 79-лк зазначає, що право підписувати документи щодо припинення органу виконавчої влади або територіального органу надається Голові комісії з моменту його затвердження до дня внесення запису про державну реєстрацію припинення органу виконавчої влади або територіального органу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Це також визначено в пункті 19 порядку 1074. Але, наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області "Про звільнення ОСОБА_1 " від 18.02.2020 № 79-лк, який підписано заступником Голови ліквідаційної комісії Федором Фольварчуком не є документом щодо припинення органу виконавчої влади або територіального органу. Судом установлено, що згідно з наказом Управління Держпраці від 15.02.2021 № 49 головного державного інспектора Фольварчука Федора Миколайовича на час здійснення дисциплінарного провадження було відсторонено від виконання посадових обов`язків. Відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Згідно пункту 1 наказу Управління Держпраці від 05.02.2021 № 2/0/лк "Про визнання недійсними наказів Головного управління Держпраці у Донецькій області" визнано недійсними всі накази (доручення) Головного управління Держпраці у Донецькій області, які не підписані головою, та/або заступниками голови ліквідаційної комісії за період з 13.01.2021 року. Як, наказ Управління Держпраці від 15 лютого 2021 року №49 підписаний не головою та/або заступниками голови ліквідаційної комісії, вище зазначений наказ вважається не дійсним. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області "Про звільнення ОСОБА_1 " від 18.02.2020 № 79-лк, який підписано заступником Голови ліквідаційної комісії Федором Фольварчуком, повноваження якого підтверджуються наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області "Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (Головного управління Держпраці у Донецькій області) зі змінами від 31.12.2020 № 1508 підписаний повноважною особою. Щодо порушення права викривача корупції суд зазначає наступне. Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач зазначає, що протягом 2020 року про відомі йому факти корупції він повідомляв головного спеціаліста з питань протидії корупції Управління Держпраці. Також позивач звертався до Профспілкової організації "Рада державних службовців" та Профспілки працівників державних установ з заявами про вжиття заходів для припинення незаконної корупційної діяльності Голови Держпраці ОСОБА_6 , першого заступника Управління Держпраці ОСОБА_7 та заступника Управління Держпраці ОСОБА_3 . Щодо протиправних дій заступника Управління Держпраці ОСОБА_3 позивач письмово повідомляв тимчасово виконуючого обов`язки Голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_6 17.02.2021 позивачем направлено письмове повідомлення до Національного агентства з питань запобігання корупції стосовно відомих йому фактів корупції. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з пояснень Національного агентства з питань запобігання корупції за результатами розгляду заяв Національне агентство поінформувало позивача про відсутність в них будь-яких фактичних даних, які б свідчили про порушення посадовими особами Державної служби України з питань праці та Головного управління Держпраці у Донецькій області вимог Закону та могли б бути перевірені Національним агентством в межах його компетенції. Національне агентство також повідомило позивача про неможливість зробити висновок про набуття ним статусу викривача і поширення на нього гарантій захисту трудових прав викривача, відповідно до його листів, які були направлені на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції. Водночас, з урахуванням зазначеної в заявах інформації про систематичне направлення позивачем повідомлень про факти корупції головному спеціалісту з питань протидії корупції Головного управління Держпраці у Донецькій області, Національне агентство 29.03.2021 надіслало позивачу на електронну та поштову адреси листа із проханням надати копії таких повідомлень з підтвердженням про їх отримання адресатом та результати їх розгляду. Однак станом на час підготовки цих пояснень Національним агентством жодної інформації від позивача не отримано. Судом встановлено, що позивачем не доведено того, що він має статус викривача корупції. Щодо порушення обов`язку повідомлення про ліквідацію державного органу суд зазначає наступне. Відповідно до статті 87 Закону України "Про державну службу" однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією державного органу у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Управлінням Держпраці дотримано вищевказану норму та повідомлено позивача про наступне звільнення, про що свідчить додана позивачем до позовної заяви копія попередження про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області, з яким позивач ознайомився 08 жовтня 2021 року. Частиною 3 статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" №1045-ХІУ, від 15.09.1999 року (далі - Закон №1045-ХІУ) встановлено, що у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. На виконання ч.3 статті 22 Закону №1045-ХІУ Управлінням Держпраці надано профспілковим організаціям лист від 05.10.2020 року №03/6900/20 щодо надання інформації про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Донецькій області та запрошено для проведення консультацій про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Голові ліквідаційної комісії Управління Держпраці в межах чинного законодавства звести кількість звільнень працівників Управління Держпраці до мінімуму шляхом сприяння їх працевлаштування. Інформація щодо консультацій з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму була висвітлена на офіційному сайті Управління Держпраці, за результатом консультацій з профспілками, було складено Протокол від 06.10.2021 року. Управлінням Держпраці було отримано лист що надійшов від Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (№ 145 від 24.12.2020р.) про звільнення позивача у порядку переведення для подальшої роботи у Східному управлінні на посаді головного державного інспектора відділу нагляду західного напрямку управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки (м. Краматорськ) відповідно до п.2 частини 1 статті 41 Закону України "Про державну службу". 15 лютого 2021 року Управлінням Держпраці на підставі вищевказаного листа, позивачу, було направлено запрошення для пропонування вакансій для подальшого працевлаштування (вих. № 20/89-лк/21 від 15.02.2021). Для отримання пропозицій для подальшого працевлаштування у Східному міжрегіональному управлінні Державної служби України з питань праці позивачу необхідно було прибути 17.02.2021 о 11 годині до ліквідаційної комісії Управління Держпраці, однак, до ліквідаційної комісії позивач не прибув. Відповідно ст.1 Положення "Про державну службу України з питань праці", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб Згідно пунктів 1, 2 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 № 84 Управління Держпраці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Управління Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерсва соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також Положенням про Головне управління Держпраці у Донецькій області . Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" № 3166-VI, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр - міністра України. Відповідно до п.п. 2-5 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (Порядок - № 1074) органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Кабінет Міністрів України приймає безпосередню участь саме в утворенні, реорганізації або ліквідації органу виконавчої влади (нового або існуючого). 26.08.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" № 762 (далі - Постанова № 762). Пунктом 1 Постанови № 762 ліквідовано, як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області. Пунктом 2 Постанови № 762 утворено Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права. Пунктом 3 Постанови № 762 визначено, що Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження та функції до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. Абзацом 2 пункту 3 Постанови № 762 визначено, що здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією Управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань праці. Таким чином пунктом 3 Постанови № 762 передбачено, що саме на Держпрацю покладено здійснення заходів пов`язаних з ліквідацією Головного управління. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" від 26 серпня 2020 р. № 762, відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (зі змінами), Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в порядку визначеному Законом України "Про органи виконавчої влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 Державною службою України з питань праці було видано наказ "Про ліквідацію Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області" від 28.09.2020 № 122 (далі - Наказ № 122). Частиною другою статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Частиною першою статті 110 ЦК України передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу відбувається відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-ГУ (далі - Закон № 755). Відповідно до пункту 8 статті 4 Закону № 755 внесення відомостей до Єдиного державного реєстру здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Засадами державної реєстрації є об`єктивність, достовірність та повнота відомостей у Єдиному державному реєстрі (стаття 4 Закону № 755). 29 вересня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань внесено запис про перебування Головного управління Держпраці у Донецькій області в стані припинення (ЄДРПОУ 39790445), на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Слід зазначити, що статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755 визначено вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації. Статтею 28 Закону № 755 визначено підстави для відмови у державній реєстрації. Частиною 10 статті 17 Закону № 755 визначено перелік документів, що подаються для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом. Так, зокрема, державному реєстратору було подано Наказ № 122 виданий на виконання Постанови № 762 з зазначенням назви юридичної особи, що припиняє свою діяльність. На підставі зазначених документів, враховуючи відсутність порушень при подачі документів, державним реєстратором було прийнято рішення про внесення змін до відомостей в ЄДР про Головне управління Держпраці у Донецькій області та внесено запис про перебування Головного управління в стані припинення. Спірним питанням у цій справі є факт звільнення позивача з 18 лютого 2021 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про Державну службу" у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби, чим на думку позивача порушено його право на працю, яке гарантовано статтею 43 Конституції України. Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, колегія суддів виходить з такого. Частиною 2 ст. 38 Конституції України, громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України "Про державну службу" (тут і далі в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну службу", державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну службу", цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Відповідно до ч. 1-3 ст. 5 Закону України "Про державну службу", правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Пункт 4 статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Отже, норми КЗпП застосовуються до спірних правовідносин, якщо вони безпосередньо не врегульовані спеціальним Законом № 889-VIII. Пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) серед підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення встановлює таку: ліквідація державного органу. Частиною третьою цієї ж статті визначено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020. Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1-1 частини першої цієї статті чітко не визначена, тому до спірних правовідносин суд застосовує законодавство про працю - КЗпП України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також терміновий трудовий договір до закінчення терміну його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим їм органом у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників. Отже, ліквідація відноситься до терміну "змін в організації виробництва і праці", тому на ці правовідносини поширюються положення ч.3 ст. 49-2 КЗпП України. Як вже зазначалось, 26.08.2020р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" № 762 (далі - Постанова № 762). Пунктом 1 Постанови № 762 ліквідовано, як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області. Пунктом 2 Постанови № 762 утворено Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права. Пунктом 3 Постанови № 762 визначено, що Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження та функції до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. Абзацом 2 пункту 3 Постанови № 762 визначено, що здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією Управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань праці. Таким чином пунктом 3 Постанови № 762 передбачено, що саме на Держпрацю покладено здійснення заходів пов`язаних з ліквідацією Головного управління. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" від 26 серпня 2020 р. № 762, відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (зі змінами), Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в порядку визначеному Законом України "Про органи виконавчої влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 Державною службою України з питань праці було видано наказ "Про ліквідацію Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області" від 28.09.2020 № 122 (далі - Наказ № 122). Отже, ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. За приписами частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду й існували на день звільнення. Обов`язок при попередженні про звільнення запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади неодноразово підтверджувався у висновках Верховного Суду при розгляді подібних спорів, зокрема, в постанові від 11.02.2021р. в справі № 420/7705/19. Судом установлено, що 08 жовтня 2020 року позивача попереджено про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області 09 листопада 2020 року, про що свідчить його підпис. Судом установлено, що позивача повідомлено про наступне звільнення та надані пропозиції щодо працевлаштування у Східному міжрегіональному управлінні Дердавної служби України з питань праці та запропоновано до працевлаштування 5 вакантних посад (а.с. 6, 7, т. 2). В той же час, відповідачем не надано до суду доказів пропонування позивачу всіх наявних вакантних посад як станом на дату ознайомлення із попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, так і перед самим звільненням. В матеріалах справи також наявний диск з відеозаписом, відповідно до якого відповідач під час розгляду справи (в приміщенні суду) намагався запропонувати позивачу вакантні посади. Проте, як зазначив позивач у судовому засіданні, він заперечив проти цього та просив відповідача надіслати офіційний документ із запропонованими посадами на його електронну адресу. Доказів отримання або надіслання такої інформації суду не надано. Отже, відповідачем не виконано обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, а саме, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Приписами частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VІІ визначалося, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу. Підпунктом 18 пункту 6 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року № 117-IX (далі - Закон № 117-IX) передбачено внести зміни до Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43 із наступними змінами), а саме у статті 22 у частині п`ятій слово "здійснюється" замінити словами "за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися". В той же час, приписами ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, яка повинна застосовуватись до спірних правовідносин субсидіарно, визначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Тобто, відповідач зобов`язаний був саме при попередженні позивача про звільнення відповідно до ч.3 ст. 49-2 КЗпП України запропонувати іншу роботу, оскільки відповідне правове регулювання не знайшло свого відображення у змінах, внесених до Закону України "Про державну службу" згідно з Законом України від 19.09.2019р. №117-IX: в ч.6 ст. 49-2 КЗпП України не зазначено, що у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини третьої цієї статті, виключення зроблені лише щодо частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті. У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, а саме: одночасного з попередженням про звільнення запропонування позивачу всіх наявних вакантних посад, які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, відповідач фактично позбавив позивача можливості обрати посаду, яку вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації для переведення останньої на наявну вакантну посаду відповідно до приписів частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VІІ. З урахуванням викладеного, суд вважає, що наказ про припинення державної служби позивача не відповідає вимогам статті 22 Закону України "Про державну службу", порушує вимоги частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки зазначені положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 по справі №П/9901/101/18 (провадження № 11-217заі18), постановах Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 826/12916/15, від 06.03.2019 по справі № 824/424/16-а, від 13.03.2019 по справі № 826/751/16, від 27.06.2019 по справі № 826/5732/16, від 26.07.2019 по справі № 826/8797/15, від 09.10.2019 по справі № П/811/1672/15, від 12.09.2019 по справі № 821/3736/15-а, від 22.10.2019 по справі № 816/584/17, від 15.04.2020 по справі № 826/5596/17, від 19.05.2020 по справі № 9901/226/19. Положення ч. 6 ст. 43 Конституції України гарантують громадянам захист від незаконного звільнення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права людей (пункт 39 рішення від 24 квітня 2008 року у справі "C.G. та інші проти Болгарії", заява № 1365/07; пункт 170 рішення від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11). Зокрема, у справі "Олександр Волков проти України" від 09 січня 2013 року, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог "якості закону" при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Аналізуючи дотримання вимог "якості закону", ЄСПЛ зазначив, зокрема, таке: "Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності. Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія-97" проти України", заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту […];" Отже, суд наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи. У рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський Суд з прав людини наголосив, що "... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)." Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування наказу відповідача про звільнення, як такого, що є протиправним та порушує права позивача. Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, закріплено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Відповідно до пункту 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Судом першої інстанції зазначено, що період вимушеного прогулу позивача складає з 19 лютого 2021 року (наступний день, за днем звільнення) по 28 вересня 2021 року (дата прийняття рішення про поновлення позивача) та становить 214 робочих днів. Відповідно до довідки Головного управління Держпраці у Донецькій області від 18 червня 2021 року № 20/319-ЛК середньоденна заробітна плата позивача складає 535, 00 грн. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає: 114 490,00 грн. (535,00 (середньоденна заробітна плата) х 214 (робочих днів за час вимушеного прогулу) (без відрахування податків і зборів), який підлягає стягненню з відповідача. Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, з огляду на наступне. У листі від 12.08.2020 року № 3501-06/219 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» норми тривалості робочого часу на 2021 рік обчисленої за календарем п`ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів наступна: з врахуванням рекомендацій КМУ щодо перенесення робочих днів. Статтею 56 Закону України «Про державну службу» передбачено, що тривалість робочого часу державного службовця становить 40 годин на тиждень. Для державних службовців установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Тобто, з 19 лютого 2021 року по 28 вересня 2021 року кількість робочих днів складає: лютий 6 днів + березень 22+ квітень 22+травень 18+ червень 20+липень 22+серпень 21+вересень 20, що у сумі 151 робочий день. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає: 80 785,00 грн. (535,00 (середньоденна заробітна плата) х 151 (робочих днів за час вимушеного прогулу) (без відрахування податків і зборів), який підлягає стягненню з відповідача. Колегія суддів зазначає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача, який розрахований судом першої інстанції не відповідає кількості робочих днів, у зв`язку з чим розрахунок не є вірним, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції слід змінити. В абзаці 4 резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 200/3012/21-а необхідно замінити цифри та слова " 114 490,00 гривень (сто чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто гривень 00 коп.)" на цифри та слова " 80 785,00 грн. (вісімдесят тисяч сімсот вісімдесят п`ять гривень 00 коп.)". Відповідно до частини 4 статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, п. 3, 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційні скарги Головного управління Держпраці у Донецькій області та Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 200/3012/21-а - задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 200/3012/21-а - змінити. В абзаці 4 резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 200/3012/21-а замінити цифри та слова " 114 490,00 гривень (сто чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто гривень 00 коп.)" на цифри та слова " 80 785,00 грн. (вісімдесят тисяч сімсот вісімдесят п`ять гривень 00 коп.)". В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 200/3012/21-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 20 січня 2022 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді А.В. Гайдар І.В. Сіваченко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»