Постанова 4850 № 200/2386/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2021 року справа №200/2386/21-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гайдара А.В., Сіваченка І.В., за участі секретаря судового засідання Сухова М.Є., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року по справі №200/2386/21-а (суддя 1-ї інстанції Шувалова Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Голови ліквідаційної комісії Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Ганни Володимирівни, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати факт мобінгу (протиправних дій) та порушення прав викривача корупції з боку ОСОБА_2 ; - зобов`язати Головне управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити позивачеві заробітну плату за період з 10.12.2020 року по 08.02.2021 року; - зобов`язати Головне управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити позивачеві матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати з розрахунку за травень-червень 2020 року; - зобов`язати Головне управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити позивачеві грошову допомогу до основної щорічної оплачуваної відпустки в розмірі середньомісячної заробітної плати з розрахунку за травень-червень 2020 року; - зобов`язати Головне управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити позивачеві середню заробітну плату за час основної щорічної оплачуваної відпустки та додаткової щорічної оплачуваної відпустки в розмірі середньомісячної заробітної плати з розрахунку за травень-червень 2020 року; - стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь позивача суму витрат, понесених у відрядженні, в загальній сумі 18 053, 95 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 06 лютого 2017 року по теперішній час працює в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області на посаді начальника юридичного забезпечення, під час роботи звертався до Національного агентства про запобігання корупції про факти корупційних та пов`язаний з корупцією порушень ОСОБА_2 в період її роботи на посаді заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області, тобто є викривачем корупції. ОСОБА_2 в період виконання обов`язків керівника Головного управління Держпраці у Донецькій області, чинила відносно позивача мобінг: надавала значну кількості доручень із встановленням необґрунтованого короткого строку їх виконання; необґрунтовано занижувала результати щорічної оцінки; відкрила одночасно три дисциплінарних провадження; безпідставно занижувала заробітну плати; позбавляла заробітної плати шляхом безпідставного відсторонення від посади. Крім того, у період з 10 грудня 2020 року по 08 лютого 2021 року йому не виплачується заробітна плата, середня заробітна плата за час щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, матеріальна допомога на вирішення соціально побутових питань, матеріальна допомога до щорічної основної відпустки, що призводить до порушення прав позивача на оплату праці та соціальне забезпечення. Під час роботи позивачем понесено витрати на відрядження, які по теперішній час не компенсовані Головним управлінням Держпраці у Донецькій області. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо нарахування в неналежному розмірі ОСОБА_1 заробітну плату за період: з 10 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року включно, з 30 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно, з 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 року включно, з 19 січня 2021 року по 22 січня 2021 року включно, з 25 січня 2021 року по 29 січня 2021 року включно, з 01 лютого 2021 року по 05 лютого 2021 року включно. Зобов`язано Головне управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період: з 10 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року включно, з 30 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно, з 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 року включно, з 19 січня 2021 року по 22 січня 2021 року включно, з 25 січня 2021 року по 29 січня 2021 року включно, з 01 лютого 2021 року по 05 лютого 2021 року включно, із розрахунку середньої заробітної плати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат по справі, що складаються зі сплати судового збору. Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у стягненні судових витрат по справі - витрат на пальне. Не погодившись з судовим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про порушення прав викривача фактами мобінгу з боку ОСОБА_2 , порушив приписи абз.3 ч.2 ст.77 КАС України. Також є неправильним висновок суду першої інстанції, що у начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Козака А.С. відсутні повноваження щодо прийняття наказів про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги до щорічної відпустки тощо. Наказ Фольварчука Ф.М. від 05.02.2021 року №2/0/ЛК є нікчемним та таким, що не має правових наслідків, оскільки наказ видано без наявності відповідних повноважень та не у встановлений законом спосіб. Судом пропущено таку стадію процесу, як дослідження доказів по справі. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги, не надаючи оцінку судовому рішенню в частині задоволення позову, яка сторонами не оскаржується. Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідач заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Позивач, ОСОБА_1 з 06 лютого 2017 року займає посаду начальника відділу юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області (том 1 а.с. 16). Відповідач, Головне управління Держпраці у Донецькій області , зареєстроване як юридична особа 14 травня 2015 року, перебуває в стані припинення (том 1 а.с. 92-93). Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» від 26 серпня 2020 р. № 762 уряд постановив ліквідувати як юридичну особу публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та утворити Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права (том 5 а.с.21). На виконання вищевказаної постанови, наказом Державної служби України з питань праці від 28.09.2020 року №122 визначено ліквідувати як юридичну особу Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та призначити головою ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. (Том 1, а.с.137). Тобто, з 29 вересня 2020 року Головне управління Держпраці у Донецькій області перебуває в стані припинення та головою ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань у Донецькій області є Зуб Г.В. 08 жовтня 2020 року голова ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. письмово попередила позивача про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Донецькій області, про що свідчить підпис позивача на копії попередження (том 4 а.с.78), що свідчить про обізнаність позивача про факт перебування Головного управління Держпраці у Донецькій області в стані припинення та попередження позивача про майбутнє звільнення з посади. Позивач вказує на наявність у нього статусу викривача фактів корупції з боку ОСОБА_2 , про які він повідомляв у період перебування нею на керівній посаді т.в.о начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області. В зв`язку з чим, на думку позивача, т.в.о.начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_2 вчиняла відносно позивача мобінг, який полягав у наданні значної кількості доручень із встановленням стислого строку їх виконання які неможливо було виконати одночасно та вчасно; необґрунтовано занижених результатів щорічної оцінки; відкриття одночасно трьох дисциплінарних проваджень; безпідставного заниження заробітної плати шляхом позбавлення заохочувальних виплат; позбавлення заробітної плати шляхом безпідставного відсторонення від посади. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання факт мобінгу (протиправних дій) та порушення прав викривача корупції з боку ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що діючим законодавством не врегульовано поняття «мобінгу», а в межах Кодексу адміністративного судочинства України суд не наділений повноваженнями встановлювати факти, які не визначені законодавством, враховуючи відсутність встановлених Національним агентством з питань запобігання корупції порушень прав позивача як викривача корупції. Оцінка суду. Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Відповідно до частин першої статті 53/4 Закону України «Про запобігання корупції» 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше. На підставі частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Отже, адміністративний суд, отримавши позовну заяву, повинен встановити наявність факту порушеного права та застосувати конкретний спосіб захисту порушеного права, що залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Разом з цим, поняття «мобінгу» не міститься в жодному нормативно-правовому акті діючого законодавства. Таке поняття описано лише в проекті Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо протидії мобінгу», яким передбачалося доповнення Кодексу про адміністративні правопорушення України статтею наступного змісту: «Мобінг (цькування), тобто діяння учасників трудових відносин, які полягають у психологічному, економічному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно працівника підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також стосовно осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами або особами, які працюють за трудовим договором з фізичними особами стосовно інших учасників трудових відносин з метою приниження їх людської гідності за певними ознаками, створення стосовно них напруженої, ворожої, образливої атмосфери та/або примушування учасника трудових відносин до зміни місця роботи.» Проте редакція даної статті залишилася лише в проекті Закону. Таким чином, правове поняття «мобінгу» на час спірних правовідносин не врегульовано на законодавчому рівні. Згідно до пунтку13 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції належить отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, забезпечення їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у зв`язку з такими повідомленнями. На підставі частини шостої статті 12 Закону № 1700-VII у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності. Припис Національного агентства є обов`язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису. Як свідчить відповідь Національного агентства з питань запобігання корупції на звернення позивача від 29.01.2021 року, від 31.01.2021 року, від 11.02.2021 року щодо можливих протиправних дій, порушень трудових прав позивача як викривача корупції з боку т.в.о керівника Головного управління Держпраціу Донецькій області ОСОБА_2 , - Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило позивача, що наявність зауважень до роботи позивача з боку керівництва Головного управління Держпраці у Донецькій області виникла ще до часу набуття ним статусу викривача. Крім того, Національне агентство з питань запобігання корупції зазначає про відсутність інформації, з якої можливо встановити, що ОСОБА_2 було (чи стало) відомо про направлення позивачем повідомлення від 24 липня 2020 року до Національного агентства з питань запобігання корупції про вчинення нею дій в умовах конфлікту інтересів, у зв`язку з чим, до позивача розпочалися вживатися можливі заходи негативного впливу. З огляду на відсутність підтвердження, що керівництву Головного управління Держпраці у Донецькій області було відомо про направлення позивачем повідомлення від 24.07.2020 року про корупцію ОСОБА_2 , у Національного агентства з питань запобігання корупції відсутні можливості встановити причинно-наслідковий зв`язок між повідомленням позивача від 24 липня 2020 року та можливим застосуванням до нього негативних заходів впливу (том 3 а.с.192-194). Зазначений листа свідчить, що Національне агентство з питань запобігання корупції не встановило порушення прав позивача, як викривача з боку корупції, оскільки не встановило причино-наслідкового зв`язку між повідомленням позивача про факти корупції та діями керівництва Головного управління Держпраці у Донецькій області у трудових відносинах з позивачем. При цьому, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, в межах цієї справи позивачем не оскаржуються дії та рішення відповідачів про встановлення позивачу стислих строків виконання доручень, про результати щорічної оцінки, про порушення дисциплінарних проваджень, про відсторонення від роботи, про встановлення надбавок та премій, заробітної плати. Підсумовуючи викладене, враховуючи відсутність встановлених Національним агентством з питань запобігання корупції порушень прав позивача як викривача корупції, що в межах Кодексу адміністративного судочинства України суд не наділений повноваженнями встановлювати факти, які не визначені законодавством, а також приймаючи до уваги не визначення діючим законодавством поняття «моббінг», - суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання факту мобінгу та порушення прав викривача з боку ОСОБА_2 . Зазначене спростовує доводи позивача, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про порушення прав викривача фактами моббінгу з боку ОСОБА_2 , порушив приписи абз.3 ч.2 ст.77 КАС України. Щодо відсутності повноважень у начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Козака А.С. на прийняття наказів про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги до щорічної відпустки відносно позивача. Позивач вказує, що він подавав заяви про надання матеріальної допомоги до щорічної основної відпустки та допомоги для вирішення соціально побутових питань. За його заявами видані накази за підписом начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Козаком Андрієм від 04 лютого 2021 року №46 «Про виплату грошової допомоги до щорічної основної відпустки» та від 04 лютого 2021 року №44 «Про надання матеріальної допомоги», які до теперішнього часу не реалізовані Головним управлінням Держпраці у Донецькій області (том 1 а.с.38, 40). Як свідчать матеріали справи, виплата заробітної плати позивачу не здійснюється з 08 лютого 2021 року в зв`язку з його відсутністю на робочому місці, про що членами ліквідаційної комісії складаються акти про відсутність (том 2 а.с. 85-118, том 4 а.с. 155-174). 11 березня 2021 року заступником голови ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області Фольварчуком Ф. направлено позивачу, в якому запропоновано повідомити причини відсутності на робочому місці та надати документи, підтверджуючі поважність відсутності. (том 2 а.с. 119 та зворотній бік аркуша). Відповідно до записів журналу реєстрації наказів з кадрових питань Головного управління Держпраці у Донецькій області, в ньому відсутні записи про реєстрацію наказів від 04 лютого 2021 року №46 «Про виплату грошової допомоги до щорічної основної відпустки» та від 04 лютого 2021 року №44 «Про надання матеріальної допомоги». Згідно копії журналу реєстрації наказів начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області про надання відпусток працівникам, встановлено, що в ньому також не міститься даних про реєстрацію наказів Головного управління Держпраці у Донецькій області» від 04 лютого 2021 року №№ 44, 45, 46, 47, 48, (том 3 а.с. 142-143). З 28 вересня 2020 року Головне управління Держпраці у Донецькій області перебуває в стані ліквідації та головою ліквідаційної комісії призначено заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. відповідно до наказу Державної служби України з питань праці від 28.09.2020 року №122. Відповідно до частин третьої статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Згідно частин четвертої статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Таким чином, з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять усі повноваження щодо управління справами юридичної особи. Отже, дієздатність юридичної особи здійснюється через ліквідаційну комісію. Таким чином, повноваження щодо ведення усіх справ Головного управління Держпраці у Донецькій області, в тому числі щодо прийняття організаційно-розпорядчих документів, повинно відбуватися лише за підписом голови ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області, в даному випадку, ОСОБА_2 . Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 12 січня 2021 року № 35 «Про припинення здійснення повноважень Головного управління Держпраці у Донецькій області» вирішено: 1.Головному управлінню Держпраці у Донецькій області припинити з 13 січня 2021 року здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах, визначених у Положенні про головне управління Держпраці у Донецькій області. 2.Керівникам структурних підрозділів здійснити інвентаризацію незавершених справ та контрольних завдань тривалого терміну та передати до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці. 3.Сектору документального забезпечення та контролю припинити реєстрацію організаційно-розпорядчих документів та вихідної кореспонденції за підписом посадових осіб Головного управління Держпраці у Донецькій області, крім випадків, коли це прямо пов`язано зі здійсненням заходів щодо ліквідації Головного управління Держпраці у Донецької області. Надані позивачем копії наказів від 04 лютого 2021 №№ 44,45, 46, 47, 48 підписані начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області Козаком Андрієм . Проте, з 28 вересня 2020 року Головне управління Держпраці у Донецькій області перебуває в стані ліквідації та головою ліквідаційної комісії призначено заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. З 13 січня 2021 року реєстрація організаційно-розпорядчих документів та вихідної кореспонденції за підписом посадових осіб Головного управління Держпраці у Донецькій області, у зв`язку із ліквідаційною процедурою, припинена відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 12 січня 2021 року № 35 «Про припинення здійснення повноважень Головного управління Держпраці у Донецькій області». Наведене свідчить, що у начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Козака А. не було повноважень на підписання наказів від 04 лютого 2021 №№ 44,45, 46, 47, 48, якими вирішені питання надання позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги до щорічної відпустки тощо. Суд першої інстанції правильно визнав безпідставними твердження позивача, що він не бачив сенсу звертатися з заявами про надання грошової допомоги до щорічної відпустки тощо до ліквідаційної комісії, бо його безпосередній керівник Казак А.С. погодив ці накази та підписав, - оскільки позивач, як начальник юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області, був обізнаний про розпочату процедуру ліквідації юридичної особи та призначення ліквідаційної комісії ще у 2020 році, тому мав розуміти правові наслідки подання ним заяв у лютому 2021 року до неуповноваженої особи. До ліквідаційної комісії з заявами про надання позивачу відпусток з 08 лютого 2021 року ОСОБА_1 не звертався, Ліквідаційна комісії не приймала рішень з цих питань, тому відсутні підстави для виплат позивачу середнього заробітку з 08 лютого 2021 року та грошових допомог. Оскільки начальник Головного управління Держпраці у Донецькій області Козак Андрій з моменту призначення ліквідаційної комісії вже не мав повноважень на підписання організаційно- розпорядчих документів від імені Головного управління Держпраці у Донецькій області, яке було в стані припинення, а відповідними повноваженнями була наділена лише ліквідаційна комісії, та враховуючи той факт, що ліквідаційною комісією не приймалися рішення про надання позивачу відпусток починаючи з 08 лютого 2021 року та рішень про виплату сум матеріальної допомоги, суд дійшов висновку про те, що позивач у період з 08 лютого 2021 року не перебував у законних відпустках та не мав право на отримання відповідних виплат. З огляду на викладене, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язання Головне управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити позивачеві: матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань; грошову допомогу до основної щорічної оплачуваної відпустки; середню заробітну плату за час основної щорічної оплачуваної відпустки та додаткової щорічної оплачуваної відпустки в розмірі середньомісячної заробітної плати з розрахунку за травень-червень 2020 року. Є неприйнятними доводи апелянта про нікчемність наказу Фольварчука Ф.М. від 05.02.2021року №2/0/ЛК, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та порядком проведення ліквідаційної процедури юридичної особи, визначеним нормативно-правовими актами України. Не заслуговують на увагу доводи позивача про пропущення судом першої інстанції стадії дослідження доказів по справі, оскільки технічним записом судових засідань підтверджується дослідження судом першої інстанції всіх доказів, які наявні в матеріалах справи. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до прийняття судового рішення по справі. Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1362 грн. Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року по справі №200/2386/21-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року по справі №200/2386/21-а - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 22 листопада 2021 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному статтею 328 КАС України. Повне судове рішення складено 22 листопада 2021 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар І.В. Сіваченко