Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/3329/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2022 року справа №200/3329/21-а м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., за участю секретаря судового засідання Усенко Т.І., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача-1 Сергієнко І.М., представника відповідача-2 Зуб Г.В., представника відповідача-3 Винятинської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021р. у справі №200/3329/21-а (суддя І інстанції Галатіна О.О., повне судове рішення складено 23 червня 2021 року в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, за участю третьої особи - Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій незаконними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та переведення на рівнозначну посаду до новоствореного органу, - УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, за участю третьої особи - Національного агентства з питань запобігання корупції в якому просив визнати незаконним та скасувати Наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 16.02.2021 року № 73-ЛК; поновити на посаді; визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці по запропонуванню посади, рівнозначної займаної позивачем посади в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області; зобов`язати Державну службу України з питань праці, Головне управління Держпраці у Донецькій області, Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці перевести позивача до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рівнозначну посаду заступника начальника спеціалізованого відділу нагляду у гірничодобувній промисловості управління гірничого нагляду Головного управління Держпраці у Донецькій області. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021р. позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 15.02.2021р. №73-ЛК. Поновлено позивача на роботі на посаді заступника начальника спеціалізованого нагляду у гірничодобувній промисловості управління гірничого нагляду Головного управління Держпраці у Донецькій області з 16 лютого 2021 року. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, що полягає у не запропонуванні позивачу посади, рівнозначної займаної посади заступника начальника спеціалізованого нагляду у гірничодобувній промисловості управління гірничого нагляду Головного управління Держпраці у Донецькій області. Зобов`язано Головне управління Держпраці у Донецькій області, Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці запропонувати позивачу посади, рівнозначної займаної посади заступника начальника спеціалізованого нагляду у гірничодобувній промисловості управління гірничого нагляду Головного управління Держпраці у Донецькій області. Стягнуто на користь позивача з Головного управління Держпраці у Донецькій області суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 лютого 2021 року у розмірі 101 771 (сто одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн., 50 коп. із вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків та зборів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить змінити описову частину рішення в частині встановлення обставин порушення прав викривача корупції, повноважень комісії з припинення та фактичної реорганізації Головного управління Держпраці у Донецькій області, залишивши резолютивну частину судового рішення без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції відмовлено в досліджені обставин справи стосовно порушення відповідачами його прав викривача корупції, що має суттєве значення для справи. Також судом не досліджено та не з`ясовано обставини фактичної реорганізації Головного управління Держпраці у Донецькій області. Позивач вважає, що протиправна бездіяльність відповідачів напряму пов`язана з повідомленням про факти корупції і затриманні радника Голови Держпраці - ОСОБА_2 .. Позивач вважає, що з моменту набуття особою статусу викривача, останній та його близькі особи здобувають певний імунітет, суть якого розкрито в ч.3 ст.53 Закону України «Про запобігання корупції». Позивач вважає хибним висновок суду першої інстанції про повний перехід повноважень щодо управління справами до ліквідаційної комісії з припинення. В апеляційних скаргах відповідачі просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачі посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. За приписами частини 3 статті 87 Закону 889 - VIII, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Отже, законом передбачена можливість, а не обов`язок пропонувати державному службовцю для працевлаштування будь-яку вакантну посаду. Положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення, взагалі не застосовується. Це стосується й твердження позивача про наявність у нього переважного права на залишенні на роботі. Позивач також вважає хибним висновок суду першої інстанції про повний перехід повноважень щодо управління справами до ліквідаційної комісії згідно частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України. Судом не було досліджено твердження позивача про фактичну реорганізацію Головного управління Держпраці у Донецькій області. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, відзив на скаргу, дійшла висновку про наступне. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач з 01.08.2017 року працює на посаді заступника начальника спеціалізованого відділу нагляду у гірничодобувній промисловості управління гірничого нагляду Головного управління Держпраці у Донецькій області. Відповідно до свідоцтва про шлюб від 24.02.1998 року НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб. Постановою Кабінету Міністрів України № 762 від 26.08.2020 року "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" ліквідовані як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області та утворено Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права. Пунктом 3 вказаної постанови визначено, що здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань праці. Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, що утворюється згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступником Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови. Наказом Державної служби України з питань праці від 04.09.2020 року №107 "Про утворення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці" вирішено питання про утворення як юридичної особи публічного права Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці. Наказом Державної служби України з питань праці від 28.09.2020 року №122 "Про ліквідацію Головного управління Державної служби України з питань праці" вирішено питання про ліквідацію як юридичної особи публічного права Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області, призначено головою ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Г.В., серед іншого, наказано голові ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області забезпечити дотримання порядку звільнення працівників, повідомлення територіального органу Державної служби зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільнення працівників, своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видачу необхідних наказів та підписання необхідних документів. Згідно інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Головне управління Держпраці у Донецькій області перебуває в стані припинення з 29.09.2020р., номер запису 1002711100014001810 на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 43866127 з 13.10.2020р., номер запису: 1002711020000002526. 02.10.2020р. наказом голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Г.В. № 1204 затверджено План заходів, пов`язаних з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області, пунктами 2 та 6 якого визначено здійснення письмового персонального попередження всіх працівників Головного управління Держпраці у Донецькій області та здійснити заходи щодо працевлаштування працівників Головного управління Держпраці у Донецькій області, що ліквідується, звернувшись до державної служби зайнятості (у разі необхідності) після затвердження штатного розпису Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці. Попередження про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Донецькій області 09.11.2020 року з займаної посади отримано позивачем 07.10.2020 року, про що свідчить його власний підпис. 31.12.2020 року позивач звернувся до т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці, начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, т.в.о. Головного управління Держпраці у Донецькій області, Голови ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області із заявою про призначення на рівнозначну посаду. Листом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 29.01.2021 року № 20151-ЛК/21 позивача повідомлено, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скорочені посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби. Лист відповідача 1 від 02.02.2021 року № 632/1/11-3В-21 містить аналогічну позицію. 15.02.2021 року позивачем відхилено запропоновані для переведення посади: головного спеціаліста спеціалізованого відділу гірничого контролю та гірничотехнічного нагляду, північно-східного напрямку управління гірничого нагляду та головного спеціаліста відділу організаційно-аналітичного забезпечення, оскільки запропоновані посади передбачають перехід з категорії "Б" в категорію "В", про що свідчить особистий підпис. Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 15.02.2021р. №73-ЛК позивача було звільнено з посади заступника начальника спеціалізованого відділу нагляду у гірничодобувній промисловості управління гірничого нагляду у зв`язку з ліквідацію Головного управління Держпраці у Донецькій області відповідно до п. 1 (1) частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". Наведені обставини сторонами не оспорюються. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» ( далі Закон № 889-VIII) . Згідно з вимогами частини 1 статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Частинами 1-3 статті 5 Закону №889-VIII передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Положеннями пункту 4 частини 1 статті 83 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону). Частиною першою статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу. За змістом абзацу першого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин врегульована положеннями Закону №889-VIII, що виключає застосування КЗпП України до спірних правовідносин. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин положення КЗпП України. На момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон №889-VIII в редакції Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX, який набрав чинності 13 лютого 2020 року. Отже, за приписами частини третій статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби: - зобов`язаний попередити державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів; - може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). Тобто, пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком. Вищенаведені норми були чинними на момент їх застосування до спірних правовідносин та неконституційними не визнавалися. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20 та 02 червня 2022 року у справі №420/3541/20, від 16 вересня 2022 року у справі №640/15938/20. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не виконано обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, а саме, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, колегія суддів вважає помилковим. Частинами 2, 3 статті 81 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Приписами статті 87 ЦК України визначено, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом. Згідно зі статтею 82 ЦК України, на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Частиною другою статті 104 ЦК України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно зі статтею 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Частиною 1 статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що Територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись, ліквідовуватись, реорганізовуватись керівником центрального органу виконавчої влади як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, та Кабінетом Міністрів України. Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що ліквідація юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, має певні особливості, що обумовлені відмінностями в їхньому правовому статусі. Зокрема, особливістю ліквідації державного органу як юридичної особи публічного права є те, що одночасно з його ліквідацією припиняється й реалізація державою функцій, покладених на цей орган. Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їхньої передачі іншим органам виконавчої влади. Таким чином, для вирішення питання про те, що саме мало місце - ліквідація юридичної особи публічного права чи її реорганізація, необхідно надати оцінку правовому акту, який став підставою ліквідації, зокрема на предмет того, чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший державний орган виконавчої влади. Якщо внаслідок ліквідації державного органу його функції були передані іншому чи новоутвореному державному органу, то в такому випадку має місце не ліквідація, а реорганізація державного органу. Як встановлено судом, постановою Кабінету Міністрів України № 762 від 26.08.2020 року "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" ліквідовані як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області та утворено Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права. Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, що утворюється згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступником Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови. Отже, оскільки виконання завдань та функцій ліквідованого Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області покладено на новостворений територіальний орган - Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, колегія суддів приходить до висновку, що мало місце не ліквідація державного органу, а його реорганізація. Однак, колегія суддів вважає, що неправильне формулювання відповідачем причини звільнення ( пункт 1-1) частини 1 статті 87 Закону №889-VIII замість пункт 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII ) не є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу. Враховуючи встановлені у цій справі фактичні обставини та приписи законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для звільнення позивача є законними, правомірними, відповідають вимогам Закону № 889-VIII, а тому слід тільки змінити зазначену у спірному наказі підставу для звільнення. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 20 жовтня 2022 року у справі №420/2523/21. У зв`язку з відсутністю правових підстав для поновлення позивача на роботі, відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Щодо доводів апеляційної скарги позивача стосовно неправильного з`ясування судом першої інстанції меж повноважень комісії з припинення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади ( далі Порядок №1074). Згідно пункту 18 Порядку №1074 до комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу (далі - комісія) з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідно органу виконавчої влади або територіального органу. За приписами пункту 16 Порядку №1074 у складі комісії з припинення органу виконавчої влади за рішенням голови комісії визначаються заступники голови комісії представники органу виконавчої влади, що припиняється, або утвореного органу виконавчої влади, або органу виконавчої влади, до якого переходять права та обов`язки органу виконавчої влади, що припиняється, один з яких за рішенням голови комісії у разі його відсутності чи неможливості здійснювати ним свої повноваження з інших причин виконує обов`язки голови комісії. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом Державної служби України з питань праці від 28.09.2020 року № 122 "Про ліквідацію Головного управління Державної служби України з питань праці" призначено головою ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Г.В.. Наказом голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Г.В. від 31.12.2020р. №1508 визначено заступником голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області(Головного управління Держпраці у Донецькій області) Фольварчука Федора Миколайовича. Пунктом 2 цього наказу встановлено, що у разі відсутності голови ліквідаційної комісії чи неможливості здійснювати ним свої повноваження з інших причин, виконання обов`язків голови комісії покладаються на заступника голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області(Головного управління Держпраці у Донецькій області) Фольварчука Федора Миколайовича. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, спірний наказ був підписаний саме заступником Голови ліквідаційної комісії Федором Фольварчуком, що відповідає наведеним вище положенням Порядку №1074. Позивач вважає хибним висновок суду першої інстанції про повний перехід повноважень щодо управління справами до ліквідаційної комісії з припинення. Про те, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не робився висновок про повний перехід повноважень щодо управління справами до ліквідаційної комісії згідно частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України. Враховуючи, що спірним у цій справі є правомірність звільнення позивача у зв`язку з ліквідацію Головного управління Держпраці у Донецькій області відповідно до п. 1 (1) частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції не досліджувались обставини справи стосовно порушення його прав викривача корупції, колегією суддів не прийняті до уваги. Згідно частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, тому апеляційні скарги позивача та відповідачів необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021р. у справі №200/3329/21-а задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021р. у справі №200/3329/21-а скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, за участю третьої особи - Національного агентства з питань запобігання корупції задовольнити частково. Змінити у наказі Головного управління Держпраці у Донецькій області від 15.02.2021р. №73-ЛК формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника спеціалізованого відділу нагляду у гірничодобувній промисловості управління гірничого нагляду з пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" на пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Повне судове рішення 17 листопада 2022 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко