Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/17925/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2023 року справа №200/17925/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., за участі секретаря судового засідання Азарової К.В., представника позивача Кучерова І.А., представників відповідачів Зуб Г.В., Вахатової І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 200/17925/21 (головуючий І інстанції Зеленов А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Держаної служби України з питань праці № 149-кт від 25.11.2021 про звільнення ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області № 137-лк від 25.11.2021 "Про оголошення наказу Державної служби України з питань праці від 25.11.2021 № 149-кт про звільнення ОСОБА_1 ; - зобов`язати Державну службу України з питань праці та Головне управління Держпраці у Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 26.11.2021; - стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 26.11.2021, по час ухвалення судом рішення про поновлення на посаді; - встановити Державній службі з питань праці та Головному управлінню Держпраці 10-денний строк для звіту про виконання судового рішення по справі в частині поновлення на посаді начальника Головного управління Держпраці в Донецькій області. В обґрунтування позову зазначив, що з 18.04.2019 він обіймав посаду начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області. 26.08.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 762, якою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці в Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці в Луганській області та утворити Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права. Цією постановою встановлено, що Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є правонаступником Головного управління Державної служби з питань праці в Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці в Луганській області. Тобто, фактично відбулось злиття двох державних органів (реорганізація) та продовжується реалізація державної політики у сферах відповідальності Держпраці на території Донецької та Луганської областей. Наказами № 21-кт від 19.02.2021 та № 82-лк від 19.02.2021 позивача звільнено на підставі ч. 2 ст. 87 Закону України "Про державну службу". Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.08.2021 по справі № 200/3107/21-а накази скасовано, а ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 20.02.2021. Наказом Держпраці № 149-кт від 25.11.2021 позивача звільнено з посади начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". На виконання наказу № 149-кт, видано наказ № 137-лк від 25.11.2021. Звільнення позивача відбулось з порушенням приписів ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці № 149-кт від 25 листопада 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 ". Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області № 137-лк від 25 листопада 2021 року "Про оголошення наказу Державної служби України з питань праці від 25.11.2021 № 149-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ". Зобов`язано Державну службу України з питань праці та Головне управління Держпраці у Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 26 листопада 2021 року. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26 листопада 2021 року по 30 листопада 2022 року (по день винесення судового рішення) у сумі 144571,79 грн., з вирахуванням з вказаної суми податків та зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат по справі. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді звернуто до негайного виконання. Не погодившись з рішенням, відповідачі звернулися з апеляційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги Головного управління Держпраці у Донецькій області. Оскільки відбулася ліквідація управління Держпраці відповідно до постанови КМУ № 762 від 26.08.2020, тому відповідач правильно звільнив позивача з посади державної служби з підстав ліквідації державного органу. На момент виникнення спірних правовідносин підлягали застосуванню до процедури звільнення державних службовців у зв`язку з ліквідацією державного органу норми ст. 87 Закону № 889 в редакції Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» № 1285 від 23.01.2021, які набрали чинності 06.03.2021. Отже, норми КЗпП до спірних правовідносин не застосовуються. Таким чином, відповідач дотримався процедури звільнення позивача з посади державної служби: попередив про наступне звільнення, попри ліквідації державного органу запропонував продовжити державну службу в порядку переведення на одній з трьох вакантних посад, з метою сприяння в подальшому працевлаштування позивача. Обґрунтування апеляційної скарги Державної служби України з питань праці. Апеляційна скарга містить доводи, аналогічні доводам апеляційної скарги Головного управління Держпраці у Донецькій області. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційних скарг відповідачів. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. В судовому засіданні представники відповідачів підтримали доводи апеляційних скарг. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Відповідач 1 - Головне управління Держпраці у Донецькій області, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 39790445, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва,

82. Відповідач 2 - Державна служба України з питань праці, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 39472148, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Десятинна,

14. Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" від 26 серпня 2020 року № 762 постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області, утворити Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права. Пунктом 3 цієї постанови визначено, що Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження та функції до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці; здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань праці. Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, що утворюється згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступником Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови. Наказом Державної служби України з питань праці від 04.09.2020 № 107 "Про утворення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці" вирішено питання про утворення як юридичної особи публічного права Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці. Наказом Державної служби України з питань праці від 28.09.2020 № 122 "Про ліквідацію Головного управління Державної служби України з питань праці" вирішено питання про ліквідацію як юридичної особи публічного права Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області, призначено головою ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Г.В., серед іншого, наказано голові ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області забезпечити дотримання порядку звільнення працівників, повідомлення територіального органу Державної служби зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільнення працівників, своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видачу необхідних наказів та підписання необхідних документів. Згідно інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Головне управління Держпраці у Донецькій області перебуває в стані припинення з 29.09.2020, номер запису 1002711100014001810 на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 43866127 з 13.10.2020, номер запису: 1002711020000002526. 02.10.2020 наказом голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Г.В. № 1204 затверджено План заходів, пов`язаних з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області, пунктами 2 та 6 якого визначено здійснення письмового персонального попередження всіх працівників Головного управління Держпраці у Донецькій області та здійснити заходи щодо працевлаштування працівників Головного управління Держпраці у Донецькій області, що ліквідується, звернувшись до державної служби зайнятості (у разі необхідності) після затвердження штатного розпису Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці. ОСОБА_1 працював на посаді начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області. 27.08.2021 позивачу направлено засобами поштового зв`язку попередження про наступне звільнення, у якому зазначено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 762 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці", наказу Держпраці від 28.09.2020 № 122 "Про ліквідацію Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області" повідомлено про скорочення посади начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області та запропоновано вакантні посади державної служби: заступника начальника Управління Держпраці в Івано - Франківській області, заступника начальника Управління Держпраці у Сумській області, заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області. Вказано, що у разі відмови від запропонованої посади по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження буде звільнено на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (а.с.25 том 1) Наказом Державної служби України з питань праці від 25.11.2021 № 149-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ", звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області 25.11.2021, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Донецькій області. Підстава : попередження про наступне звільнення від 27.08.2021, лист - погодження Міністерства економіки України від 23.11.2021 № 2202-14/55301-03. (а.с.130 том 1) Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 25.11.2021 № 137-лк "Про оголошення наказу Державної служби України з питань праці від 25.11.2021 № 149-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ", оголошено наказ Державної служби України з питань праці від 25.11.2021 № 149-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ", згідно з яким ОСОБА_1 25.11.2021 звільнено з посади начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області, у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Донецькій області, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". Підстава: наказ Державної служби України з питань праці від 25.11.2021 № 149-кт. (а.с.131 том 1) 25.11.2021 головою ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області надіслано на адресу позивача: АДРЕСА_1 , копії оскаржуваних наказів, що підтверджується описом вкладення у лист та накладною (а.с.132-133 том 1) Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що у попередженні про звільнення позивачу не запропоновано будь-яку іншу рівнозначну посаду за наявності таких посад станом на день попередження позивача про звільнення. Оцінка суду. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» ( далі Закон № 889-VIII) . Згідно з вимогами частини першої статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Частинами першою, другою та третьою статті 5 Закону № 889-VIII передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону). Відповідно до частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу. На підставі частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції, чинній на час надіслання позивачу попередження про наступне звільнення), суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин врегульована положеннями Закону № 889-VIII, що виключає застосування КЗпП України до спірних правовідносин. На підставі частин другої, третьої статті 81 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Відповідно до статті 87 ЦК України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом. Згідно зі статтею 82 ЦК України, на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. На підставі частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Частиною другою статті 104 ЦК України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно зі статтею 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись, ліквідовуватись, реорганізовуватись керівником центрального органу виконавчої влади як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, та Кабінетом Міністрів України. Отже, ліквідація юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, має певні особливості, що обумовлені відмінностями в їхньому правовому статусі. Зокрема, особливістю ліквідації державного органу як юридичної особи публічного права є те, що одночасно з його ліквідацією припиняється й реалізація державою функцій, покладених на цей орган. Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їхньої передачі іншим органам виконавчої влади. Таким чином, для вирішення питання про те, що саме мало місце - ліквідація юридичної особи публічного права чи її реорганізація, необхідно надати оцінку правовому акту, який став підставою ліквідації, зокрема на предмет того, чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший державний орган виконавчої влади. Якщо внаслідок ліквідації державного органу його функції були передані іншому чи новоутвореному державному органу, то в такому випадку має місце не ліквідація, а реорганізація державного органу. Як встановлено судом, постановою Кабінету Міністрів України № 762 від 26.08.2020 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" ліквідовані як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області та утворено Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права. Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, що утворюється згідно з пунктом 2 цієї постанови є правонаступником Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови. Отже, оскільки виконання завдань та функцій ліквідованого Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області покладено на новостворений територіальний орган - Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у спірних правовідносинах мала місце не ліквідація державного органу, а його реорганізація. Таким чином, є неприйнятними доводи апелянтів, що в спірних правовідносинах відбулася ліквідація державного органу. Отже, у суб`єкта призначення в спірних правовідносинах на час попередження позивача про звільнення 27.08.2021 був наявний обов`язок дотримуватися процедури припинення державної служби, встановленої для реорганізації державного органу (пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII), а саме - запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Як свідчать матеріали справи, на виконання обов`язку відповідно до приписів ч.3 ст. 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення попередженням від 27.08.2021 проінформував позивача про наступне звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (т.1. а.с.25), та запропонував 3 вакантні посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській, Сумській та Хмільницької областях. Позивачу попередженням від 27.08.2021 не запропоновано будь-яку іншу рівнозначну посаду або нижчу посаду державної служби. Між тим, як свідчить відповідь Державної служби України з питань праці від 07.12.2021 (а.с.187 том 1) на адвокатський запит представника позивача від 02.12.2021 (а.с.234 том 1), станом на 27.08.2021 були наявні такі вакансії посад начальників та/або перших заступників начальників територіальних органів Державної служби України з питань праці: - Головне управління Держпраці у Київській області - перший заступник начальника Головного управління; - Головне управління Держпраці в Одеській області - перший заступник начальника Головного управління. Згідно пункту 6 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів. На підставі частини першої статті 6 Закону № 889-VIII посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців. Як визначено пунктом 2 частини другої статті 6 Закону № 889-VIII встановлюються такі категорії посад державної служби: категорія "Б" - посади: - керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; - керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; - керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону № 889-VIII визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Постановою КМУ «Питання оплати працівників державних органів» від 18.01.2017 № 15 (в редакції, що застосовується з 01.01.2021) було затверджено Перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій (далі - Перелік). Відповідно до Переліку посада керівника самостійного структурного підрозділу державного органу (керівник територіального органу інших державних органів та їх структурних підрозділів) відносилася до категорії Б підкатегорії Б1. Таким чином, до звільнення позивач займав посаду державного службовця категорії Б підкатегорії Б1. Відповідачем було запропоновано позивачу 3 вакантні посади - заступників керівників управлінь Держпраці в Івано-Франківській, Сумській та Хмільницькій областях. Однак, на час попередження позивача про звільнення 27.08.2021 також були вакантними посади перших заступників керівників головних управлінь Держпраці в Київській та Одеській областях, які позивачу не пропонувалися. Відповідно до Переліку посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів (територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів) відносяться до категорії Б підкатегорії Б2. Відповідно до Переліку посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів (керівники підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів і їх заступники) відносяться до категорії Б підкатегорії Б3. Таким чином, при наявності, крім запропонованих позивачу вакантних посад заступників керівників управлінь, відповідачем не запропоновано позивачу наявні на час попередження вакантні рівнозначні посади перших заступників керівників головних управлінь Держпраці в Київській та Одеській областях. Між тим, в пункті 6 приміток до Схеми посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2021 році визначено, що посадові оклади перших заступників керівників самостійних структурних підрозділів (підкатегорія Б1) встановлюються на 3 відсотки нижче від посадового окладу керівника відповідного самостійного структурного підрозділу, передбаченого цією схемою. Таким чином, відповідачем не додержано порядок звільнення позивача, визначений ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIIІ, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування наказів про звільнення позивача, як незаконних, та поновив позивача на посаді, з якої його було звільнено - начальника Головного управління Держпраці в Донецькій області, з наступного дня після звільнення, а саме з 26.11.2021. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 308 КАС України, не перевіряє законність та обґрунтованість рішення в тій частині, яка сторонами не оскаржується. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційних скарг є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 200/17925/21 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 200/17925/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 22 травня 2023 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 22 травня 2023 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв