Постанова 4824 № 378/311/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Справа № 378/311/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/13451/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Гуртовенко Р.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А. 12 листопада 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Семенюк Т.А Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 16 липня 2021 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У травні 2021 року представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Гостєва Є.В. звернулась до суду з даним позовом, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 26 листопада 2019 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №1553083. 23.04.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №23042020, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача. Відповідно до реєстру боржників від 23.04.2020 року до договору факторингу №23042020 від 23.04.2020 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21576,00 грн., з яких 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3240,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 12336,00 грн. - сума заборгованості за пенею. Згідно з умовами Кредитнихдоговорів позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами. Проте позивач вказує, що відповідач незважаючи на це не виконує свого обов`язку щодо повернення наданих йому кредитних коштів. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором№ 1553083 у загальному розмірі 21 576 грн., а також витрати по сплаті судового збору. Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 16 липня 2021 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» кредитну заборгованість згідно кредитного договору №1553083 від 26.11.2019 року в сумі 12240 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1287,78 грн. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від № 22 від 21.01.2004 заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу, та який міститьвідповідні відмітки про виконання цього платіжного документа банком платника. Також вказав, що подані до суду у якості доказів копії договору, додатку № 1 до договору та паспорт споживчого кредиту не можуть вважатися належними та достовірними доказами, оскільки непідтверджуютьфактпідписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора або ж за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам спеціального Закону. 19 жовтня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «ФК «ЄАПБ» в якому представник позивача зазначив, що 26.11.2019 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 було укладено Договір позики №1553083 в електронній формі, шляхом використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором А584064, а також ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», були виконані забов`язання за даним Договором позики, та перераховані кошти в розмірі6 000,00 грн. на банківську платіжну картку, вказану позичальником при реєстрації на Веб-сайті Кредитодавця. Зазначив, що умовами Договору позики №1553083 від 26.11.2019 не передбачено відкриття ОСОБА_2 відповідного кредитного рахунку, а відповідно до п.1.5. Договору №1553083 - позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом. У зв`язку із чим вважає, що доводи ОСОБА_2 , викладені у апеляційній скарзі, необґрунтовані, належними доказами не підтверджені та висновків суду першої інстанції не спростовують. Частиною 13 статті 7 ЦПК Українипередбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1553083 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 26 листопада 2019 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. строком на 30 днів. Знижена процентна ставка становить 0,90% від суми позики за кожен день користування позикою (328,50% річних) у межах строку надання позики. Стандартна процентна ставка становить 1,80% від суми позики за кожен день користування позикою (657,00% річних). Загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 127,80% від суми позики (у процентному виразі) або 7620,00 грн (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування позикою - 27,00% від суми позики (у процентному виразі) або 1620,00 грн (у грошовому виразі). Договір зі сторони ОСОБА_2 підписано електронним підписом 26.11.2019. (а.с. 7-8, 9-10). На підставі п. 2.4 Договору клієнт зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути позику та сплатити проценти за користування, штрафи та пені (у разі наявності). Відповідно до п. 3.2 нарахування процентів за Договором здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (відправки грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2 цього Договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у Графіку платежів (а.с. 8 зв.). Згідно з п. 3.4 Договору,у разі недотримання умов застосування зниженої процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2, але за стандартною процентною ставкою. Відповідно до п. 3.6 Договору, у разі порушення Клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором: п.п. 3.6.1 протягом пільгового періоду з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов`язань Клієнта, нарахування процентів не здійснюється; п.п. 3.6.2 з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 (дев`яностого) дня прострочення. На підставі п. 4.4 Договору у випадку прострочення повернення суми позики, клієнт зобов`язаний сплатити Товариству штраф в розмірі 72,00 грн за кожен день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення виконання зобов`язань за договором. Пунутом 4.5 Договору передбачено, що штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов`язань за цим договором не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом за цим договором, і становить 3000,00 грн. Між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 23 квітня 2020 року укладено Договір факторингу № 23042020, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі й за Договором №1553083 від 05.11.2019 р (а.с.13-14, 15, 114 - 120). Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників (а.с. 18), ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором №1553083 від 23.04.2020 р в розмірі 21576,00 грн., з яких 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3240,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 12336,00 грн. - сума заборгованості за пенею. Задовольняючи частково позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що Банк виконав зобов`язання щодо надання кредиту, а відповідач порушив умови договору щодо повернення кредиту, оскільки надалі право вимоги за кредитним договором відступлено позивачу, вимоги останнього про стягнення заборгованості з боржника є законними та обґрунтованими, натомість відповідачем не надано належних доказів, що він сплачував заборгованість за кредитним договором первісному чи новому кредитору. При цьому суд першої інстанції зменшив суму заборгованості за пенею з 12 336 грн. до 3000 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідностатей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором. За матеріалами справи встановлено, що відповідно до пп. 5 пункту 2.1 кредитного договору № 1553083 Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або факторингу з будь - якою третьою особою без окремої згоди Клієнта. Згідно з пунктом 1.1. Договору факторингу№23042020 від 23 квітня 2020 року за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання шейх належить Клієнту, За вищевказаним договором, Право грошової Вимоги це сукупність усіх належних первісному кредитору прав вимоги до боржників за кредитними договорами, що відступають новому кредитору за цим договором і будуть вказаними у реєстрі боржників. Згідно з ч. 2 ст. 517 цього ж Кодексу боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено. На виконання Договору факторингу№23042020 від 23 квітня 2020 року, згідно вимог ст. 512-514, 516 ЦК України на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ»та запропоновано погасити заборгованість за кредитним договором (а.с. 19-20). Проте, заборгованість відповідачем погашена не була ні попередньому кредитору, ні позивачу. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину. Посилання скаржника на те, що кредитний договір укладено в електронній формі, проте доказів щодо використання боржником одноразового ідентифікатора для підписання договору не містить, апеляційним судом не приймаються до уваги з огляду на наступне. Як вбачається із матеріалів справи оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з Договором №1553083, невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «АвентусУкраїни», позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства : creditplus.ua/assets/uploads/public/pravila_18.03.2019.pdf . Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Розділом 5вказаних вище Правил встановлений порядок надання грошових коштів у кредит та підписання кредитного договору. За умовами п 5.1. Клієнт обирає бажані умови кредитування, у тому числі суму та строк позики і розпочинає Реєстрацію на Веб-сайті. Згідно п. 5.2 під час першого етапу Реєстрації на Веб-сайті шляхом проставляння відповідної відмітки. Клієнт підтверджує надання згоди на обробку персональних даних та ознайомлення з цими правилами, вказує особисті засоби зв`язку, створює пароль доступу до Особистого кабінету. Пунктом 5.3 визначено, що після проходження першого етапу реєстрації. Товариство направляє Клієнту вказаними засобами зв`язку код (Одноразовий ідентифікатор), який клієнт вводить на Сайті Товариства. За результатами такого вводу формується електронне повідомлення Товариству. У разі правильно вказаного коду, Товариство створює обліковий запис Клієнта у Інформаційній системі та Клієнт здійснює перший ідентифікований вхід до Особистого кабінету де продовжує Реєстрацію. Згідно п. 5.4 Клієнт підтверджує, що Одноразовий ідентифікатор є його електронним підписом та використовується ним як аналог власноручного підпису. Відповідно до п. 5.6, у процесі реєстрації на Веб-сайті, Клієнт реєструє банківські рахунки дляперерахування коштів та погашення позик (кредитів), у тому числі, шляхом реєстрації банківських платіжних карток. Пунктами 5.17, 5.18, 5.19, 5.20 вказаних Правил, зазначено, що у випадку готовності Клієнта прийняти пропозицію (оферту). Клієнт натискає кнопку «ПОГОДЖУЮСЬ/СОГЛАСЕН» у Особистому кабінеті, після чого Товариство надсилає Клієнту, засобами зв`язку, Одноразовий ідентифікатор у вигляді, коду. У момент Введення коду на сайті Товариства Клієнт направляє Товариству електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане Одноразовим ідентифікатором. Договір вважається укладеним з моменту одержання Товариством електронного повідомлення про прийняття (акцент) пропозиції (оферти). Датою укладання Договору є дата одержання Товариствам електронного повідомленій прийняття (акцепт) пропозиції (оферти). Дата та час отримання повідомлення фіксується у Договорі позики у розділі (РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН). Відповідно до Правил та п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Тобто, без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Такого ж висновку дійшов у своїй постанові від 23 березня 2020 року ВС у справі №404/502/18. Як вбачається з копії Договору, графіку платежів, а також паспорту кредиту, дані документи підписані електронним підписом Клієнта ОСОБА_2 26.11.2019 року о 13.01 год. (а.с. 10). Належних та достовірних доказів погашення заборгованості за кредитним Договором та його припинення відповідач суду не надав. Доказів вчинення шахрайських дій з грошовими коштами на рахунку позивача матеріали справи не містять та позивачем суду не надано. Крім цього, не надав позивач доказів, що хтось міг скористатись його особистими даними паспорта громадянина України, доступу до Логіна та Паролю Особистого кабінету, за розголошення відомостей за які він несе особисту відповідальність згідно зазначених Правил надання. Отже, встановивши фактичні обставини у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи позивача про недійсність договору. Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження №61-7203 св 20). Фактично наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позовних вимог повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення без змін, а скарги без задоволення. Керуючись ст.ст. ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 16 липня 2021року - залишити без змін. Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді