Постанова 4824 № 372/3898/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Справа 372/3898/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/6803/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Проць Т.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А. 22 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Семенюк Т.А Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И В: У литопаді 2020 року позивач звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від подружнього життя мають двох дітей - доньку ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та сина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), які проживають разом із позивачкою. Стосунки між сторонами погіршились і вони проживають окремо. Відповідач відмовився надавати будь-яку допомогу. Зазначає, що позивач не може працювати у зв`язку із доглядом за маленькими дітьми, натомість відповідач знаходиться у працездатному віці З врахуванням уточнених позовних вимог просила стягувати із відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку відповідача до досягнення молодшою дитиною трьох років та аліменти на утримання молодшої дитини, сина ОСОБА_5 , у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку відповідача до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання, у розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 трьох років. Стягнутоіз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 13 листопада 2020 року до досягнення повноліття дитини. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнутоіз ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. Допущенонегайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 12 лютого 2021 року та прийняти нове, про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі по 1500 грн. щомісячно, починаючи з 13 листопада 2020 року і до досягнення сином повноліття, а в іншій частині позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги, зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач уже сплачує аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від попереднього шлюбу, а також сплачує аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку на утримання спільної дитини позивача та відповідача доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказує, що лише за цими двома виконавчими документами відповідач має сплачувати по 1/2 частині свого щомісячного доходу. Стосовно стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною 3 років, вважає, що таке стягнення можливе лише за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу, що судом першої інстанції також не враховано. 11 травня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 в якій позивач просила залишити без змін рішення суду, а апеляційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на те, що судом першої інстанції вірно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, натомість доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та надуманими. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області 01.05.2014 року. Від подружнього життя сторони мають дітей - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого відділом ДРАЦС реєстраційної служби Обухівського МРУЮ у Київській області та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Обухівським міськрайонним ВДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 6217 від 09.11.2020 року, виданої відділом реєстрації фізичних осіб та ведення реєстру територіальної громади Обухівської міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , разом із матір`ю ОСОБА_3 . Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з матеріального становища сторін, а також обов`язку утримувати дитину, врахувавши працездатний вік платника аліментів та наявність інших утриманців. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частинами 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ч.ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. В силу ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Таким чином, статтями 180, 181, 184 СК України встановлено обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття, та визначено способи утримання дітей, в тому числі і шляхом присудження аліментів. При цьому право вибору способу виконання батьками обов`язку утримувати дитину наділено батька, з яким проживає дитина. Як вбачається з матеріалів справи відповідач є працездатним, відповідно до ст. 180 СК України зобов`язаний утримувати свою дитину. Між сторонами відсутня домовленість про сплату аліментів. Відповідач позов визнав частково, вказавши, що не заперечує проти сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 1500 гривень. Згідно з положеннями частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до положень статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Отже, суд першої інстанції зваживши на вік дитини, дані про особу позивача та відповідача, що містяться в наданих ними документах, діючи в інтересах дитини, дійшов законного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на сина у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку до досягнення повноліття дитини. Як вбачається з матеріалів справи жодних офіційних відомостей з Пенсійного фонду України щодо отриманих ОСОБА_2 доходів, суду не надано, також як і не надано інформації щодо відсутності у власності відповідача рухомого та нерухомого майна. Водночас він не має статусу безробітного, оскільки не перебуває на обліку у службі зайнятості, як такий, що шукає роботу. Натомість, заперечуючи проти визначення аліментів у розмірі третини свого заробітку, відповідач не надав належних доказів неможливості сплати аліментів у такому розмірі як з огляду на своє матеріальне становище, доходи, наявність нерухомого майна, так і на свій стан здоров`я. Доводиапеляційної скарги про те, що можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 1/6 усіх видів його заробітку не відповідає фактичним обставинам справи, не заслуговує на увагу, оскільки при визначенні розміру аліментів судом взято до уваги, що сторони добровільно не домовилися про утримання сина, тому кошти на утримання (аліменти) дитини присуджує суд. Так як відповідач працевлаштований і має стабільний дохід, чого відповідач не заперечує, суд обґрунтовано стягнув з нього аліменти у частці від його доходу. Колегія суддів звертає увагу на те, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (висновок Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18). Наявність боргів також не виключає можливість відповідача сплачувати аліменти у визначеному розмірі Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в частині необхідності стягнення аліментів на утримання дитини є правильними, оскільки приймаючи таке рішення, суд першої інстанції правомірно виходив з фінансових можливостей відповідача, працездатний вік платника аліментів, відсутність даних про його незадовільний стан здоров`ята враховував саме інтереси дитини, на користь якої стягувалася вказаний розмір коштів. Відповідно до частини 1, 2 та частини 3 статті 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Відповідно до частини 2, 4 статті 84 Сімейного кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. До того ж при встановленні того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у цивільній справі № 212/1055/18-ц (касаційне провадження № 61-2386сво19). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як встановлено судом, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Дитина фактично проживає з матір`ю, що підтверджується довідкою про склад сім`ї № 6217 від 09.11.2020 року, ОСОБА_11 ніде не працює та здійснює догляд за дитиною, а тому потребує фінансової допомоги. Інші обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 369, 375, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року залигити без змін. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді