Постанова 4854 № 420/9819/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/9819/21 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Пенсійного фонду України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року, ухвалене в порядку письмового провадження в м. Одесі, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: У червні 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України, в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення ОСОБА_1 починаючи з 01 січня 2016 року відсоткового значення розміру пенсії з 76% до 70% сум грошового забезпечення; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 1 січня 2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення, а Пенсійному фонду України здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Позивач вказує, що він отримував пенсію у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення до 01 січня 2016 року, а з 01 січня 2016 року отримує пенсію 70% грошового забезпечення (вислуга 27 рік), замість основного розміру пенсії 76% відповідних сум грошового забезпечення, тобто, на 6% менше. Позивач вважає такі дії ГУПФУ в Одеській області протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, та грубо порушують його права на пенсійне забезпечення в належному розмірі. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення ОСОБА_1 починаючи з 01 січня 2016 року відсоткового значення розміру пенсії з 76% до 70% сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 1 січня 2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення. Зобов`язано Пенсійний фонд України здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум. Не погоджуючись з таким рішенням, Пенсійний фонд України надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин у справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що Пенсійний фонд України позбавлений можливості здійснювати фінансування пенсії окремого одержувача, оскільки не складає список таких одержувачів та не володіє інформацією про одержувачів, включених до нього, а тому, зобов`язання про здійснення фінансування виплати пенсії безпосередньо позивачу, покладене судом першої інстанції, на думку апелянта, не узгоджується з чинним законодавством та рішення суду першої інстанції ухвалене без урахування можливості реального виконання такого зобов`язання Фондом. Окрім викладеного, апелянт вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду та відповідно заявлений позов мав бути залишений судом першої інстанції без розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що ГУПФУ в Одеській області його не було повідомлено про зменшення розміру пенсії з 76% до 70% та про порушення своїх прав останній дізнався 08.06.2021 року після отримання листа пенсійного органу, яке направлено позивачу на його заяву. Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції викладено повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності. Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звільнений зі служби та мав 27 років вислуги для призначення пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», йому призначено пенсію у розмірі 76% від відповідних сум грошового забезпечення. Також, суд першої інстанції встановив, що ГУПФУ в Одеській області у 2018 році здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року, внаслідок чого розмір пенсії останнього складає 70% грошового забезпечення. Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що призначена та виплачувана до прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про проведення перерахунку пенсій (Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103) позивачу пенсія за вислугу років у розмірі 76% грошового забезпечення не підлягає зменшенню під час проведення перерахунку пенсії у випадку зміни видів чи розмірів грошових виплат відповідної категорії осіб, які відбулися після призначення пенсії, адже це не передбачено законом. Також, суд першої інстанції вказав, що постановою КМУ від 16 грудня 2020 року № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» внесено зміни до деяких постанов Уряду та визначено, що Пенсійному фонду України до 1 квітня 2021 року необхідно провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (в редакції Постанови № 1279), Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що з 01 квітня 2021 року повноваження щодо виплати нарахованої пенсії перейшли від головних управлінь до Пенсійного фонду України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов`язання Пенсійний фонд України здійснити виплату позивачу перерахованої пенсії у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум. Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що позивачу виплачувалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 76% від сум грошового забезпечення. Однак, при перерахунку пенсії позивача у 2018 році з 01.01.2016 року, на підставі оновленої довідки щодо грошового забезпечення, ГУПФУ в Одеській області зменшило відсотковий розмір пенсії позивача з 76% на 70%. Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, ГУПФУ в Одеській області, як у направленому позивачу листі, так і у відзиві на позовну заяву, зазначає, що позивачу проведено перерахунок пенсії у 2018 році з розрахунку 70% суми грошового забезпечення, оскільки станом на дату такого перерахунку ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» містить положення, згідно яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно відхилені вказані посилання ГУПФУ в Одеській області на ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки наведена ст. 13 Закону № 2262-XII стосується порядку призначення пенсії військовослужбовцям, особам, що мають право на пенсію за цим Законом, у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. В свою чергу, у спірному випадку позивачу було здійснено саме перерахунок пенсії, а тому, у ГУПФУ в Одеській області не було підстав для застосування наведених вимог ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Колегія суддів зазначає, що питання щодо перерахунку пенсії регулюється положеннями ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та вказана стаття не містить вимог щодо зміни при перерахунку пенсії відсоткового значення вже призначеної пенсії, тобто, цей показник є незмінним. Аналогічні висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 04 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року. Так, у вказаній зразковій справі Верховним Судом визначено, що відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення починаючи з 01 січня 2016 року відсоткового значення розміру пенсії позивача з 76% до 70% сум грошового забезпечення та наявність підстав для зобов`язання ГУПФУ в Одеській області здійснити відповідний перерахунок пенсії, виходячи з основного розміру 76% грошового забезпечення. Апеляційна скарга відповідача - Пенсійного фонду України не містить жодних доводів щодо спростування наведених висновків суду. Що стосується посилань відповідача - Пенсійного фонду України в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку звернення до суду та відповідно необхідність залишення заявленого позову без розгляду, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Спірним у даній справі є питання щодо перерахунку пенсії позивача у зв`язку із зміною розміру видів грошового забезпечення відповідних категорій осіб згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому, судом у даній справі встановлено, що пенсійним органом протиправно не проведено перерахунок пенсії позивача у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016 року та зменшено розмір пенсії позивача у відсотковому значенні з 76% на 70%. В свою чергу, згідно ч. 3 ст. 51 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; З вищезазначеної норми вбачається, що пенсія є періодичною виплатою та здійснюється на постійній основі. Тобто, дана справа стосується захисту прав на перерахунок пенсії, яка є періодичною виплатою та здійснюється на постійній основі, а тому, підстави для залишення заявленого позову без розгляду у повному обсязі, як того просить апелянт, відсутні. Також, колегія суддів наголошує, що покладення на позивача відповідальності за дії пенсійного органу щодо зменшення розміру пенсії при її перерахунку у зв`язку із зміною розміру видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та позбавлення позивача права на збільшення розміру пенсії внаслідок такого перерахунку з дати виникнення права суперечить принципу верховенства права та наведеним вимогам ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ, якою прямо передбачено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Окрім цього, надаючи оцінку доводам апелянта щодо необхідності залишення заявленого позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух, а право на право на доступ до суду, закріплене у Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати зазначеній Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (зокрема, справи «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року). Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави для залишення заявленого позову без розгляду відсутні. Водночас, колегія суддів погоджується з доводами апелянта - Пенсійного фонду України, що суд першої інстанції у даній справі дійшов помилкового висновку, що вимоги позивача в частині зобов`язання виплачувати пенсію слід звернути до Пенсійного фонду України. Так, у даній справі заявлені вимоги щодо перерахунку пенсії, яка призначена згідно Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Водночас, положення статті 52 Закону № 2262-ХІІ, що регулюють порядок виплати пенсії, у 2021 році не зазнали змін та згідно ч.ч. 1, 2 цієї статті: «Пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.». Тобто, згідно наведених вимог ст. 52 Закону № 2262-ХІІ, особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України. При цьому, територіальними органами Пенсійного фонду України є головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року)). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як територіальний орган Пенсійного фонду України, є належним відповідачем щодо заявлених вимог про виплату пенсії. Що стосується посилань суду першої інстанції на положення постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» та внесенні цією постановою зміни до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, згідно яких Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, колегія суддів зазначає, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки з розрахунку 76% відсотків грошового забезпечення. При цьому, у даній справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області взагалі не здійснено перерахунок пенсії позивача, не визначено суми пенсії, що підлягає виплаті позивачу, не вчинено відповідних дій для проведення виплати позивачу перерахованої пенсії та відповідно у суду відсутні підстави для зобов`язання Пенсійний фонд України забезпечити фінансування виплати невизначеної суми пенсії. Також, колегія суддів наголошує, що питання щодо забезпечення фінансування виплати позивачу пенсії взагалі не є предметом розгляду даної справи та будь-яких рішень з цього питання Пенсійним фондом України не приймалось, та у суду відсутні підстави вважати, що такий орган не забезпечить фінансування виплати пенсії позивача. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що саме ГУПФУ в Одеській області підлягає зобов`язанню здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, а у задоволенні вимог до ПФУ слід відмовити. На підставі наведеного, згідно ст. 317 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову до ПФУ скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині. Також, враховуючи наведені висновки суду апеляційної інстанції підлягає зміні резолютивна частина рішення суду першої інстанції із викладенням абз. 3 у новій редакції. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про зобов`язання здійснити виплату пенсії скасувати та прийняти у вказаній частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині. Абзац третій резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року змінити, виклавши його у наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 1 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення.». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року залишити без змін. Відповідно до ст.ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик