Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/7470/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7470/21 Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Пенсійного фонду України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року, ухвалене в порядку письмового провадження в м. Одесі, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: У травні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області в частині не проведення перерахунку пенсії у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77% відповідних сум грошового забезпечення з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 01.01.2018 року по день проведення такого перерахунку. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу призначено та виплачувалась пенсія за вислугу років у розмірі 77% грошового забезпечення. Позивач вказує, що йому було безпідставно зменшено при перерахунку пенсії її розмір до 70%. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою по справі № 420/7470/21, відкрито провадження в даній адміністративній справі, а також ухвалою від 01.06.2021 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Пенсійний фонд України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області в частині непроведення перерахунку пенсії у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.01.2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77% відповідних сум грошового забезпечення з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 01.01.2018 року по день проведення такого перерахунку. Зобов`язано Пенсійний фонд України у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» здійснити фінансування виплати перерахованої з 01.01.2018 року пенсії ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. Не погоджуючись з таким рішенням, Пенсійний фонд України надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин у справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що Пенсійний фонд України позбавлений можливості здійснювати фінансування пенсії окремого одержувача, оскільки не складає список таких одержувачів та не володіє інформацією про одержувачів, включених до нього, а тому, зобов`язання про здійснення фінансування виплати пенсії безпосередньо позивачу, покладене судом першої інстанції, на думку апелянта, не узгоджується з чинним законодавством та рішення суду першої інстанції ухвалене без урахування можливості реального виконання такого зобов`язання Фондом. Також, апелянт вважає, що покладаючи на ПФУ зобов`язання щодо здійснення фінансування виплати пенсії безпосередньо позивачу, суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, позбавив апелянта права на подання доказів. Крім того, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції ст. 48 КАС України при вирішенні питання щодо залучення його в якості другого відповідача та відповідно задоволення вимог, які не заявлялись позивачем. Окрім викладеного, апелянт вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду та відповідно заявлений позов мав бути залишений судом першої інстанції без розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що ним не пропущено строк звернення до суду, а тому, апеляційна скарга у цій частині підлягає відхиленню. Водночас, у відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з доводами апелянта, що у даній справі відсутні підстави для зобов`язання ПФУ здійснити фінансування виплати пенсії безпосередньо позивачу, оскільки обов`язок щодо виплати пенсії покладається на пенсійний орган, в якому пенсіонер перебуває на обліку, яким в даному випадку є ГУПФУ в Одеській області, до якого позивач і звернув свої позовні вимоги. З огляду на викладене, позивач вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для залучення другого відповідача на стадії відкриття провадження у справі. Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності. Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка виплачувалась йому у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення. Також, суд першої інстанції встановив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», 06.04.2018 року проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року та основний розмір пенсії позивачу визначено у розмірі 70% грошового забезпечення (вислуга років 30). 14.04.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій, зокрема, просив здійснити перерахунок його пенсії з 01.01.2018 року, встановивши її у розмірі 77% грошового забезпечення. У відповідь на вказану заяву Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області складено лист від 29.04.2021 року, в якому зазначено про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області в частині не проведення перерахунку пенсії у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року, звернувся до суду із даним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103, відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 ст. 13 вказаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Суд першої інстанції зазначив, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку. Поряд з цим, суд першої інстанції вказав, що постановою КМУ від 16 грудня 2020 року № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» внесено зміни до деяких постанов Уряду та визначено, що Пенсійному фонду України до 1 квітня 2021 року необхідно провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій. Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (в редакції Постанови № 1279), Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що з 01 квітня 2021 року повноваження щодо виплати нарахованої пенсії перейшли від головних управлінь до Пенсійного фонду України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині зобов`язання здійснити виплату пенсії слід звернути до Пенсійного фонду України шляхом зобов`язання Пенсійного фонду України у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» здійснити фінансування виплати перерахованої пенсії позивача. Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що позивачу виплачувалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 77% від сум грошового забезпечення. Однак, при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 року, на підставі оновленої довідки щодо грошового забезпечення, ГУПФУ в Одеській області зменшило відсотковий розмір пенсії позивача з 77% на 70%. Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, ГУПФУ в Одеській області, як у направленому позивачу листі, так і у відзиві на позовну заяву, зазначає, що позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 року з розрахунку 70% суми грошового забезпечення, оскільки станом на дату такого перерахунку ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» містить положення, згідно яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно відхилені вказані посилання ГУПФУ в Одеській області на ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки наведена ст. 13 Закону № 2262-XII стосується порядку призначення пенсії військовослужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. В свою чергу, у спірному випадку позивачу було здійснено саме перерахунок пенсії, а тому, у ГУПФУ в Одеській області не було підстав для застосування наведених вимог ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Колегія суддів зазначає, що питання щодо перерахунку пенсії регулюється положеннями ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та вказана стаття не містить вимог щодо зміни при перерахунку пенсії відсоткового значення вже призначеної пенсії, тобто, цей показник є незмінним. Аналогічні висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 04 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року. Так, у вказаній зразковій справі Верховним Судом визначено, що відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність бездіяльності ГУПФУ в Одеській області щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2018 року з урахуванням основного розміру пенсії 77% відповідних сум грошового забезпечення та наявність підстав для зобов`язання ГУПФУ в Одеській області здійснити відповідний перерахунок пенсії, виходячи з основного розміру 77% грошового забезпечення. Апеляційна скарга відповідача - Пенсійного фонду України не містить жодних доводів щодо спростування наведених висновків суду. Що стосується посилань відповідача - Пенсійного фонду України в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку звернення до суду та відповідно необхідність залишення заявленого позову без розгляду, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. З аналізу зазначених вимог КАС України вбачається, що пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України. Спірним у даній справі є питання щодо перерахунку пенсії позивача у зв`язку із зміною розміру видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців з 01.01.2018 року. При цьому, судом у даній справі встановлено, що пенсійним органом допущена протиправна бездіяльність щодо не проведення перерахунку пенсії позивача у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року. В свою чергу, згідно ч. 3 ст. 51 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; З вищезазначеної норми вбачається, що пенсія є періодичною виплатою та здійснюється на постійній основі. Тобто, дана справа стосується захисту прав на перерахунок пенсії, яка є періодичною виплатою та здійснюється на постійній основі, а тому, підстави для залишення заявленого позову без розгляду у повному обсязі, як того просить апелянт, відсутні. Також, колегія суддів наголошує, що покладення на позивача відповідальності за бездіяльність пенсійного органу щодо не проведення перерахунку пенсії у зв`язку із зміною розміру видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та позбавлення позивача права на збільшення розміру пенсії внаслідок такого перерахунку з дати виникнення права суперечить принципу верховенства права та наведеним вимогам ч. 3 ст. 51 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою прямо передбачено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Окрім цього, надаючи оцінку доводам апелянта щодо необхідності залишення заявленого позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух, а право на право на доступ до суду, закріплене у Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати зазначеній Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (зокрема, справи «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року). Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави для залишення заявленого позову без розгляду відсутні. Водночас, колегія суддів погоджується з доводами апелянта - Пенсійного фонду України, що суд першої інстанції у даній справі дійшов помилкового висновку, що вимоги позивача в частині зобов`язання виплачувати пенсію слід звернути до Пенсійного фонду України. Так, у даній справі позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. В свою чергу, вирішуючи справу, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та вимоги позивача в частині зобов`язання виплачувати пенсію звернув до Пенсійного фонду України, пославшись на зміни в законодавстві та передачу повноважень щодо виплати пенсій від головних управлінь до Пенсійного фонду України. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки у даній справі заявлені вимоги щодо перерахунку пенсії, яка призначена згідно Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Водночас, положення статті 52 Закону № 2262-ХІІ, що регулюють порядок виплати пенсії, у 2021 році не зазнали змін та згідно ч.ч. 1, 2 цієї статті: «Пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.». Тобто, згідно наведених вимог ст. 52 Закону № 2262-ХІІ, особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України. При цьому, територіальними органами Пенсійного фонду України є головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року)). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як територіальний орган Пенсійного фонду України, є належним відповідачем щодо заявлених вимог та відповідно у суду першої інстанції не було підстав для виходу за межі вимог заявленого позову, залучення другого відповідача і звернення вимог позивача в частині зобов`язання виплачувати пенсію до Пенсійного фонду України. Що стосується посилань суду першої інстанції на положення постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» та внесенні цією постановою зміни до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, згідно яких Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, колегія суддів зазначає, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки з розрахунку 77% відсотків грошового забезпечення. При цьому, у даній справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області взагалі не здійснено перерахунок пенсії позивача, не визначено суми пенсії, що підлягає виплаті позивачу, не вчинено відповідних дій для проведення виплати позивачу перерахованої пенсії та відповідно у суду відсутні підстави для зобов`язання Пенсійний фонд України забезпечити фінансування виплати невизначеної суми пенсії. Також, колегія суддів наголошує, що питання щодо забезпечення фінансування виплати позивачу пенсії взагалі не є предметом розгляду даної справи та будь-яких рішень з цього питання Пенсійним фондом України не приймалось, та у суду відсутні підстави вважати, що такий орган не забезпечить фінансування виплати пенсії позивача. Крім того, колегія суддів зазначає, що фактично судом першої інстанції задоволено позовні вимоги у повному обсязі, а не частково, як визначено у резолютивній частині. На підставі наведеного, згідно ст. 317 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні із викладенням його резолютивної частини у новій редакції. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції: «Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області в частині не проведення перерахунку пенсії у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77% відповідних сум грошового забезпечення з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 01.01.2018 року по день проведення такого перерахунку. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року залишити без змін. Відповідно до ст.ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик