Постанова 4855 № 320/6694/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6694/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., при секретарі - Поляновській О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИЛА: У квітні 2020 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд зобов`язати знести за власний рахунок самочинно збудовані об`єкти будівництва, а саме: гараж, баню та господарські будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 адміністративний позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що спірний об`єкт будівництва, а саме: гараж, баню та господарські будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 зведено на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 на праві власності, проте перед початком будівництва відповідачем жодних дозвільних документів не отримано та під час здійснення перевірок надано не було. Також судом встановлено, що приписи про усунення порушень будівельного законодавства відповідачем не виконані. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої доводи обгрунтовує тим, що право власності на земельну ділянку належним чином зареєстровано, і тому будівництво на своїй власності об`єктів з незначними наслідками захищене законом та не підлягає знесенню. Зауважує, що встановлення фактичних меж (спільної межі) між земельними ділянками потребує ретельного дослідження як в судовому порядку, так і перегляду Державним земельним кадастром. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що Відповідно до відомостей державного акта на право власності на земельну ділянку Серія КВ№ 054532 від 30 січня 2004 року, ОСОБА_1 на підставі рішення Буртівської сільської ради від 03 жовтня 2003 року № 10/24 є власником земельної ділянки площею 0, 2116 га що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку. З матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2016 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області зареєстровано за вх. № 10/10-Ф-1103/108 заяву ОСОБА_2 з проханням здійснити перевірку самочинної забудови на АДРЕСА_1 вздовж межі його земельної ділянки. На підставі вказаного звернення гр. ОСОБА_2 від 11 березня 2016 року, направлення для проведення позапланової перевірки від 11 березня 2016 року № 179.16/02 виданого Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Літвінцовим С.О. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_1 на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об`єкт будівництва). За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 16 березня 2016 року, у якому зафіксовано, що гр. ОСОБА_1 на власній земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою АДРЕСА_1 (державний акт на право власності на земельну ділянку серія КВ № 054532 від 30 січня 2004 року) в 2010 році побудувала гараж, баню та господарські будівлі без будівельного паспорту та документу, який надає право на виконання будівельних робіт (подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт). Господарські будівлі розміщені на зазначеній земельній ділянці з порушенням вимог п.3.25* ДБН 360-92** (відстань від межі сусідньої земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 метра). Відповідно до відомостей вказаного акта ОСОБА_1 була присутня під час проведення перевірки та примірник акта отримала 16 березня 2021 про що свідчить підпис забудовника ОСОБА_1 на вказаному акті. За фактом вчинення правопорушення, Департаментом Державної-архітектурно-будівельної інспекції у Київській області , 16 березня 2016 року видано ОСОБА_1 припис № 1603/3 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів і правил, яким запропоновано усунути виявлені під час проведення перевірки порушення в термін до 12 вересня 2016 року. Вказаний припис 16 березня 2016 року вручений відповідачу, що підтверджується наявністю підпису останнього на приписі. Також відносно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення від 16 березня 2016 року № 2-Л-А-1603/1, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності, про що винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № А-2803/2. З метою перевірки виконання вимог припису № С-1603/3 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16 березня 2016 року, Департаментом ДАБІ у Київській області, на підставі направлення для проведення позапланової перевірки № 337.17/02 від 21 квітня 2017 року, у період з 14 липня 2017 року по 27 липня 2017 року проведено позапланову перевірку. За результатами перевірки складено акт № Т-2707/2, в якому зазначено, що гр. ОСОБА_1 вимоги припису № С-1603/3 від 16 березня 2016 року не виконано чим порушено пп. «а» п.3 ч.3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також в акті зафіксовано, що суб`єкт господарювання/фізична особа або уповноважена ним особа від підпису акта відмовився. Примірник акта надіслано поштою: ПАТ Укрпошта НПЗ № 1 ВПЗ від 27 липня 2017 року № 09001 00160820. На підставі висновків акта перевірки № Т-2707/2 від 27 липня 2017 року, 27 липня 2017 року Департаментом ДАБІ у Київській області винесено приписи № С-2707/1 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким обумовлено, що з метою усунення виявлених порушень ОСОБА_1 необхідно усунути допущені порушення в термін до 27 липня 2017 року. З наявної в матеріалах справи копії припису № С-2707/1 вбачається, що ОСОБА_1 відмовилась від отримання припису, примірник вказаного припису направлено поштою ПАТ «Укрпошта» НПЗ № 1 ВПЗ Сквира від 27 липня 2017 року № 09001 00160820. З метою виконання припису № С-2707/1 від 27 липня 2017 року, Департаментом ДАБІ у Київській області, на підставі направлення для проведення позапланової перевірки № 359.18/02 від 17 травня 2018, у період з 25 травня 2018 по 29 травня 2018 проведено позапланову перевірку за результатами якої складено акт перевірки № Т-2905/1 у якому зафіксовано що гр. ОСОБА_1 вимоги припису № С-2707/1 від 27 липня 2021 не виконано. Зазначений акт було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, оскільки ОСОБА_1 відмовилася від підпису вказаного акта. Судом встановлено, що Департаментом ДАБІ у Київській області відповідно до направлення № 618.19/02 від 04 жовтня 2019 року проведено позапланову перевірку об`єкту будівництва, за результатами якої встановлено, що гр. ОСОБА_1 вимоги припису № С-2707/1 від 27 липня 2017 року не виконала, а саме : гр.. ОСОБА_1 на власній земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 в 2010 році побудувала гараж, баню та господарські будівлі без будівельного паспорту та документу, що надає право на виконання будівельних робіт. Господарські будівлі розміщені на зазначеній земельній ділянці з порушенням вимоги п.3.25 * ДБН 360-92** (відстань від межі сусідньої земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 метра). Зазначені порушення зафіксовано в акті перевірки від 21 жовтня 2019 року № Т-2110/1. Вважаючи наявними підстави для знесення самочинно збудованого об`єкта: гараж, баня та господарські будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_1 не виконано вимоги приписів від 16 березня 2016 року № С-1603/3, № С-2707/1 та від 27 липня 2017 року, Державна архітектурно-будівельна інспекція звернулася до суду з даним позовом. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що виконання відповідачем робіт дійсно вчинено з порушення норм у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, оскільки до матеріалів справи не надано доказів наявності дозвільної документації на такі роботи, а тому наявні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів . Згідно із частиною першою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Відповідно до частин першої та другої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. Частинами першою, четвертою та сьомою статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи на підставі звернення гр. ОСОБА_2 від 11 березня 2016 року за вх. № 10/10-Ф-1103/108, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області було видано направлення від 11 березня 2016 року № 179.16/02 щодо проведення позапланової перевірки на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та здійснено позаплановий захід державного архітектурно-будівельного контролю на вказаному об`єкті. За результатами вказаного заходу, Департаментом ДАБІ у Київській області було встановлено, що гр. ОСОБА_1 на власній земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою АДРЕСА_1 (державний акт на право власності на земельну ділянку серія КВ № 054532 від 30 січня 2004 року) в 2010 році побудувала гараж, баню та господарські будівлі без будівельного паспорту та документу, який надає право на виконання будівельних робіт (подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт). Господарські будівлі розміщені на зазначеній земельній ділянці з порушенням вимог п.3.25* ДБН 360-92** (відстань від межі сусідньої земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 метра). Оскільки на вищезазначеному об`єкті будівництва будо встановлено ряд порушень вимог містобудівного законодавства, відносно ОСОБА_1 було винесено Припис С- 1603/3 від 16 березня 2016 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою усунути допущені порушення до 12 вересня 2016 року Крім того, на підставі перевірки виконання вимог припису № С-1603/3 від 16 березня 2016 року, Департаментом ДАБІ у Київській області було встановлено, що вимоги Припису № С-1603/3 від 16 березня 2016 року ОСОБА_1 не виконано, відтак Департаментом ДАБІ у Київській області винесено припис № С-2707/1 від 27 липня 2017 року. За результатами здійсненої перевірки виконання приписів про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № С-1603/3 від 16 березня 2016 року, № С-2707/1 від 27 липня 2017 року, Департаментом ДАБІ у Київській області проведено позапланові перевірки на об`єкті будівництва ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами яких складено Акт № Т-2905/1 та Акт № Т-2110/1 від 21 жовтня 2019 року, якими встановлено що гр. ОСОБА_1 вимоги припису № С-1603/3 від 16 березня 2016 року та припису № С-2707/1 від 27 липня 2017 року не виконала. При цьому, аналіз положень частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» свідчить про те, що законодавцем встановлено перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням, зокрема, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; визначення такого об`єкта таким, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 463/4564/16-а та від 16 червня 2021 року у справі № 300/214/19. Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи провести перебудову може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва. Колегія суддів зауважує, що зверненню суб`єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов`язання знести самочинне будівництво (привести об`єкт до попереднього стану) передує саме наявність вищезазначених обставин. Водночас, аналіз наведених вище положень частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає змогу дійти висновку, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням. Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки. Водночас визначальним та достатнім є встановлення у сукупності та послідовності фактів здійснення відповідачем будівництва без документів, що дають право на це, та невиконання вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 320/5528/18. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ: 1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки; 2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (в) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). У такому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови. Таким чином, у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду з цим позовом було встановлення суб`єктом владних повноважень під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил факту самочинного будівництва об`єкта під час виконання будівельних робіт, перебудова якого є неможливою, оскільки такий збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та вихідних даних для проектування, проектної документації. Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що приписи про усунення порушень будівельного законодавства відповідачем не виконані. За таких обставин, з аналізу наведених норм законодавства та встановлених обставин справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що виконання відповідачем робіт дійсно вчинено з порушення норм у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, оскільки до матеріалів справи не надано доказів наявності дозвільної документації на такі роботи, зокрема дозволу на будівництво, проектної документації на будівництво. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що ОСОБА_1 надала до суду апеляційної інстанції технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (інвентаризаційна справа № 255), який містить схему розташування будівель та споруд, а саме - житловий будинок, погреб, сарай, сарай, вбиральня, сарай, сарай, баня, сарай, яма, яма, гараж. Також, відповідачем до матеріалів справи було долучено витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, які посвідчують право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0.2116 га, житловий будинок садибного типу, об`єкт житлової нерухомості. При цьому, в описі об`єкта нерухомості вказано наступні відомості: житловий будинок, веранда, прибудова, погреб, сарай, сарай, вбиральня, сарай, сарай, баня, сарай, яма, яма, гараж, колодязь, свердловина, ворота, огорожа. Крім того, в матеріалах справи наявний витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до якого цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). До вказаного витягу відповідачем надано кадастровий план земельної ділянки. При цьому, колегією суддів враховується, що відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Разом з тим, аналіз змісту наведених вище витягів свідчить про те, що державну реєстрацію було здійснено 09 серпня 2021 року, що свідчить про об`єктивну неможливість подання зазначених доказів до моменту прийняття рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року. За таких обставин та з урахуванням вкладених вище приписів чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог та зобов`язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудовані об`єкти будівництва, а саме: гараж, баню та господарські будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов Повний текст постанови складено «25» жовтня 2021 року.