Постанова Львівський апеляційний суд № 465/5874/20

Справа № 465/5874/20 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С. Провадження № 22-ц/811/2253/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:2 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М., секретарка: Скакун І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова в складі судді Марків Ю.С. від 17 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, - в с т а н о в и л а : ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17 травня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення цивільного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майновідмовлено. Вказану ухвалу оскаржила ОСОБА_1 , В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким її заяву про забезпечення позову задоволити шляхом накладення арешту на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та заборони вчиняти певні дії щодо предмета спору відповідачу Львівській міській раді та іншим особам, в тому числі виконавцю Жорноклей Олегу Андрійовичу, а саме вчиняти дії щодо демонтажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . З висновком суду не погоджується та вважає, що дане рішення суду прийняте з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права. Звертає увагу, що виходячи з предмету спору, який слухається у Франківському районному суді м. Львова, нерухоме майно, на яке вона просить визнання права власності повністю ідентифіковане та має інші фізичні характеристики та місце розташування і не є ідентичним спірному майну, по якому винесене рішення Господарського суду Львівської області. Крім того вважає, що при винесенні ухвали від 17.05.2021 року, суд першої інстанції також вийшов з припущення та безпідставно зазначив, що її заява про забезпечення позову направлена на зупинення виконання судового рішення а саме на зупинення «наказу Господарського суду Львівської області №914/2689/16, виданого 28.03.2018 року про зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати дерев`яні павільйони площами 80,50 кв.м. та 17,00 кв.м. та літні майданчики, площею 17.80 кв.м. та 115,00 кв.м. в парковій зоні вул. Є Коновальця-вул. Житомирській у м. Львові.», оскільки вона не просила суд здійснити таке забезпечення позову. Зазначає, що суд безпідставно «об`єднав» дві різні речі в одну, які мають відмінні одна від одного фізичні характеристики і по своїй суті ця Ухвала «зумовила фактичне вирішення спору по суті», що є також неприпустимим при винесенні ухвал про забезпечення позову. В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності зважаючи на те, що учасники справи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, заяви про забезпечення позову, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.ч.1,2 ст. 149, ч.3 ст. 150, ст. 153 ЦПК України, п.п.2,3,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», та відмовляючи в задоволенні заяви, виходив з того, що позивачем оспорюється право власності нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, суд встановив, що рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2017 року позовні вимоги задоволено повністю та зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 демонтувати дерев`яні павільйони площами 80,50 кв.м. та 17,00 кв.м. та літні майданчики площами 17,80 кв.м., 12,00 кв.м та 115,00 кв.м. в парковій зоні на АДРЕСА_1 . Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2018 року касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі за № 914/2689/16- без змін. Разом з тим, 05.10.2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57329673 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/2689/16, виданого 28.03.2018 року про зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати дерев`яні павільйони площами 80,50 кв.м. та 17,00 кв.м. та літні майданчики, площею 17,80 кв.м. та 115,00 кв.м. в парковій зоні на АДРЕСА_1 . Відтак, забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та заборони вчиняти певні дії щодо предмета спору відповідачу Львівській міській раді та іншим особам, в тому числі виконавцю Жорноклей Олегу Андрійовичу, а саме вчиняти дії щодо демонтажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 фактично зупинятиме виконання рішення Господарського суду Львівської області, яке набрало законної сили та перебуває на стадії виконання, що суперечить завданням цивільного судочинства, а тому суд вважав, що в задоволені заяви слід відмовити. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду немає. Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяноїкаліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77ЗаконуУкраїни "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням йоговласників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України"Про запобіганнякорупції". Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 зазначено, що суди, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що: -між сторонами дійсно виник спір та -існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; -з`ясувати обсяг позовних вимог, -дані про особу відповідача, а також -відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та роз`яснень схожих за змістом правовідносин, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; а також беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, вважає, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду немає. Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, 16.09.2020 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Львівської міської ради, у якому просила: ?визнати за нею право власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 33328285, а саме на нежитлове приміщення-павільйон, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з павільйону за літерою А-1 загальною площею 90,6 кв.м. та літнього майданчика за літерою А-1 загальною площею 152,2 кв.м., всього 242,8 кв.м. 14.05.2021 ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила забезпечити позов: шляхом накладення арешту на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити вчиняти дії щодо предмета спору відповідачу Львівській міській раді та іншим особам, в тому числі виконавцю Жорноклей Олегу Андрійовичу, а саме вчиняти дії щодо демонтажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви покликається на те, що у Франківському районному суді м.Львова слухається цивільна справа за її позовом до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення павільйон, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає також, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 57329673 про зобов`язання її демонтувати дерев`яні павільйони та літні майданчики в парковій зоні на АДРЕСА_1 . Відтак, існує реальна загроза знесення нерухомого майна, стосовно якого існує спір про право власності між нею та Львівською міською радою. Як вбачається із матеріалів справи позивачем оспорюється право власності нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Судом першої інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2017 року позовні вимоги задоволено повністю та зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 демонтувати дерев`яні павільйони площами 80,50 кв.м. та 17,00 кв.м. та літні майданчики площами 17,80 кв.м., 12,00 кв.м та 115,00 кв.м. в парковій зоні на АДРЕСА_1 . Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2018 року касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі за № 914/2689/16- без змін. 5.10.2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57329673 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/2689/16, виданого 28.03.2018 року про зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати дерев`яні павільйони площами 80,50 кв.м. та 17,00 кв.м. та літні майданчики, площею 17,80 кв.м. та 115,00 кв.м. в парковій зоні на АДРЕСА_1 . Що стосується доводів апелянтки, що об`єкт про визнання права власності на який вона звернулася з позовом та об`єкт в рішенні господарського суду є різними, є необґрунтованими, оскільки сама позивачка у позовній заяві та у заяві про забезпечення позову вказує на те, що на її об`єкті здійснюється виконання судового рішення. Тобто фактично позивачка має намір зупинити виконавчі дії, тобто виконання судового рішення. Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та заборони вчиняти певні дії щодо предмета спору відповідачу Львівській міській раді та іншим особам, в тому числі виконавцю Жорноклей Олегу Андрійовичу, а саме вчиняти дії щодо демонтажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 фактично зупинятиме виконання рішення Господарського суду Львівської області, яке набрало законної сили та перебуває на стадії виконання, що суперечить завданням цивільного судочинства. Вказане ж є неприпустимим, про що йшлося. Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими, а саму скаргу безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення, ухвалу ж суду першої інстанції, як таку, що відповідає обставинам, що мають значення та постановлена з дотримання вимог закону слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 17 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного суду. Повний текст постанови складено 12 жовтня 2021 року. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Р.В. Савуляк М.М. Шандра