Постанова 4821 № 705/3113/15-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року м. Черкаси справа № 705/3113/15-ц провадження № 22-ц/821/1741/21 категорія на ухвалу Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г., суддів: Єльцова В.О., Нерушак Л.В. секретар: Захарченко А.Д. учасники справи: заявник: відділ державної виконавчої служби у місті Умані Уманського р-ну Черкаської обл. Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) боржник: ОСОБА_1 стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 серпня 2021 року у справі за поданням головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби в місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кокот Н.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа. в с т а н о в и в : Описова частина 23 липня 2021 року головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кокот Н.В. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа. В обґрунтування вказаного подання зазначено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 63934242 з виконання виконавчого листа № 705/3113/15-ц 2/705/1234/15, виданого Уманським міськрайонним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором CSU0G0000006140 від 21 березня 2008 року в сумі 3 702 188,19 грн. Залишок боргу по виконавчому листу згідно із заявою стягувача складає 3 701 605,60 грн. 06 грудня 2020 року постановою головного державного виконавця відкрито виконавче провадження № 63934242, окрім цього, з метою забезпечення реального виконання рішення суду винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення, про що боржник повідомлений належним чином. Боржнику відомо про відкриття виконавчого провадження, оскільки головним державним виконавцем відділу накладено арешт на відкриті в банківських установах рахунки та кошти на них. Вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що боржнику на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що є в іпотеці банку AT КБ «ПриватБанк». Будь-яке інше нерухоме та рухоме майно, що належить йому на праві власності, на яке можливо звернути стягнення для погашення заборгованості, та сума коштів на виявлених рахунках боржника у банківських установах в розмірі, достатньому для задоволення вимог стягувана, відсутні. Згідно із відповіддю з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Уманської міської ради № 01/01-20/2402/01/3265 від 08.04.2021 боржник є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 . 24.02.2021 головним державним виконавцем Н.В. Кокот було описане та арештоване майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та є предметом іпотеки AT КБ «Приватбанк». З метою фактичного виконання рішення виникла потреба передачі майна на реалізацію через систему електронних торгів (СЕТАМ), у зв`язку з чим 31 березня 2021 року у системі АСВП (Автоматизована система виконавчих проваджень) державним виконавцем сформовано та направлено запит щодо надання інформації про зареєстрованих осіб у вказаній вище квартирі та направлено до Уманської міської ради. Згідно із отриманою інформацією (довідка № б/н Уманської міської ради за вих. № 01/01-20/2402/01/3265 від 08 квітня 2021 року) у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають неповнолітні діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке та право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. 30.04.2021 державним виконавцем відділу направлено листа до служби у справах дітей Уманської міської ради про надання дозволу на реалізацію описаного майна, право користування яким мають неповнолітні діти. У відповіді Уманської міської ради за вих. № 11/01-10/27 від 05 травня 2021 року службою у справах дітей Уманської міської ради повідомлено про непогодження надання дозволу на реалізацію описаного майна, в якому зареєстровані та проживають діти, оскільки порушуються права та інтереси дітей. 14 червня 2021 року державним виконавцем на адресу боржника направлена рекомендованим листом вимога державного виконавця, якою зобов`язано боржника з`явитися до виконавця та надати документи і відомості згідно із зазначеним у викликах переліком. Боржник у визначений час та дату не з`явився та законні вимоги державного виконавця не виконав. Таким чином, боржник фактично ігнорує законні вимоги державного виконавця та ухиляється від виконання рішення суду. Більш того, боржника повідомлено, що у разі його неявки у вказану дату та час буде відповідно до вимог чинного законодавства підготовлене та скероване подання до суду про встановлення стосовно нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Безпідставне та необґрунтоване невиконання боржником ОСОБА_1 у добровільному порядку рішення суду, що набрало законної сили, ухилення його від покладених на нього зобов`язань зумовило направлення зазначеного подання до суду. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 серпня 2021 року подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кокот Н.В. задоволено. Тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон, без вилучення паспортного документа, до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно з виконавчим листом № 705/3113/15-ц 2/705/1234/15, виданим 04 лютого 2016 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що боржником тривалий час не вчиняється дій, спрямованих на добровільне виконання рішення суду, тому суд врахувавши ухилення боржника від сплати коштів, з метою повного, своєчасного виконання рішення суду прийшов до висновку про необхідність задоволення подання. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в установленому порядку до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 серпня 2021 року як незаконну та прийняти нову постанову, якою подання виконавця про тимчасове обмеження у виїзді за межі України боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи подання державного виконавця дійшов помилкового висновку щодо факту ухилення боржником від виконання рішення суду. Встановлюючи дійсні права та обов`язки учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала свої зобов`язання в повному обсязі або частково. ОСОБА_1 зазначив, що він ніколи не ухилявся від виконання обов`язку з погашенням заборгованості та ніколи не перешкоджав ДВС здійснювати ті чи інші виконавчі дії. Крім того, ніколи не ухилявся від явки до ДВС за викликами державного виконавця. Крім того, судом не враховано, що банк в іншому провадженні звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що дає підстави для висновку про забезпечення зобов`язань іпотекою, яка є видом застави, а отже, на момент вирішення питання про обмеження у праві виїзду за кордон відсутні правові підстави для задоволення клопотання про обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зазначено, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду. Зазначено, що боржнику достовірно було відомо про відкриття виконавчого провадження, оскільки головним державним виконавцем відділу накладено арешт на відкриті в банківських установах рахунки та кошти на них. Вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що боржнику на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що є в іпотеці банку АТ КБ «Приватбанк». Будь-яке інше рухоме чи нерухоме майно відсутнє. Однак, у вказаній квартирі зареєстровані та проживають двоє неповнолітніх дітей, що не дає змоги виконавчій службі передати її на реалізацію, оскільки будуть порушені права дітей. Оскільки ОСОБА_1 ухиляється від виконання свого обов`язку з погашення заборгованості, тому накладені судом першої інстанції обмеження будуть сприяти задоволенню інтересів кредитора та ефективності виконання судового рішення.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Задовольняючи подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, боржник не вживає ніяких заходів щодо виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості на користь стягувача АТ КБ «Приватбанк», а отже це дає підстави вважати суду доведеним факт ухилення боржника від виконання покладених на нього обов`язків. В розумінні п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ухиленням, є навмисне чи інше свідоме невиконання боржником обов`язків за рішенням суду, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання та є підставою про застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. В силу ст. 13 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну. Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Згідно ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордоном у випадках, передбачених п. 1-9 ч. 1 цієї статті. Приймаючи до уваги узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Верховного Суду від 01 лютого 2013 року ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Наявність у боржника невиконаних зобов`язань за рішенням суду сама по собі, не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження, є навмисне та свідоме невиконання боржником рішення суду. Згідно зі ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. За змістом п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є не тільки наявність невиконаних зобов`язань, але і ухилення від їх виконання. Ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання». Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів. Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82). Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121). Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеши Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70). Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...». Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Судом першої інстанції правильно було встановлено, що державний виконавець здійснював ряд необхідних та передбачених чинним законодавством дій для належного забезпечення виконання рішень судів. Згідно положень ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ч. 5 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Божник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб. Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 вказаного ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням. Під час розгляду справи, суд першої інстанції під час постановлення своєї ухвали мотивував висновки на підставі встановлених обставин, а саме того, що під час виконання рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_1 державним виконавцем було вжито заходи та встановлено, що боржнику на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 , що є в іпотеці АТ КБ «Приватбанк». Будь-якого іншого нерухомого та рухомого майна, повітряних та водних суден, що належать на праві власності, на яке можливо звернути стягнення для погашення заборгованості; коштів на виявлених рахунках боржника у банківських установах в розмірі, достатньому для задоволення вимог стягувача. Згідно відповіді з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місяця проживання Уманської міської ради № 01/01-20/2402/01/3265 від 08 квітня 2021 року ОСОБА_1 є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 . 24 лютого 2021 року головним державним виконавцем Кокот Н.В. було описано та арештовано майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та є предметом іпотеки АТ КБ «Приватбанк». 31 березня 2021 року в системі АСВП державним виконавцем сформовано та направлено запит щодо надання інформації про зареєстрованих осіб в квартирі АДРЕСА_1 . Згідно отриманої інформації (довідки б/н Уманської міської ради за вих. № 01/01-20/2402/01/3265 від 08 квітня 2021 року) в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 30 квітня 2021 року державним виконавцем відділу направлено листа до служби у справах дітей Уманської міської ради про надання дозволу на реалізацію описаного майна, право користування яким мають неповнолітні діти. Згідно отриманої відповіді за вих. № 11/01-10/27 від 05 травня 2021 року, службою у справах дітей Уманської міської ради було повідомлено, що непогодження надання дозволу на реалізацію описаного майна, в якій зареєстровані та проживають діти, оскільки порушуються права та інтереси дітей. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 14 червня 2021 року державним виконавцем на адресу боржника направлено рекомендованим листом вимогу державного виконавця (а.с. 22), якою зобов`язано боржника з`явитися до виконавця та надати документи і відомості, згідно з зазначеним у викликах переліком. Дійшовши висновку про те, що божником рішення суду не виконується і органами виконавчої служби здійснюються всі необхідні міри для забезпечення реального виконання рішення суду, районний суд дійшов висновку про ухилення боржника від виконання рішення суду. Аналізуючи вище встановлені обставини, враховуючи наявні матеріали справи та надані сторонами докази, колегія суддів дійшла наступного висновку. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні № 63934242 з виконання виконавчого листа № 705/3113/15-ц, 2/705/1234/15, виданого Уманським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором СSU0G0000006140 від 21 березня 2008 року в сумі 3 702 188,19 грн. Вказана заборгованість боржником визнається, оскільки дана обставина підтверджена встановленими обставинами справи. Так, згідно акту державного виконавця від 24 лютого 2021 року було вбачається, що головним державним виконавцем Кокот Н.В. було здійснено вихід за адресою місця реєстрації Боржника та перевірено його майновий стан, при цьому встановлено відсутність ліквідного майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу. При здійсненні вказаних виконавчих дій у відповідності до вимог ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» були присутні поняті, представники стягувача та боржника, який безперешкодно надав доступ до свого житла. Акт скріплений підписами вищезазначених осіб та підтверджує, що боржник забезпечив державному виконавцю безперешкодну можливість доступу до квартири для здійснення цієї виконавчої дії. Також, до матеріалів справи до дано постанову про опис арешт майна (коштів) боржника від 24 лютого 2021 року (а.с. 16), згідно якої накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка підписана в тому числі і представником боржника ОСОБА_1 , що дає підстави вважати суду про відсутність заперечень з його боку щодо вчинення даної виконавчої дії. Крім того, до апеляційної скарги додані докази того, що лист державного виконавця від 14 червня 2021 року про виклик ОСОБА_1 до виконавчої служби на 18 червня 2021 року на 10 год. 00 хв. було здано на поштове відділення 18 червня 2021 року о 14 год. 24 хв., що підтверджується витягом із сайту Укрпошта про відстеження поштових відправлень від 12 серпня 2021 року та відтиском печатки на поштовому конверті (а.с. 54-55), що само по собі унеможливило прибуття боржника на вказану дату та час до державного виконавця. Матеріали справи не містять відомостей, які б спростовували дану обставину. Із зазначеного витягу із сайту Укрпошти про відстеження поштових відправлень (а.с. 55 зворотна сторона) вбачається, що лист-вимогу державного виконавця від 14 червня 2021 року отримано ОСОБА_1 24 червня 2021 року. В день отримання вказаного листа ОСОБА_1 прибув до державної виконавчої служби для надання відповідних пояснень, що витребовувалися від нього державним виконавцем, що підтверджується доданою до апеляційної скарги заявою від 24 червня 2021 року (а.с. 56), в якій ОСОБА_1 повідомляє виконавчу службу про те, що ним вживаються заходи самостійного погашення боргу та зазначено, що ним самостійно вживаються заходи щодо врегулювання питання про зниження (зменшення) нарахованих відсотків шляхом подачі до суду відповідної заяви. Отже, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції із врахуванням наявних матеріалів справи та наданих сторонами доказів було встановлено, що боржник ОСОБА_1 сприяє проведенню виконаних дій щодо стягнення з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості, не ухиляється від здійснення виконавчих дій та не перешкоджає діям виконавчої служби. Наявність у боржника невиконаних зобов`язань за рішенням суду сама по собі, не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження, є навмисне та свідоме невиконання боржником рішення суду. Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. За змістом п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є не тільки наявність невиконаних зобов`язань, але і ухилення від їх виконання. Ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання». Судом першої інстанції правильно було встановлено, що державний виконавець здійснював ряд необхідних та передбачених чинним законодавством дій для належного забезпечення виконання рішення суду і в своїй ухвалі зазначив, які саме дії були проведені виконавцем. Однак, факт навмисного ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, в даному випадку ґрунтується лише на припущеннях державного виконавця і суд помилково вважав доведеною ту обставину, що ОСОБА_1 мав умисел своїми свідомими діяннями чи бездіяльністю ухилятися від виконання рішення суду. В матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтвердили факт умисного ухилення боржника, від виконання зобов`язань покладених на нього рішенням суду. Сам факт відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов`язків. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення подання виконавця щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 серпня 2021 року у справі за поданням головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби в місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кокот Н.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби в місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кокот Н.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст виготовлено 12 жовтня 2021 року. Головуючий В.Г. Бородійчук Судді В.О. Єльцов Л.В. Нерушак