Постанова 4824 № 752/23388/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________ ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И справа № 752/23388/19 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Хоменко В.С. 27 жовтня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді-доповідача - Саліхова В.В. суддів: Вербової І.М., Шахової О.В., секретаря судового засідання: Сидоренко А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року в справі за поданням Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, стягувач Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк», боржник: ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року Голосіївський районний відділ Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України гр. ОСОБА_1 до виконання останнім своїх зобов`язань за рішенням Дарницького районного суду м. Києва № 753/16546/13 від 28.11.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 106 117,84 доларів США та 528 241,47 грн. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року подання задоволено. Встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа на строк до виконання зобов`язань за рішенням Дарницького районного суду м. Києва № 753/16546/13 від 28.11.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 106 117,84 доларів США та 528 241,47 грн., що виконується у виконавчому провадженні № 45392197 щодо примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва № 753/16546/13 від 10.10.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 106 117,84 доларів США та 528 241,47 грн., до моменту виконання ним своїх зобов`язань. № апеляційного провадження: 22-ц/824/12936/2020 В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Посилається на невідповідність ухвали суду нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів вказує, що боржник не був належним чином повідомлений про наявне виконавче провадження. Зазначає, що судом не встановлено місце реєстрації боржника чим своїми діями позбавив останнього можливості надати пояснення по справі. Звертає увагу на відсутність доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду. Наголошує, що з моменту ухвалення рішення на його виконання з прилюдних торгів було продано 4 іпотечних квартири. Зазначає, що ним було зроблено все можливе для погашення боргу, однак виконавець не повідомила боржника про наявність даного виконавчого провадження. У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Укргазбанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу без змін. Зазначило, що станом на момент написання подання, боржником рішення суду в повному обсязі не виконано, борг не сплачено, декларація про доходи та майно боржника фізичної особи не надано, про причини невиконання державного виконавця не повідомлено. У судовому засіданні ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просила останню задовольнити. Представник ПАТ «Укргазбанк» - Бабенко А.І заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, ухвалу без змін. Голосіївський РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві свого представника в судове засідання не направило, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи про причини неявки суд не повідомило. У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 та ПАТ «Укргазбанк», перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Постановляючи ухвалу про задоволення подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, про що об`єктивно свідчать наявні матеріали подання. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за рішенням Дарницького районного суду м. Києва №753/16546/13 від 28.11.2013 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 106 117,84 доларів США та 528 241,47 грн. На виконанні у Голосіївському районному відділі ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві знаходиться виконавче провадження № 45392197 з примусового виконання виконавчого листа № 753/16546/13 від 10.10.2014 виданого Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» борг у розмірі 106 117,84 доларів США та 528 241,47 грн. За вказаним виконавчим провадженням боржником є ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 . 12.11.2014 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження. Державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та внесено обтяження до відповідних реєстрів. Державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено для виконання до банківських установ. Згідно відповіді з ДФС України щодо останнього місця роботи боржника встановлено, що інформація стосовно боржника щодо сум доходу нарахованого податковим агентом на користь платників податку в ДРФО відсутня. Старший державний виконавець Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві зазначив, що боржником жодних дій спрямованих на виконання рішення суду не вчиняються, а тому вважає обґрунтованим ухилення ОСОБА_1 від виконання останнього, а також безрезультатністю вжитих заходів виконавчого провадження. Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Закон України «Про порядок виїзду з України громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. За правилом п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, в тому числі, якщо він ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов`язань - до виконання цих зобов`язань. Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; за рішеннями майнового характеру неподання виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; своєчасно не з`являтися на вимогу виконавця; не надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Тобто, ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Таким чином, право державного виконавця на звернення із поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Із матеріалів справи вбачається, що 11.11.2019 Голосіївський районний відділ Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України гр. ОСОБА_1 до виконання останнім своїх зобов`язань за рішенням Дарницького районного суду м. Києва №753/16546/13 від 28.11.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 106 117,84 доларів США та 528 241,47 грн., обґрунтоване ухиленням ОСОБА_1 від виконання останнього, а також безрезультатністю вжитих заходів виконавчого провадження. 12.11.2014 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження. Державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та внесено обтяження до відповідних реєстрів. Державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено для виконання до банківських установ. Згідно відповіді з ДФС України щодо останнього місця роботи боржника встановлено, що інформація стосовно боржника щодо сум доходу нарахованого податковим агентом на користь платників податку в ДРФО відсутня. При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що з часу ухвалення рішення суду від 28.11.2013 по теперішній час останнє не виконано, заборгованість не погашена, відповідач не з`являється до державної виконавчої служби, не цікавився станом заборгованості за останнім. Встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово здійснює перетинання державного кордону України, про що у судовому засіданні при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не заперечувала представник боржника. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що державний виконавець здійснив усі можливі дії щодо вжиття передбачених законодавством заходів примусового виконання рішення, однак боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням. Посилання в апеляційній скарзі на те, що на виконання рішення суду з прилюдних торгів було продано нерухоме майно, також не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки зазначене не свідчить про виконання рішення суду в повному обсязі та не ухилення ОСОБА_1 від його виконання. При цьому, колегія суддів враховує вимоги ст. 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів, які б свідчили про факт ухилення боржника у виконавчому провадженні не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи те, що боржник не виконав рішення суду з 28.11.2013. Посилання в апеляційній скарзі на те, що боржник не був належним чином повідомлений про наявне виконавче провадження не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки державним виконавцям здійснювалось надсилання ОСОБА_1 за відомою адресою наявною в матеріалах виконавчого провадження. Колегія суддів вважає, що обмеження у праві виїзду за кордон ніяким чином не може порушувати права ОСОБА_1 , в якого немає коштів на погашення заборгованості, а відтак і виїзду за кордон. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, матеріали справи та надані відповідні висновки з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з якими погоджується і колегія суддів. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 29 жовтня 2020 року. Головуючий: В.В. Саліхов Судді: І.М. Вербова О.В. Шахова