Постанова 4801 № 127/17198/13-ц

Справа № 127/17198/13-ц Провадження № 22-ц/801/443/2020 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 рокуСправа № 127/17198/13-цм. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Голота Л.О., Денишенко Т.О., за участі секретаря судового засідання Кузьменка Б.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 липня 2013 року у справі за поданням державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про тимчасове обмеження особи - боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, в с т а н о в и в : Державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Білоконь Р.П. звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи - боржника ОСОБА_1 , зазначивши, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області перебуває зведене виконавче провадження №38570156 про стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичних та юридичних осіб коштів в сумі 1 471 353,25 грн. Згідно відповіді з ДПС України від 17.04.2013 року №965033, інформація про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах України боржником до ДПС України від відповідних фінансових установ не надходила. Згідно відповіді ДПС України від 17.04.2013 року №1000740288, інформація про джерела отримання доходів боржника відсутня. Згідно відповіді Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 28.05.2013 року №02-31/3172, відомості про реєстрацію земельних ділянок за боржником у районах та містах Вінницької області відсутні. Згідно відповіді Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 28.05.2013 року №10-02/1671/13, за боржником сільськогосподарська техніка не зареєстрована. Згідно відповіді з Вінницького ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області від 03.06.2013 року, за боржником зареєстровано транспортний засіб - AUDI 200, 1984 р.в., тип кузова - легковий седан-В, сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_1 . Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.07.2013 року №17756260, відомості щодо реєстрації за боржником об`єктів нерухомого майна відсутні. 21.06.2013 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області надійшла заява заступника начальника філії - Вінницького обласного управління ПАТ «Державний Ощадний банк України» про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , оскільки він ухиляється від виконання судового рішення. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 липня 2013 року подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - задоволено. Не погоджуючись з такою ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання щодо обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував той факт, що ОСОБА_1 не ухилявся від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов`язань, навпаки зобов`язання скаржника перед стягувачем було забезпечено іпотекою нерухомого майна, яке було у грудні 2015 року успішно реалізоване ДВС через аукціон. Також зазначає, що його виїзд не пов`язаний з наміром ухилитись від виконання рішення суду, а пов`язаний із працевлаштуванням, що надасть можливість погашати періодичні платежі, спрямовані на виконання рішення суду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області перебуває зведене виконавче провадження № 38570156 про стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичних та юридичних осіб коштів в сумі 1 471 353,25 грн. Згідно відповіді з ДПС України від 17.04.2013 року №965033, інформація про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах України боржником до ДПС України від відповідних фінансових установ не надходила. Згідно відповіді ДПС України від 17.04.2013 року №1000740288, інформація про джерела отримання доходів боржника відсутня. Згідно відповіді Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 28.05.2013 року №02-31/3172, відомості про реєстрацію земельних ділянок за боржником у районах та містах Вінницької області відсутні. Згідно відповіді Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 28.05.2013 року №10-02/1671/13, за боржником сільськогосподарська техніка не зареєстрована. Згідно відповіді з Вінницького ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області від 03.06.2013 року, за боржником зареєстровано транспортний засіб - AUDI 200, 1984 р.в., тип кузова - легковий седан-В, сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_1 . Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.07.2013 року № 17756260, відомості щодо реєстрації за боржником об`єктів нерухомого майна відсутні. 21.06.2013 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області надійшла заява заступника начальника філії - Вінницького обласного управління ПАТ «Державний Ощадний банк України» про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , оскільки він ухиляється від виконання судового рішення. Задовольняючи подання державного виконавця суд першої інстанції вказував на наявність у фізичної особи - боржника ОСОБА_1 невиконаних зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями, що на думку суду є підставою для тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України. Проте апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду з огляду на таке. Судові рішення відповідно до статті 124 Конституції України є обов`язковими до виконання на всій території України. Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Обґрунтовуючи подання державний виконавець вказує, що в добровільному порядку боржник рішення суду не виконує, станом на 10.07.2013 року сума заборгованості не погашена, жодних дій, спрямованих на погашення боргу ОСОБА_1 не вчинялось. Згідно ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відповідно до ч. 3 ст.441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Згідно з п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов`язань. Пунктом 19 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець зобов`язаний звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Значення словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону № 3857-XII та у п. 19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», не означає саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, який вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження і не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язань в повному обсязі або частково. На думку апеляційного суду, ухвалюючи рішення по даній справі суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково вважав, що наявність у фізичної особи - боржника ОСОБА_1 невиконаних зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями, є підставою для тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України Крім того, відповідно до розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін`юсту України від 2 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої Мін`юстом України від 2 квітня 2012 року № 489/20802 в поданні про обмеження виїзду боржника за межі України повинно зазначатись, зокрема, обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань. Проте, будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов`язань, та доказів, які б свідчили про те, що боржник ухиляється від виконання судового рішення - виконавцем суду не надано. В свою чергу, боржник у своїй апеляційній скарзі вказує, на те, що зобов`язання перед стягувачем ПАТ «Ощадбанк» було забезпечено іпотекою нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , яке було у грудні 2015 року успішно реалізоване ДВС через аукціон. Також у апеляційній скарзі боржник зазначає, що його виїзд за кордон не пов`язаний з наміром ухилитись від виконання рішення суду, а пов`язаний із працевлаштуванням, що надасть можливість погашати періодичні платежі, спрямовані на виконання рішення суду, на підтвердження чого запрошення на роботу від берлінської компанії «Automobile Berlin Nord» водієм на постійне місце роботи із укладення трудового договору (т. 1 а.с. 244). Зазначене свідчить про намір боржника ОСОБА_1 виконувати покладені на нього рішенням суду зобов`язання. Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості. З урахуванням викладеного та того, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення виконавцями всіх інших можливих заходів із такого забезпечення апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, та дійшов передчасного висновку про обмеження боржника у праві виїзду за межі України. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 19 липня 2013 року скасуванню з ухваленням нового судового рiшення про відмову у задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про тимчасове обмеження особи - боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 липня 2013 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про тимчасове обмеження особи - боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 19 лютого 2020 року. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: Л.О. Голота Т.О. Денишенко