Постанова 4815 № 562/2848/14-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2021 року м. Рівне Справа № 562/2848/14-ц Провадження № 22-ц/4815/777/21 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Шимківа С.С., суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В., секретар судового засідання Пиляй І.С., заявник старший державний виконавець Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів) Терещук Ольга Олександрівна, боржник ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Януля Віктора Степановича на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2021 року (постановлену у складі судді Ковалика Ю.А.) у справі за поданням старшого державного виконавця Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів) Терещук Ольги Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,- в с т а н о в и в : У січні 2021 року старший державний виконавець Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів) Терещук О.О. звернулася до суду із поданням, у якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчими документами. В обґрунтування подання зазначає, що на виконанні Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів) знаходиться зведене виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №562/2848/14-ц, виданого 01.04.2016 року Здолбунівським районним судом Рівненської області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № СМ-SМЕР00/010/2008 від 11.03.2008 року у сумі 61 059,29 дол. США, що станом на 29.12.2015 року еквівалентно 1 453 821,69 грн. та 3 654 грн. судових витрат, а також виконавчого листа №562/386/13-ц, виданого 09.12.2013 року Здолбунівським районним судом Рівненської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором в сумі 276305,56 грн. та 3 441 грн. судового збору і 90 грн. судових витрат. Враховуючи, що судові рішення до теперішнього часу не виконані, а боржник ухиляється від їх виконання, не вживає заходів щодо виконання рішень за рахунок належного йому майна і доходів та керуючись ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України" державний виконавець просить подання задовольнити. Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2021 року подання старшого державного виконавця Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів) Терещук О.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до повного виконання зобов`язань покладених на нього виконавчим документом задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно виконання виконавчого листа №562/2848/14-ц, виданого 01.04.2016 року Здолбунівським районним судом Рівненської області та виконавчого листа №562/386/13-ц, виданого 09.12.2013 року Здолбунівським районним судом Рівненської області. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 будучи обізнаним про наявність зобов`язання, не вчинив жодних дій та намагань спрямованих на повне або часткове виконання виконавчого документу. У його діях вбачається винна бездіяльність щодо виконання рішення суду, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про задоволення подання державного виконавця. Не погоджуючись із ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Януль В.С. оскаржив її в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України має бути встановлення, за допомогою належних і допустимих доказів, факту вчинення боржником дій чи бездіяльності з метою ухилення від виконання зобов`язання, які він мав можливість виконати, якби сумлінно відносився до взятих на себе зобов`язань та до рішення суду. Ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Стверджує, що ОСОБА_1 не ухиляється від виконання судового рішення, а сама по собі наявність невиконаного зобов`язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду та не може свідчити про його ухилення від його виконання. Зауважує, що подання державного виконавця не містить належних обґрунтувань та доказів на підтвердження факту його умисного ухилення від виконання своїх зобов`язань чи неодноразового нез`явлення на виклик до нього, неповідомлення про наявне майно чи доходи. З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні подання державного виконавця. У поданому на апеляційну скаргу відзиві державний виконавець просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу місцевого суду - без змін. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що на виконанні у Здолбунівському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів) перебуває зведене виконавче провадження №63470673 з виконання виконавчого листа №562/2848/14-ц, виданого 01.04.2016 року Здолбунівським районним судом Рівненської області та виконавчого листа №562/386/13-ц, виданого 09.12.2013 року Здолбунівським районним судом Рівненської області. 07.06.2019 року та 19.09.2019 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень на підставі вище наведених виконавчих листів. 29.12.2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Згідно відповіді на запит до МВС України від 09.11.2020 року щодо зареєстрованих за боржником ОСОБА_1 транспортних засобів - відсутні дані про транспортні засоби. Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 15.01.2021 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0.0644. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . З відповіді на запит від 14.01.2021 року Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону вбачається, що боржник має закордонний паспорт НОМЕР_1 та починаючи з 2019 року регулярно перетинає державний кордон України. Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Зі змісту наведених норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України можливе лише за умов ухилення боржника від виконання зобов`язань покладених на нього за рішенням суду або Законом України "Про виконавче провадження". Частиною 5 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" на боржника покладено ряд обов`язків, зокрема: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо наявності доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань, апеляційний суд враховує наступне. Аналіз статті 441 ЦПК України свідчить про те, що "ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням" слід розуміти як будь-які навмисні, свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставин, які є предметом посилання державного виконавця у поданні про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Отже, у контексті вищезазначених норм права, державний виконавець повинен був довести факт свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. При цьому, саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, наданого державним виконавцем для добровільного виконання рішення суду, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків і на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 здійснює систематичні оплати заборгованості за виконавчими документами, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями та не заперечується державним виконавцем. Покликання державного виконавця на низький рівень погашення божником заборгованості, чим і обґрунтоване подання, не заслуговують на увагу, оскільки здійснення ОСОБА_1 систематичних платежів спростовує факт свідомого, умисного та злісного його ухилення від виконання рішення суду. В силу статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну. Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому, згідно з частиною 3 указаної статті, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. У справі Гочев проти Болгарії (Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості. Отже, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав. З огляду на вищенаведене, можна дійти висновку, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника без встановлення факту ухилення від виконання зобов`язань не буде відповідати одному із критеріїв, визначених ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, за яких обмеження права на свободу пересування може бути виправдане. Доказів того, що ОСОБА_1 свідомо, умисно ухиляється від виконання судового рішення державним виконавцем не наведено і у судовому засіданні здобуто не було. При постановлені оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не було з`ясовано всі обставини справи та не враховано положення Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", а саме: не перевірено належним чином факт ухилення боржника від виконання зобов`язання, покладеного на нього судовим рішенням та чи були вжиті державним виконавцем всі заходи для забезпечення виконання судового рішення. За таких обставин, колегія суддів приходить до обґрунтованого переконання, що висновок місцевого суду про обґрунтованість подання державного виконавця є помилковим, а тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України передчасним. Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Януля Віктора Степановича задовольнити. Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2021 року скасувати. У задоволенні подання старшого державного виконавця Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів) Терещук Ольги Олександрівни про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Повний текст виготовлено 08 червня 2021 року. Головуючий-суддя Шимків С.С. Судді: Ковальчук Н.М. Хилевич С.В.