Постанова Сумський апеляційний суд № 591/7209/19

Справа № 591/7209/19 Номер провадження 22-ц/816/127/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 року м.Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Орлова І.В. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Левченко Т.А. за участю секретаря судового засідання: Назарової О.М. учасники справи: заявник: старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумський області Колос Роман Володимирович заінтересовані особи: боржник: ОСОБА_1 ; стягувачі: ОСОБА_2 ПАТ «Сумихімпром» Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду цивільну справу № 591/7209/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду міста Суми (суддя Шелєхова Г.В.) від 19 листопада 2019 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, - в с т а н о в и в: 19 листопада 2019 року Зарічний районний суд міста Суми розглянув і задовольнив подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області Колоса Р.В. (далі державний виконавець) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянину ОСОБА_1 , який є боржником у зведеному виконавчому провадженні № 44932829. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу місцевого суду від 19 листопада 2019 року, оскільки її постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що державний виконавець не довів обставин свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями, примусове виконання яких здійснюється у межах зведеного Виконавчого провадження № 44932829. Погодившись з доводами державного виконавця, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що обмеження у праві виїзду за кордон може бути застосоване до боржника лише у разі наявності доказів про його свідоме злісне ухилення від виконання рішення суду. У відзивах на апеляційну скаргу державний виконавець Колос Р.В., стягувач - ПАТ «Сумихімпром», просили ухвалу суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав. У справі встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумський області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває зведене виконавче провадження № 44932829 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь групи стягувачів, а саме: ПАТ «Сумихімпром», ОСОБА_3 , держава, ТОВ «ОТП Факторінг Україна», ОСОБА_4 .. До зведеного виконавчого провадження увійшли сім виконавчих проваджень (№ 32592544, № 42280017, № 44198609, № 46601844, № 53272219, № 54684656, №55951058), що відкривалися у період з 05 травня 2012 року по 12 березня 2018 року. Згідно з даними державного виконавця на момент звернення з поданням загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 у рамках зведеного виконавчого провадження становить 947.126,62 гривень. У процесі виконання стягнуто 7.845,47 гривень, залишок становить 939.281,15 гривень (а.с.14 - 15). Із відомостей Регіонального сервісного центра МВС в Сумській області вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби: МАЗ 544008-060-30, 2008 року; МАЗ 544008-060-31, 2008 року; SCHMITZ, 1999 року; Scoda Octavia 1595, 2011 року (а.с. 44) 05 вересня 2019 року ОСОБА_1. було висунуто вимогу щодо негайного надання державному виконавцю автомобіль МАЗ 544008-060-031, 2008 року випуску, який є предметом застави ПАТ «ОТП БАНК» для його огляду та перевірки схоронності майна, та напівпричіп SCHMITZ, 1999 року випуску, для його подальшого опису та арешту (а.с. 90-91). Станом на 15 листопада 2019 року відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що накладено арешт на все нерухоме майно боржника (а.с. 40 - 43). За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання управління ДМС України в Сумській області встановлено, що ОСОБА_1 з 30 травня 2001 року зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с. 39). Відповідно до довідок ПФУ ОСОБА_1 не працевлаштований, та на обліку в Пенсійному фонді України не перебуває (а.с. 58). Із відповідей наданих Державною фіскальною служби України вбачається, що відсутня інформація про нараховані податки та утримання з них сум з доходів божника (а.с. 57). Відповідно до звіту про перетин державного кордону України ОСОБА_1 з 29 вересня 2018 року по 11 жовтня 2019 року регулярно здійснював виїзди за межі України (а.с. 95 - 96). Постановою державного виконавця від 01 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні № 41176770 було накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_1 (а.с. 45 - 48) Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції вважав встановленими обставини ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями, примусове виконання яких здійснюється в рамках зведеного виконавчого провадження № 44932829. Апеляційний суд не може повністю погодитися з правильністю такого висновку місцевого суду з огляду на таке. Так, відповідно до пункту 19 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець зобов`язаний звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Згідно частини 1 та 3 статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Відповідно до роз`яснень Верховного суду України від 01.02.2013 року викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Під ухиленням розуміються такі дії або бездіяльність боржника, які полягають у навмисному або іншому свідомому невиконанні ним обов`язку по виконанню рішення суду. Про ухилення боржника від виконання обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання обов`язків, що передбачені частиною 5 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до положень частини 5 статті 19 цього Закону, боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Відповідно до частини 8 статті 19 цього Закону, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. З наданих державним виконавцем матеріалів і пояснень, пояснень ОСОБА_1 та його представників під час апеляційного перегляду справи слідує, що боржник обізнаний, як про судові рішення, так і про необхідність їхнього примусового виконання. Разом з тим стверджувати, що ОСОБА_1 ухиляється і не виконує встановлені частиною 5 статті 19 ЗУ «Про виконавче провадження» обов`язки не можна. В суді апеляційної інстанції досліджено Акт державного виконавця від 28.01.2020 року про огляд переданого на відповідальне зберігання боржнику транспортного засобу, заяву стягувача ОСОБА_4 про повне погашення перед ним боргу в рамках виконавчого провадження № 42280017, яке входить до зведеного. Перетинання боржником державного кордону України пов`язане не з відпочинком ОСОБА_1 , а викликане його поїздками за кордон з метою працевлаштування. У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто, бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості. Про те, що обмеження ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України дійсно сприятиме погашенню заборгованості у зведеному виконавчому провадженні, матеріалами справи не доведено. Таким чином, на час постановлення судом оскаржуваної ухвали, в матеріалах справи відсутні докази які б беззаперечно підтверджували факт ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду. За таких обставин, ухвалу місцевого суду не можна визнати законною і обґрунтованою, тому, вона підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця. Керуючись статтями 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 19 листопада 2019 року скасувати. У задоволенні подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області Колоса Романа Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника у зведеному виконавчому провадженні № 44932829 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складене 03 лютого 2020 року. Головуючий: Орлов І.В. Судді О.І.Собина Т.А.Левченко