Постанова 4851 № 480/1992/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2021 р.Справа № 480/1992/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 р. (ухвалене суддею Шаповал М.М.) по справі № 480/1992/21 за позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумськійй області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа Головне управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (в подальшому - АТ "Сумське машинобудівне НВО") звернулося в суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про опис та арешт майна боржника, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тимофєєвою Т.І. 23.02.2021 р., яка виконується в зведеному виконавчому провадженні № 57084810, а також зняти накладений нею арешт з транспортного засобу «КРАЗ-65055», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 р. у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України "Про виконавче провадження", Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому - КАС України) та на не відповідність висновків суду обставинам справи. У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося. Згідно із ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що на виконанні у відповідача перебуває зведене виконавче провадження ВП № 57084810 про стягнення заборгованості з АТ "Сумське НВО", до якого входить 4182 виконавчих проваджень, на загальну суму 258454477,99 гривень. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 15.04.2019 р. в межах зведеного виконавчого провадження накладено арешт на все майно боржника ПАТ "Сумське машинобудівне НВО". Листом Регіонального сервісного центру МВС у Сумській області № 31/18-1231 від 28.05.2019 р. повідомлено відповідачу, що, згідно із обліковими даними ЄДР МВС України та обліковими даними АІПС "Автомобіль", станом на 27.05.2019 р., за ПАТ "Сумське машинобудівне НВО" зареєстровані транспортні засоби, в тому числі, "КРАЗ-65055", 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 06.06.2019 р. в межах зведеного виконавчого провадження накладено арешт і оголошено у розшук майно боржника ПАТ "Сумське машинобудівне НВО", в тому числі, транспортний засіб "КРАЗ-65055", 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Вищевказаний транспортний засіб зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом № 60112658 від 06.06.2019 р. Листом Регіонального сервісного центру МВС у Сумській області № 31/18-750 від 19.03.2020 р., повідомлено відповідача, що транспортний засіб "КРАЗ-65055", 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , знаходиться у АО "СНПО ІМ. М.В. ФРУНЗЕ". Згідно із акту опису майна ПАТ "Сумське машинобудівне НВО" від 02.12.2020 р., здійсненого податковим керуючим ОСОБА_1 , на підставі рішення заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області від 03.06.2019 р. № 39 "Про опис майна у податкову заставу платників податків" до опису включено транспортний засіб "КРАЗ-65055", 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . 23.02.2021 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тимофєєвою Т.І., у присутності понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснено опис та арешт майна боржника, а саме: транспортного засобу "КРАЗ-65055", 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , та складено постанову про опис та арешт майна боржника. Не погоджуючись із вищевказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова обґрунтована та не підлягає скасуванню, оскільки відповідач при її прийняті діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно із ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", у разі відсутності у боржника юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно. Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 року № 1255-IV (в подальшому - Закон 1255-IV), обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна. Обтяження поділяються на публічні та приватні. Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду (ст. 4 Закону 1255-IV). Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 37 Закону 1255-IV, до публічних обтяжень належать, зокрема податкова застава; накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів (осіб) у випадках, встановлених законом. Відповідно до ст. 11 Закону 1255-IV, обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. Згідно із ст. 39 Закону 1255-IV, публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п`яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов`язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган (особу) або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону. Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону 1255-IV, на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом. Статтею 2 Закону 1255-IV, пріоритет - переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно; вищий пріоритет - переважний пріоритет одного обтяжувача відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна; нижчий пріоритет - пріоритет одного обтяжувача, який підпорядковується пріоритету іншого обтяжувача, на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна; рухоме майно - окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов`язки, у тому числі майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону 1255-IV, якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Згідно зі ст. 40 Закону 1255-IV, якщо щодо предмета публічного обтяження зареєстроване інше обтяження з вищим пріоритетом, при зверненні стягнення на предмет публічного обтяження обтяжувач або особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, зобов`язані надіслати обтяжувачу з вищим пріоритетом письмове повідомлення про звернення стягнення за публічним обтяженням у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону. У цьому разі обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно згідно з положеннями розділу IV цього Закону. Судовим розглядом встановлено, що 15.04.2019 р. відділом примусового виконання рішень в межах зведеного виконавчого провадження винесено постанови про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме майно боржника, та відповідне обтяження за номером "20445363" зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 15.04.2019 р. та 06.06.2019 р., тобто, обтяження транспортного засобу "КРАЗ-65055", 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 арештом відповідачем здійснено раніше ніж включення цього майна в податкову заставу, у зв`язку з чим він має пріоритетне право на цей транспортний засіб. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тимофєєвою Т.І. опис та арешт вищевказаного транспортного засобу проведено у присутності понятих та в постанові про опис та арешт майна вказано марку, модель, рік випуску, потреба у ремонті, колір описаного колісного рухомого майна, що підтверджується копією оскаржуваної постанови. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанови відповідача відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справіTorija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 229, 243, 271, 286, 308, 313, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - .

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 по справі № 480/1992/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. . Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій