Постанова 4852 № 160/11978/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/11978/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 р. (суддя Маковська О.В.) в справі № 160/11978/21 за позовом ОСОБА_1 до Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі Жовтоводський міській відділ ДВС), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дирдіної В.В. від 05.07.2021 року у виконавчому провадження №65954671 по виконавчому листу №176/1955/20, виданому 30.06.2021 р., про накладення штрафу у розмірі 1700 грн. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 р. відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції приписів ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та правової позиції Великої Палати Верховного Суду зі спірного питання, відповідно до яких спірні правовідносини належать до юрисдикції саме адміністративних судів. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що спірна постанова про накладення штрафу від 05.07.2021 винесена в межах виконавчого провадження, відкритого з примусового виконання виконавчого листа Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30.06.2021 у справі №176/1955/20 про визнання порядку та часу спілкування батька ОСОБА_2 з малолітніми дітьми без присутності матері ОСОБА_1 . Оскільки статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок оскарження рішення відповідача, суд першої інстанції вважав, що позивач як сторона виконавчого провадження (боржник) має право оскаржити рішення органу державної виконавчої служби при виконанні рішення у цивільній справі в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, тому дійшов висновку, що це виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо розгляду таких скарг. Зазначені обставини стали підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. Суд визнає такий висновок необґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що предметом позову є постанова державного виконавця Жовтоводського міського відділу ДВС від 05.07.2021 р. про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700 грн. за невиконання рішення, прийнята у виконавчому провадженні № 65954671 з примусового виконання виконавчого листа № 176/1955/20, виданого Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області 30.06.2021 р. в цивільній справі № 176/1955/20, про визначення порядку та часу спілкування батька ОСОБА_2 з малолітніми дітьми. Боржником у виконавчому провадженні є ОСОБА_1 . Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII). Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. За приписами частини першої статті 75 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Частиною другою статті 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Таким чином, питання оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу в рамках виконавчого провадження належить до юрисдикції адміністративного суду. Судом при цьому враховується правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений, зокрема, в постанові від 06.06.2018 р. в справі № 127/9870/16-ц, відповідно до якого «юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні». Суд визнає неправильним висновок суду першої інстанції із посиланням на частину першу статті 74 Закону № 1404-VІІІ та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 06.02.2109 р. в справі № 815/4232/17. Так, частина перша статті 74 Закону № 1404-VІІІ містить загальні положення щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Проте частина друга цієї статті містить спеціальні норми щодо оскарження, зокрема, такого рішення виконавця як постанови про накладення штрафу саме до адміністративного суду. Правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 06.02.2109 р. в справі № 815/4232/17, є незастосовними до спірних в цій справі правовідносин, адже висновки в справі № 815/4232/17 стосувались питання оскарження бездіяльності виконавця щодо вчинення певних виконавчих дій, а не оскарження постанови про накладення штрафу, яка є виконавчим документом та може бути пред`явлення до примусового виконання. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 р. в справі № 160/11978/21 задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 р. в справі № 160/11978/21 за позовом ОСОБА_1 до Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови скасувати. Направити справу № 160/11978/21 до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 06.10.2021 р. та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 06.10.2021 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко