Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/4553/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/4553/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., за участю секретаря судового засідання Волкової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 (суддя Серьогіна О.В.) по справі №160/4553/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов, - в с т а н о в и В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення на ОСОБА_1 штрафів у розмірі 1700,00 грн. від 19.02.2021 року та у розмірі 3400,00 грн. від 05.03.2021 року у виконавчому провадженні ВП №60014712. В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що оскаржуваними постановами до позивачки застосований штраф за невиконання рішення суду. За позицією позивачки такі постанови відповідача є неправомірними оскільки винесені без встановлення фактів невиконання рішення суду боржником без поважних причин. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року позов задоволено. Рішення суду фактично мотивовано тим, що у спірному випадку відповідач не мав правових підстав для застосування до позивачки штрафних санкцій, оскільки встановлені обставини не дають підстав для висновку про те, що остання ухилялася від виконання рішення суду. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Фактично аргументи відповідача зводяться до того, що позивачкою, яка є боржником у виконавчому провадженні, не виконано судове рішення, яким встановлено право третьої особи на періодичні побачення з дитиною. Невиконання рішення суду, є підставою для застосування до боржника штрафних санкцій, що передбачено ч.3 ст.64-1 Закону України «Про виконавче провадження». Відносно висновків суду першої інстанції щодо не підтвердження фактів невиконання боржником рішення суду, відповідач зазначає, що такі факти підтверджені як складеними актами державного виконавця так і не заперечуються самою позивачкою, яка не заперечувала те, що батько тривалий час (третя особа) не мав побачень із старшою донькою. Також відповідач звертає увагу на те, що позивачкою пропущено строк звернення із позовом до суду щодо оскарження постанов державного виконавця і вказаним обставинами судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки. У поясненнях до апеляційної скарги третя особа висловлює свою думку щодо невідповідності висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи, які, за її позицією, свідчать про доведеність фактів умисного невиконання позивачкою рішення суду. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25.07.2019 року по справі №199/10013/18, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.01.2020 року, задоволено позов ОСОБА_2 та зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні ОСОБА_2 з дітьми - донькою ОСОБА_3 , та з донькою ОСОБА_4 , шляхом надання ОСОБА_2 систематичних побачень з дітьми без присутності ОСОБА_1 , без обмеження місця прогулянок та з можливістю поїздок шляхом встановлення графіку зустрічей таким чином: - щотижня на вихідні з суботи на неділю не менш ніж 24 години, а саме - з суботи, починаючи у проміжок часу з 12:00 до 14:00, і повертаючи дітей в неділю у проміжок часу з 12:00 до 14:00, з можливістю спільних ночівель за адресою місця проживання та/або тимчасового перебування батька; - щотижня у середу з 19:00 до 20:00; - частину літніх канікул для спільного відпочинку, а саме 2 та 3 (другий та третій) тиждень серпня; - в дні народження дітей: 18 січня та 25 лютого з 15:00 до 18:00. На виконання даного рішення судом першої інстанції було видано виконавчий лист №199/10013/18 від 05.09.2019 року. 10.09.2019 року на підставі виконавчого листа №199/10013/18 від 05.09.2019 року Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №60014712. У зв`язку із апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції, виконавче провадження постановою державного виконавця від 25.09.2019 року було зупинено. 31.01.2020 року державним виконавцем була винесена постанова про поновлення вчинення виконавчих дій. В межах виконавчого провадження №60014712 було складено ряд актів державного виконавця щодо побачень батька з дітьми, зокрема: від 08.02.2020 року, 22.02.2020 року, 14.03.2020 року, 21.03.2020 року, 28.03.2020 року, 04.04.2020 року, 11.04.2020 року, 04.07.2020 року. 09.07.2020 року від стягувача на адресу відповідача надійшла заява про притягнення до відповідальності боржника в порядку ст. 63 Закону України Про виконавче провадження за систематичне невиконання рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25.07.2019 року шляхом накладення штрафу. 28.08.2020 року від стягувача надійшла заява про залучення державного дитячого психолога до дій виконавчого провадження №60014712. 22.09.2020 року року постановою про призначення спеціаліста у виконавчому провадженні №60014712 було призначено спеціалізованого фахівця Державного КЗ Дніпропетровського центру соціально-психологічної допомоги Дніпропетровської ОР (далі - КЗ ДЦСПД ДОР), зобов`язано спеціаліста надати висновок та попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження. 01.10.2020 року року від боржника надійшла заява, в якій боржник зазначає, що, на її думку, спеціалістами КЗ ДЦСПД ДОР фіксуються наклепи на неї, тож боржник просила залучити до виконавчого провадження шкільного психолога КЗ Загальноосвітня школа № 40. 15.10.2020 року постановою про призначення спеціаліста у виконавчому провадженні №60014712 було призначено шкільного психолога КЗ Загальноосвітня № 40, зобов`язано спеціаліста надати висновок та попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження. 22.10.2020 року адміністрація КЗ Загальноосвітня школа № 40 повідомила про неможливість залучення практичного психолога КЗ СЗШ №40 до виконавчих дій у зв`язку із невідповідністю робочого часу шкільного психолога графіку зустрічей стягувача з дітьми. 29.10.2020 року КЗ ДЦСПД ДОР надав довідку на відповідь на постанову від про призначення спеціаліста у виконавчому провадженні №60014712. 21.10.2020 року від боржника надійшла заява, в якій вона просила врахувати довідку шкільного психолога та виписку із амбулаторної карти, а також зважати на психо-емоційний стан дитини. 03.12.2020 року та 07.12.2020 року від боржника на адресу відповідача надійшла заява, в якій вона просила прийняти міри щодо виконання судового рішення ОСОБА_2 14.12.2020 року від стягувача надійшли письмові пояснення щодо вказаних заяв боржника. 04.01.2021 року від стягувача надійшла заява про притягнення боржника до відповідальності в порядку ст. 63 Закону України Про виконавче провадження за систематичне невиконання рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25.07.2019 року шляхом накладення штрафу. 19.02.2021 року постановою про накладення штрафу у межах виконавчого провадження №60014712 за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця було накладено штраф на боржника у розмірі 1 700,00 гривень та зобов`язано боржника виконувати рішення відповідно до визначеного судом порядку, попереджено про кримінальну відповідальність. 22.02.2021 року від стягувача надійшла заява про повторне притягнення боржника до відповідальності в порядку ст. 63 Закону України Про виконавче провадження за систематичне невиконання рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25.07.2019 року шляхом накладення штрафу. Відповідачем складено акти щодо обставин спілкування з дітьми, а саме: від 25.02.2021 року та від 05.03.2021 року. 05.03.2021 року постановою про накладення штрафу у межах виконавчого провадження №60014712 за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця було накладено штраф на Боржника у розмірі 3 400,00 гривень та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність. Позивачка, не погодившись із постановами про накладення штрафу, звернулася до суду із цим позовом. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч.1 ст.153 Сімейного кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно із ч.2 ст.157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч.3 ст.157 Сімейного кодексу України). У спірному випадку питання щодо участі батька у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, вирішено рішенням суду, яким читко визначено час та порядок побачення батька зі своїми неповнолітніми доньками. Відповідно до ч.1 ст.64-1 Закону України "Про виконавче провадження", виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Частиною 2 статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. Згідно ч.3 ст.64-1 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. З аналізу вищенаведених норм права суд першої інстанції правильно виходив з того, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення без поважних причин. У спірному випадку встановлено, що фактично підставою для застосування до позивачки штрафу у розмірі 1700,0грн (постанова державного виконавця від 19.02.2021) стало невиконання боржником рішення суду про усунення перешкод у побаченні з дитиною. Правовими підставами для застосування штрафних санкцій державним виконавцем визначено статті 64, 75 Закону України «Про виконавче провадження». З приводу постанови державного виконавця від 19.02.2021 слід звернути увагу на те, що стаття 64 Закону України «Про виконавче провадження» не регулює порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, оскільки стосується порядку виконання рішення про відібрання дитини. Крім цього слід звернути увагу на те, що оскаржувана постанова державного виконавця не містить такої визначальної підстави для застосування штрафу, як невиконання рішення «без поважних причин». У свою чергу, встановлені обставини справи свідчать про те, що в межах виконавчого провадження № 60014712 державними виконавцями ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було складено ряд актів, що передували постанові виконавця ОСОБА_6 про накладення штрафу від 19.02.2021 року, в яких відображені факти, події та їх причини: - акт державного виконавця Парфентьєвої А.В. від 01.02.2020 року, в якому зафіксовано, що побачення з дітьми 01.02.2020 року відбулось, доньки поїхали за адресою стягувача; - акт державного виконавця Парфентьєвої А.В. від 08.02.2020 року, в якому зі слів ОСОБА_2 зазначено, що побачення з донькою ОСОБА_4 відбулося, з донькою ОСОБА_3 не відбулося, а боржник, не перешкоджала побаченню з дітьми; - акт державного виконавця Курило В.В. від 15.02.2020 р., в якому встановлено, що побачення батька з дітьми не відбулось через хворобу дітей (із долученням підтверджуючих медичних документів); - акт виконавця ОСОБА_5 від 22.02.2020 року, в якому зазначено, що побачення з донькою ОСОБА_4 відбулось, з донькою ОСОБА_3 - не відбулось і позивач не перешкоджала побаченню з дітьми; - акт виконавця ОСОБА_5 від 10.03.2020 року, в якому зазначено, що побачення з дітьми 29.02.2020 року та 07.03.2020 року не відбулись з причин, залежних від стягувача ОСОБА_2 ; - акти виконавця ОСОБА_5 від 14.03.2020 року, від 21.03.2020 року, 28.03.2020 року та від 04.04.2020 року, в яких зазначено, що побачення з донькою ОСОБА_4 відбулись, побачення з ОСОБА_3 не відбулись у зв`язку з небажанням доньки зустрічатися з батьком. Боржник ОСОБА_1 не перешкоджала побаченню стягувана з дітьми; - акт виконавця ОСОБА_5 від 11.04.2020 року, в якому зазначено, що побачення з донькою ОСОБА_4 відбулось, з ОСОБА_3 не відбулось через відсутність бажання дитини бачитися з батьком, ОСОБА_1 не заперечує в побаченні дітей зі стягувачем; - акт виконавця ОСОБА_6 від 03.07.2020 року, в якому зазначено, що відбулось побачення батька з донькою ОСОБА_4 , старша донька ОСОБА_3 відмовилась від побачення з батьком. Отже, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, в усіх актах державних виконавців ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , складених до винесення постанови про накладення на позивачку штрафу від 19.02.2021 року, відображено, що зустрічі ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 відбувались, а зустрічі батька з донькою ОСОБА_3 не відбувались з незалежних від позивача причин: через хворобу дітей, через обставини, що виникали у стягувача ОСОБА_2 , через відмову доньки ОСОБА_3 , при цьому в актах зазначено, що позивач не перешкоджала зустрічам доньки з батьком. Таким чином, як зміст складених актів так і зміст самої постанови про накладення штрафу не дають підстав для висновку про те, що позивачкою рішення суду не виконувалося без поважних причин. Отже, відсутність у складених державними виконавцями документах (актах та постанови від 19.02.2021) такої кваліфікуючої ознаки як невиконання рішення без поважних причин, безумовно свідчить про відсутність правових підстав для застосування до позивачки спірних штрафних санкцій у розмірі 1700,0грн. З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність постанови державного виконавця від 19.02.2021. Щодо постанови державного виконавця від 05.03.2021 про застосування до позивачки штрафу у розмірі 3400,0грн., слід зазначити те, що вказаною постановою застосовано штраф за повторне невиконання рішення суду без поважних причин, а оскільки застосування до позивачки штрафу у розмірі 1700,0грн. визнано неправомірним, то відсутні підстави і для застосування штрафу за такою ознакою як повторне невиконання рішення без поважних причин, у зв`язку з відсутністю такої кваліфікуючої ознаки як повторність. З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності постанови державного виконавця від 05.03.2021. Щодо аргументів відповідача про пропуск позивачкою строків звернення із позовом до суду. Так, вказаним обставинам судом першої інстанції було надано оцінку та ухвалою суду від 30.03.2021 поновлено позиваці строк звернення до суду. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення строку звернення із позовом до суду, оскільки встановлені обставини справи свідчать про те, що оскаржувану постанову державного виконавця від 19.02.2021 позивачка отримала 03.03.2021, а постанову від 05.03.2021 09.03.2021 та в межах визначеного ч.1 ст.287 КАС України строку, 11.03.2021 звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська із скаргою на вказані постанови державного виконавця. Але ухвалою АНД суду м.Дніпропетровська від 22.03.2021 провадження в цивільній справі було закрито з тих підстав, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Після чого, 25.03.2021 позивачка звернулася до адміністративного суду з цим позовом. Отже, встановлені обставини справи дають підстави для висновку про те, що позивачка мала намір оскаржити постанови державного виконавця у судовому порядку, такий намір реалізувала шляхом звернення до суду у встановлені строки, але звернулася до неналежного суду, що і стало об`єктивною причиною пропуску строку звернення із цим позовом до адміністративного суду. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування, в межах апеляційної скарги відповідача, не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 по справі №160/4553/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, визначені ст. 329 КАС України. Повний текст постанови складено 17.06.2021 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк