Ухвала КЦС ВС № 199/10013/18

Ухвала 30 березня 2020 року м. Київ справа № 199/10013/18 провадження № 61-3913ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Управління - служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, Орган опіки та піклування в особі адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми батьком, який проживає окремо, ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з дітьми - доньками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом надання йому систематичних побачень з дітьми без присутності відповідача: щотижня у вихідні з суботи на неділю не менш ніж 24 години, а саме - з суботи, починаючи у проміжок з 12:00 до 14:00 і повертаючи дітей у неділю у проміжок з 12:00 до 14:00, з можливістю спільних ночівель; щотижня у середу з 19:00 до 20:00; частину літніх канікул для спільного відпочинку, а саме 2-3 тиждень серпня; у дні народження доньок з 15:00 до 18:00. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2019 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні ОСОБА_2 з дітьми - донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надання ОСОБА_2 систематичних побачень з дітьми без присутності відповідача, без обмеження місця прогулянок та з можливістю поїздок шляхом встановлення графіку зустрічей таким чином: щотижня на вихідні з суботи на неділю не менш ніж 24 години, а саме - з суботи, починаючи у проміжок часу з 12:00 до 14:00, і повертаючи дітей в неділю у проміжок часу з 12:00 до 14:00, з можливістю спільних ночівель за адресою місця проживання та/або тимчасового перебування батька; щотижня у середу з 19:00 до 20:00; частину літніх канікул для спільного відпочинку, а саме 2 та 3 (другий та третій) тижні серпня; в дні народження дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 з 15:00 до 18:00. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2019 року - без змін. 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 березня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави (підстав), і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306304155703, заявник отримала вказану ухвалу 18 березня 2020 року. На виконання вимог вказаної ухвали 20 березня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року, в якій зазначила, що касаційна скарга подана нею на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Суди попередніх інстанцій не встановили істотних фактичних даних, а саме - стан здоров`я малолітніх дітей, наявність (відсутність) у них хронічних захворювань, наявність (відсутність) у них особливих потреб або обмежень за станом здоров`я. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. За змістом вищенаведених правових норм, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України заявнику необхідно вказати підставу (підстави) для оскарження судових рішень, передбачену (передбачені) частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Разом з тим судові рішення, оскаржені лише на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, без обґрунтування касаційної скарги іншими, визначеними пунктам 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами не можуть бути переглянуті в касаційному порядку, оскільки такі рішення можуть бути скасовані касаційним судом на підставі пункту 1 частини третьою статті 411 ЦПК України, лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Тобто, незазначення заявником у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, унеможливлює перегляд судових рішень в касаційному порядку, оскаржених згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України. Крім того, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, заявнику необхідно вказати, які зібрані у справі докази не дослідили суди. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Як зазначено вище, в уточненій касаційній скарзі заявник вказала, що суди попередніх інстанцій не встановили істотних фактичних даних, а саме - стан здоров`я малолітніх дітей, наявність (відсутність) у них хронічних захворювань, наявність (відсутність) у них особливих потреб або обмежень за станом здоров`я. Встановлення обставин справи здійснюється судами, зокрема на підставі доказів, наданих учасниками справи. Посилання заявника на невстановлення судами істотних фактичних даних, не свідчить про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази. Незгода заявника із встановленими судами обставинами справи не є підставою для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених цими судами. З огляду на викладене, доводи заявника не свідчать про оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала. У відведений судом строк заявник не виконала вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 березня 2020 року, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), не вказала, недоліків касаційної скарги не усунула, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Тому касаційна скарга підлягає поверненню. Частинами п`ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. А. Стрільчук