Постанова 4852 № 160/17748/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 160/17748/21 (суддя Єфанова О.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі №160/17748/21 за позовом ОСОБА_1 до Жовтоводського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 27 вересня 2021 року звернулася до суду з позовом до Жовтоводського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), згідно з яким просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Жовтоводського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дирдіної В.В. від 21.09.2021 року виконавче провадження №65954671 по виконавчому листу №176/1955/20 виданому 30.06.2021 року про накладення штрафу у розмірі 3400 грн. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не було з`ясовано причини невиконання рішення суду, як наслідок прийнято протиправну постанову про накладення штрафу. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення, натомість сама позивач не заперечує того факту, що вона на виконання судового рішення не надала можливості батьку зустрітися з дітьми. Посилання позивача на хворобу дітей як підставу для недопуску батька на побачення з дітьми суд першої інстанції визнав безпідставними, оскільки рішення суду у справі №176/1955/20 не обмежує ОСОБА_2 в побаченні з дітьми за адресою їх проживання. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржила його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відповідач не з`ясувала підстав невиконання судового рішення. Зазначає про те, що рішення суду не виконано з поважних причин, а саме у зв`язку з хворобою дитини. В період хвороби діти мали домашній режим та були не контактні, а тому позивач з поважних причин не передала дітей батькові «на прогулянки». Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17.02.2021 р. у справі № 176/1955/20 частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування Жовтоводської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, та визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними. Рішенням суду визначено порядок та час спілкування батька з малолітніми дітьми без присутності матері: перша та третя субота місяця з 10 год. 00 хв. ранку суботи до 13 год. 00 хв. дня суботи; друга та четверта неділі місяця з 10 год. 00 хв. ранку до 13 год. 00 хв. дня неділі; 30 червня кожного року з 16-00 год до 19-00 год та на виконання зазначеного рішення судом видано виконавчий лист (а.с.79). Постановою державного виконавця Жовтоводського відділу ДВС Дирдіної В.В. від 02.07.2021 р. по виконавчому листу №176/1955/20 виданому 30.06.2021 р. відкрито виконавче провадження №65954671 (а.с.78 зворот). Постановою державного виконавця від 05.07.2021 року ВП №65954671 на позивача накладено штраф у розмірі 1700 грн за невиконання рішення суду, а саме побачення батька з малолітніми дітьми, з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.86-87). Постановою від 12.07.2021 року державний виконавець Дирдіна В.В. наклала на позивача штраф у розмірі 3400 грн за повторне не виконання рішення суду (а.с.88-89). Постановою від 19.07.2021 року державний виконавець Дирдіна В.В. наклала на позивача штраф у розмірі 3400 грн за не виконання рішення суду (а.с.90 зворот). В подальшому, постановою від 21.09.2021 року державний виконавець Дирдіна В.В. наклала на позивача штраф у розмірі 3400 грн за повторне не виконання рішення суду, а саме « 19.09.2021 року боржник ОСОБА_1 не дає побачень з дітьми згідно рішення суду, на підставі талону-повідомлення єдиного обліку №7136» (а.с.91 зворот). Законність та обґрунтованість постанови від 21.09.2021 року є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а згідно із пунктом 1 частини другої вказаної статті виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частинами першою та другою статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Статтею 64-1 Закону № 1404-VIII встановлено особливості виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною. Частинами першою - третьою та сьомою вказаної статті визначено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону. Відповідно статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18. Як вбачається з позовної заяви, позивач, як на поважну підставу невиконання судового рішення щодо не допуску батька на побачення з дітьми зазначає про хворобу дітей. Проте, зазначена обставина не є поважною підставою для невиконання судового рішення, оскільки рішення суду у справі №176/1955/20 не обмежує ОСОБА_2 в побаченні з дітьми за адресою їх проживання. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що вона з поважних причин не передала дітей батькові «на прогулянки», а саме через хворобу дитини, оскільки рішенням суду у справі №176/1955/20 визначено часи для спілкування батька з дітьми, а не час «на прогулянки». Враховуючи те, що позивач не заперечує того факту, що вона на виконання судового рішення не надала можливості батьку зустрітися з дітьми, при цьому факт хвороби дитини не є підставою для перешкоджання спілкування батька з дітьми, і позивач інших підстав не зазначає, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що не з`ясування відповідачем підстав невиконання судового рішення у спірних відносинах не є підставою для скасування постанови від 21.09.2021 року. Слід зазначити й те, що позивач будучи ознайомленою зі змістом рішення суду у справі №176/1955/20 та розуміючи, що 19.09.2021 року вона зобов`язана буде надати часи для спілкування батька з дітьми не позбавлена була можливості завчасно письмово повідомити державного виконавця про хворобу одного із дітей та встановлення для них обмежень у контакті і домашнього режиму(у разі їх встановлення лікарем), натомість позивачем таких дій вчинено не було, що призвело до перешкоджання у виконанні судового рішення та як наслідок є підставою для притягнення її до відповідальності. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі №160/17748/21 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 08 лютого 2022 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко