Постанова 4855 № 640/1150/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року Справа № 640/1150/19 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та скасування постанов, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просила: 1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Бондаренка М.В.; 2) визнати незаконними та скасувати постанови у ВП № 57116426 від 28.12.2018, від 09.01.2019, від 11.01.2019, від 14.01.2019, від 18.01.2019, від 22.01.2019, від 24.01.2019, від 25.01.2019 та від 28.01.2019 про накладення на позивача штрафів в розмірах по 3400,00 грн.; 3) скасувати постанови у ВП № 57116426 від 07.02.2019 та від 11.02.2019; 4) визнати незаконною та скасувати постанову № 57116426 від 18.01.2019 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство не містить норм, які б звільняли боржника від відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду в залежності від тих чи інших обставин. Разом з тим, суд дійшов висновку, що боржник без поважних об`єктивних причин умисно створював умови для невиконання судового рішення, а тому, державним виконавцем правомірно вживалися заходи реагування до боржника за невиконання судового рішення відповідно до положень ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувані нею постанови винесені державним виконавцем передчасно та без дотримання строку (10 робочих днів), визначеного ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Також, апелянт звертає увагу на те, що законодавством не передбачено повноваження державного виконавця виносити необмежену кількість постанов про накладення на боржника штрафів за невиконання рішення суду, а лише закріплено можливість накладення такого штрафу за невиконання судового рішення та накладення штрафу в подвійному розмірі у разі повторного невиконання. Разом з тим, апелянт вважає, що норми Інструкції № 512/5 фактично змінюють положення статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» і дозволяють державному виконавцю виносити необмежену кількість постанов про накладення на боржника штрафів за невиконання рішення суду про встановлення побачень з дитиною. Крім того, апелянт наполягає на тому, що рішення суду не було виконано за наявності поважних причин, та зазначає, що 28.12.2018, 08.01.2019 дитина виявила категоричне небажання спілкувати з батьком, що 11.01.2019, 18.01.2019, 28.01.2019, виносячи відповідні постанови про накладення штрафу, державний виконавець не з`ясував об`єктивних причин відсутності ОСОБА_3 разом з дитиною за адресою місця проживання, 14.01.2019 державним виконавцем не з`ясовано, яким чином вона перешкоджала стягувачу у спілкуванні з дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 дитина спала, 24.01.2019 державний виконавець не врахував заяву про хворобу дитини, постанови від 25.01.2019, від 07.02.2019 та від 11.02.2019 не вмотивованими. Апелянт також звертає увагу суду не порушення процедури та форми під час складання державним виконавцем актів, на підставі яких ним винесено спірні постанови, зазначаючи, що в кінці таких актів відсутня інформація про кількість їх примірників, про те, кому вони вручаються, частина актів не виготовлені та не опубліковані в Автоматизованій системі, а також вказує, що державний виконавець самостійно визначив місце візиту для побачення з дитиною. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 було відкрито апеляційне провадження у даній справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2 та продовжено строк розгляду цієї справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/22214/16-ц було зобов`язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_5 наступним чином: 1) перший місяць: щосереди з 17:00 год. до 20:00 год.; щосуботи з 10:00 год. до 13:00 год. Без присутності матері; 2) з другого місяця: 1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, п`ятниця з 17:00 год. до 19:30 год., 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17:00 год. до 19:30 год., у п`ятницю-суботу: з 17:00 год. п`ятниці до 18:00 год. суботи; з 1-го по 15-те липня щороку, на день народження - спільне святкування, з урахуванням бажання дитини. На примусовому виконанні державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильовича перебуває виконавче провадження № 57116426 з примусового виконання виконавчого листа № 752/22214/16-ц, виданого 23.07.2018 року Голосіївським районним судом м. Києва. 31.08.2018 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 11.12.2018 за постановою державного виконавця до участі в цьому виконавчому провадженні залучено представників органу опіки та піклування. Відповідно до вказаного рішення суду позивачку ОСОБА_3 зобов`язано не чинити ОСОБА_2 перешкоди в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5 та визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_5 у відповідні дні та години та способи, зазначені у виконавчому документі. 28.12.2018 о 17:23 год. державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Бондаренко М.В. на виконання виконавчого листа у ВП №57116426 складено акт без залучення понятих та в присутності адвоката Незвіського Д.Я., з якого вбачається, що з виходом держвиконавця за адресом: АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання рішення суду встановлено, що малолітня ОСОБА_5 поводила себе неспокійно, відчинила самостійно двері до квартири та зайшла до квартири. Боржник ОСОБА_3 шляхом словесної перепалки з стягувачем ОСОБА_2 чинила перешкоди останньому у спілкуванні з дочкою. Рішення суду не виконано. 28.12.2018 старшим державним виконавцем Бондаренко М.В. у виконавчому провадженні № 57116426 прийнято постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 3400,00 грн., на підставі акта державного виконавця від 28.12.2018р. про невиконання рішення суду. 08.01.2019 о 17:22 год. держвиконавцем ОСОБА_10 на виконання виконавчого листа в ВП №57116426 складено акт без залучення понятих, з якого вбачається, що з виходом держвиконавця та стягувача за адресою АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання рішення суду встановлено, що дитина ОСОБА_5 вела себе капризно, відчинила двері до квартири та зайшла до квартири. Боржник ОСОБА_3 шляхом словесної перепалки з стягувачем ОСОБА_2 чинила йому перешкоди у спілкуванні з дочкою. Рішення суду не виконано. 09.01.2019 старшим державним виконавцем Бондаренко М.В. у виконавчому провадженні № 57116426 прийнято постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 3400,00 грн. на користь держави, на підставі акта державного виконавця від 08.01.2019 про невиконання рішення суду. 11.01.2019 о 17:11 год. держвиконавцем ОСОБА_10 на виконання виконавчого листа у ВП № 57116426 складено акт без залучення понятих з якого вбачається, що з виходом держвиконавця та стягувача за адресою АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання рішення суду встановлено, що боржник ОСОБА_3 та дитина ОСОБА_5 не перебували за вищевказаним адресом. Причини неможливості з`явитись на призначений час держвиконавця не повідомлено. Рішення суду не виконано. 11.01.2019 старшим державним виконавцем Бондаренко М.В. у ВП № 57116426 прийнято постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 3400,00 грн. в користь держави, на підставі Акту державного виконавця від 11.01.2019 про невиконання рішення суду. 14.01.2019 о 17:15 год. держвиконавцем ОСОБА_10 на виконання виконавчого листа в ВП № 57116426 складено акт без залучення понятих та в присутності адвоката Єрмак В.О., з якого вбачається, що з виходом держвиконавця та стягувача за адресою АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання рішення суду встановлено, що малолітня ОСОБА_5 відчинила самостійно двері до квартири та зайшла до квартири. Боржник ОСОБА_3 для проведення виконавчих дій залишила адвоката та третіх осіб, які під час проведення зустрічі стягувача з донькою чинили перешкоди у спілкуванні з дитиною. Рішення суду не виконано. 14.01.2019 старшим державним виконавцем Бондаренко М.В. у ВП № 57116426 прийнято постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 3400,00 грн. на користь держави, на підставі акта державного виконавця від 14.01.2019 про невиконання рішення суду. 18.01.2019 о 17:10 год. держвиконавцем ОСОБА_10 на виконання виконавчого листа у ВП № 57116426 складено акт без залучення понятих, з якого вбачається, що з виходом держвиконавця та стягувача за адресою: АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання рішення суду встановлено, що боржник ОСОБА_3 та дитина ОСОБА_5 не перебували за вищевказаною адресою. Причини неможливості з`явитись на призначений час держвиконавцю не повідомлено. Рішення суду не виконано. 18.01.2019 старшим державним виконавцем Бондаренко М.В. у ВП № 57116426 прийнято постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 3400,00 грн. на користь держави, на підставі акта державного виконавця від 18.01.2019 про невиконання рішення суду. Також, цього ж дня старшим державним виконавцем Бондаренко М.В прийнято постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, якою ОСОБА_3 обмежено у керуванні транспортним засобом до виконання рішення суду згідно виконавчого листа №752/22214/16-ц від 23.07.2018. 22.01.2019 о 17:20 год. держвиконавцем Бондаренко М.В. на виконання виконавчого листа в ВП 57116426 складено акт без залучення понятих, з якого вбачається, що з виходом держвиконавця та стягувача за адресою: АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання рішення суду встановлено, боржник ОСОБА_3 заявила, що малолітня ОСОБА_5 спить. Перевірити держвиконавцю дані обставини боржник відмовилась. Рішення суду не виконано. 22.01.2019 старшим державним виконавцем Бондаренко М.В. у виконавчому провадженні № 57116426 прийнято постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 3400,00 грн. на користь держави, на підставі Акту державного виконавця від 22.01.2019 про невиконання рішення суду. 24.01.2019 о 17:15 год. держвиконавцем Бондаренко М.В. на виконання виконавчого листа в ВП 57116426 складено акт без залучення понятих, з якого вбачається, що з виходом держвиконавця та стягувача за адресою АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання рішення суду встановлено, боржник ОСОБА_3 подала заяву про хворобу дочки без підтвердження лікарською довідкою, чим чинить перешкоди батькові у зустрічах з дитиною. Рішення суду не виконано. 24.01.2019 старшим державним виконавцем Бондаренко М.В. у виконавчому провадженні № 57116426 прийнято постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 3400,00 грн. на користь держави, на підставі акта державного виконавця від 24.01.2019 про невиконання рішення суду. 25.01.2019 о 17:34 год. держвиконавцем Бондаренко М.В. на виконання виконавчого листа У ВП № 57116426 складено Акт без залучення понятих, з якого вбачається, що з виходом держвиконавця та стягувача за адресою АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання рішення суду встановлено, що боржник ОСОБА_3 та дитина ОСОБА_5 не перебували за вищевказаною адресою. Рішення суду не виконано. 25.01.2019 старшим державним виконавцем Бондаренко М.В. у виконавчому провадженні № 57116426 прийнято постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 3400,00 грн. на користь держави, на підставі акта державного виконавця від 25.01.2019 про невиконання рішення суду. 28.01.2019 о 17:35 год. держвиконавцем ОСОБА_10 на виконання виконавчого листа у ВП № 57116426 складено акт без залучення понятих, з якого вбачається, що з виходом держвиконавця та стягувача за адресою АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання рішення суду встановлено, що боржник ОСОБА_3 та дитина ОСОБА_5 не перебували за вищевказаною адресою. Рішення суду не виконано. 28.01.2019 старшим державним виконавцем Бондаренко М.В. у виконавчому провадженні № 57116426 прийнято постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 3400,00 грн. на користь держави, на підставі акта державного виконавця від 28.01.2019 про невиконання рішення суду. 07.02.2019 о 17:07 год. держвиконавцем ОСОБА_10 на виконання виконавчого листа у ВП 57116426 складено акт без залучення понятих в присутності головного спеціаліста Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації Годун Л.М., з якого вбачається, що з виходом держвиконавця та стягувача за адресою АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання рішення суду встановлено, що боржник ОСОБА_3 при виконанні рішення суду відсутня. Дитина ОСОБА_5 знаходиться в квартирі сама. В ході проведення виконавчих дій стягувачу було обмежено обсяг спілкування з дитиною. Рішення суду не виконано. В акті зазначений підпис представник боржника ОСОБА_3 адвокат Дубчак Л.С. 07.02.2019 старшим державним виконавцем Бондаренко М.В. у виконавчому провадженні № 57116426 прийнято постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 3400,00 грн. в користь держави, на підставі Акту державного виконавця від 07.02.2019 про невиконання рішення суду. 11.02.2019 о 17:00 год. держвиконавцем Бондаренко М.В. на виконання виконавчого листа в ВП №57116426 складено Акт без залучення понятих в присутності практикуючого психолога ОСОБА_11 , з якого вбачається, що з виходом держвиконавця та стягувача за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська,3а «Міський центр дитини » з метою перевірки виконання рішення суду встановлено, що боржник ОСОБА_3 не забезпечила виконання рішення суду, а саме дитину ОСОБА_12 не надала батькові для спілкування. Рішення суду не виконано. 11.02.2019 старшим державним виконавцем Бондаренко М.В. у виконавчому провадженні № 57116426 прийнято постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 3400,00 грн. на користь держави, на підставі Акту державного виконавця від 11.02.2019р. про невиконання рішення суду. Позивач, вважаючи зазначені постанови державного виконавця протиправними, а свої права порушеними, звернулася до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі -Інструкція № 512/5). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною п`ятою статті 124, частиною третьою статті 129 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства. У частині першій статті 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3, частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно зі ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-VIII у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Відповідно до ст. 63 Закону № 1404-VIIІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У п.

8. Розділу ІХ Інструкції № 512/5 визначено, що державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем. Пунктом 9 Розділу ІХ Інструкції № 512/5 передбачено, що в разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону. Частиною третьою статті 64-1 Закону № 1404-VIIІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно зі статтею 75 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Пунктом 9 Інструкції № 512/5 визначено, що в разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою ст.64-1 Закону. Частиною 4 статті 64-1 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що в разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством на державного виконавця покладено зобов`язання забезпечувати повне та своєчасне виконання боржником своїх обов`язків у межах виконавчого провадження та вживати відповідні заходи реагування, зокрема, у вигляді накладення штрафу в разі їх невиконання. Разом з тим, застосування до боржника таких штрафних санкцій можливе за відсутності поважних причин, які фактично унеможливили своєчасне та повне виконання ним своїх обов`язків. При цьому, такі причини повинні своєчасно повідомлятися боржником державному виконавцю і підлягають доведенню перед судом, оскільки входять до предмета доказування у справах цієї категорії. Водночас, слід враховувати, що вищенаведеними законодавчими нормами передбачено певні особливості та строки вчинення виконавчих дій щодо виконання судових рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що виконавче провадження, у межах якого державним виконавцем винесено оскаржувані позивачкою постанови та вчинено відповідні дії, порушено та здійснюється з приводу виконання судового рішення у справі № 752/22214/16-ц про встановлення побачення з дитиною та усунення перешкод у побаченні з дитиною. При цьому, вказаним судовим рішенням чітко визначено графік побачень батька (стягувача у виконавчому провадженні) з дитиною по два рази на тиждень та зобов`язання позивачки (мати, боржник у виконавчому провадженні) не чинити йому перешкод. Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, позивачкою таке судове рішення систематично не виконується, починаючи з грудня 2018 року. Натомість, державним виконавцем за участю у виконавчому провадження представника органу опіки та піклування вживаються прямо передбачені чинним законодавством заходи для забезпечення виконання рішення суду, а саме накладаються на боржника штрафи за невиконання та застосовано такий захід як встановлення боржнику обмежень у праві керування транспортними засобами. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ані під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачкою не було надано належних і допустимих в розумінні ст. 73, 74 КАС України доказів, які б підтверджували наявність поважних причин невиконання нею відповідного рішення суду та їх повідомлення державному виконавцю з наданням відповідного підтвердження. Доводи апелянта про те, що рішення суду не було виконано за наявності поважних причин, оскільки 28.12.2018, 08.01.2019 дитина виявила категоричне небажання спілкуватися з батьком, 11.01.2019, 18.01.2019, 28.01.2019, виносячи відповідні постанови про накладення штрафу, державний виконавець не з`ясував об`єктивних причин відсутності ОСОБА_3 разом з дитиною за адресою місця проживання, 14.01.2019 державним виконавцем не з`ясовано, яким чином вона перешкоджала стягувачу у спілкуванні з дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 дитина спала, 24.01.2019 державний виконавець не врахував заяву про хворобу дитини, а постанови від 25.01.2019, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Так, 28.12.2018, 08.01.2019, як вбачається з матеріалів цієї справи, саме позивачка при відвідуванні батьком дитини розпочала з ним словесну перепалку та чинила йому перешкоди у спілкуванні з дочкою, а 14.01.2019 - за участю адвоката і третіх осіб також перешкоджала у побаченні батька з дитиною. При цьому, апеляційний суд відзначає, що судовим рішенням у справі № 752/22214/16-ц було встановлено здійснення батьком побачень з дитиною за відповідним графіком без присутності матері ОСОБА_3 . Доказів зворотного суду не надано. 11.01.2019, 18.01.2019, 25.01.2019, 28.01.2019 позивачка разом з дитиною в час її зустрічі з батьком були відсутні за відповідною адресою і поважних причин щодо неможливості у вказані дати виконати судове рішення боржник (мати) державному виконавцю не повідомила та відповідних доказів не надала, тим більше, завчасно. 22.01.2019 позивачка не допустила батька до побачення з дитиною, зазначивши, що дитина спить. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що у вказану дату побачення з дитиною було призначено на 17:00 год. і фактично стягувач прибув приблизно в цей час, а не під час обіднього сну (як вказує апелянт). Крім того, жодних доказів, які б підтверджували, що в цей час дитина дійсно спала з 17:00 і до 19:30 (тобто весь визначений судом час побачення) суду не надано. Також, аналізуючи в сукупності всі доводи апелянта, колегія суддів також звертає увагу на те, що наявна в матеріалах справи інформація щодо стану здоров`я дитини ОСОБА_5 не вказує на те, що дитина за станом здоров`я не може спілкуватись з оточуючими і потребує постійного ліжкового режиму, а висновок «Про проведену роботу психолога Голосіївського районного у місті Києві Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Голосіївської РДА від 04.08.2018 щодо загального емоційного стану дитини не відображає емоційного стану дитини в період проведення виконавчих дій з виконання рішення суду в період з грудня 2018 року по лютий 2019 року. Твердження апелянта про те, що незаконність рішень державного виконавця грубо порушує права дитини, судова колегія відхиляє, оскільки, як було правильно встановлено судом першої інстанції, дії державного виконавця навпаки спрямовані на дотримання прав дитини, а саме щодо однакової участі обох батьків у вихованні дитини. Таким чином, судова колегія вважає, що вказані постанови державного виконавця є виваженими, обґрунтованими, правомірними і скасуванню не підлягають. Доводи апелянта про те, що оскаржувані нею постанови винесені державним виконавцем передчасно та без дотримання строку (10 робочих днів), визначеного ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», апеляційний суд відхиляє як безпідставні, оскільки виконавче провадження було розпочато 31.08.2018, а перша оспорювана позивачкою у цій справі постанова про накладення на неї штрафу за невиконання рішення суду винесена 28.12.2018, тобто зі спливом 10-ти днів з моменту відкриття виконавчого провадження. При цьому, колегія суддів ще раз наголошує, що саме рішенням суду, з приводу виконання якого відкрито таке виконавче провадження, установлено чіткий графік побачень батька з дитиною двічі на тиждень, а вищенаведеними нормами законодавства, зокрема ст. 64-1 Закону № 1404-VІІІ та Інструкцією № 512/5, визначено особливості виконавчих проваджень щодо рішень суду про усунення перешкод у спілкування з дитиною та встановлення графіку побачень. Тож, у даному випадку застосування 10-денного строку накладення кожного штрафу не відповідає ані вимогам законодавства, ані меті виконавчого провадження. Твердження апелянта про те, що норми Інструкції № 512/5 фактично змінюють положення статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» і дозволяють державному виконавцю виносити необмежену кількість постанов про накладення на боржника штрафів за невиконання рішення суду про встановлення побачень з дитиною, апеляційний суд відхиляє, оскільки зазначена Інструкція кореспондує статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», якою, як відзначалося вище, визначено спеціальний порядок виконання відповідних судових рішень. Доводи апелянта щодо порушення процедури та форми під час складання державним виконавцем актів, на підставі яких ним винесено спірні постанови, оскільки в кінці таких актів відсутня інформація про кількість їх примірників, про те, кому вони вручаються, частина актів не виготовлені та не опубліковані в Автоматизованій системі, апеляційний суд відхиляє та зазначає, що такі недоліки є формальними та не спростовують правомірності вчинення державним виконавцем оскаржуваних позивачем у цій справі дій та/або прийняття відповідних постанов. Разом з тим, судова колегія зазначає, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття рішення необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття рішення, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект рішення робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність рішення, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення. Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18. Крім того, аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. Скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості (рішення від 24.03.1988 по справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden). При цьому, колегія суддів також приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом. Скасування правильного по суті рішення, за відсутності фундаментального порушення, є відступленням від принципу правової визначеності («res judicata») та недопустимим. Отже, формальні недоліки актів державного виконавця, на які посилається апелянт, не надають достатніх правових підстав для задоволення її позовних вимог. Твердження апелянта про те, що державний виконавець самостійно визначив місце візиту для побачення з дитиною, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані. Аналізуючи всі доводи апелянта, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо визнання неправомірними дій державного виконавця, визнання незаконними та скасування постанов у ВП № 57116426 від 28.12.2018, від 09.01.2019, від 11.01.2019, від 14.01.2019, від 18.01.2019, від 22.01.2019, від 24.01.2019, від 25.01.2019 та від 28.01.2019 про накладення на позивача штрафів в розмірах по 3400,00 грн. та постанови від 18.01.2019 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Отже, ухвалюючи рішення щодо вказаних позовних вимог, суд першої інстанції повно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Тому, відповідно до ст. 316 КАС України в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Перевіряючи рішення суду першої інстанції в іншій частині (щодо позовних вимог про скасування постанов від 07.02.2019 та від 11.02.2019), колегія суддів приймає до уваги та вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що постанови 07.02.2019 та від 11.02.2019 про накладення на неї штрафу не містять належного обґрунтування і прийняті на підставі актів, які також є невмотивованими. Так, колегія суддів звертає увагу на те, що з актів від вказаних дат /т.1 а.с. 176, 180/ неможливо встановити, що саме з вини позивачки побачення з дитиною не відбулося. Більш того, з акта від 11.02.2019 взагалі не зрозуміло, яким чином позивачка «не надала» дитину батькові, хоча в цьому ж акті встановлено, що дитина була присутня за відповідною адресою під час побачення. Таким чином, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували невиконання позивачкою судового рішення у вказані дати. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що такі постанови державного виконавця від 07.02.2019, 11.02.2019 є протиправними і підлягають скасуванню. Разом з тим, враховуючи, що позивачка просила суд лише скасувати ці постанови (не просила визнати їх протиправними), хоча так і позовні вимоги обґрунтовує саме через протиправність оскаржуваних постанов, то відповідно до ст. 9 КАС України, необхідно вийти за межі позовних вимог та задовольнити їз в цій частині шляхом визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильович від 07.02.2019 та від 11.02.2019 у виконавчому провадження № 57116426 про накладення на ОСОБА_3 штрафу за невиконання судового рішення. Отже, вирішуючи спір в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильно вирішення відповідних позовних вимог та, відповідно до ст. 317 КАС України, є підставою для скасування рішення суду в частині їх вирішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування постанов від 07.02.2019 та від 11.02.2019 у виконавчому провадженні № 57116426 - скасуванню, а такі позовні вимоги - задоволенню. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін. Розподіл судових витрат. З огляду на результат розгляду цієї справи, судові витрати, які були понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетнизх асигнувань відповідача пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог, а саме на суму 523,90 грн. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування постанов від 07.02.2019 та від 11.02.2019 у виконавчому провадженні № 57116426 - скасувати та ухвалити постанову, якою такі позовні вимоги задовольнити. Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильович від 07.02.2019 та від 11.02.2019 у виконавчому провадження № 57116426 про накладення на ОСОБА_3 штрафу за невиконання судового рішення. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року - залишити без змін. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві судові витрати в розмірі 523,90 (п`ятсот двадцять три гривні та дев`яносто копійок) грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 08.06.2021. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська О.В. Карпушова