LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851440/2856/21

від 27.09.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року у справі №440/2856/21 залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2021 р.Справа № 440/2856/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2021, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 02.07.21 по справі № 440/2856/21 за позовом ОСОБА_1 до Центральної поліклініки Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної поліклініки Міністерства Внутрішніх справ України (далі - Центральної поліклініки МВС України, відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Центральної поліклініки МВС України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 27.01.2021; - визнати протиправною бездіяльність Центральної поліклініки МВС України щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам та фактам викладеним у зверненні ОСОБА_1 від 27.01.2021; - зобов`язати Центральну поліклініку МВС України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 27.01.2021 та вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановлених судом і подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2021 провадження у справі закрито. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2021 по справі №440/2856/21 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конвенції про права осіб з інвалідністю, Декларації про права інвалідів. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначив, що прийнята ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Судом першої інстанції не було взято до уваги вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ряд інших обставин, які мають суттєве значення. 03.09.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження по справі № 440/2856/21. 03.09.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні. 27.09.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити. Зазначив, що звернення ОСОБА_1 було адресовано саме Міністерству внутрішніх справ України, а не Центральній поліклініці МВС України. Центральна поліклініка МВС України окремо діюча юридична особа, що реалізує окремі функції, встановлені законодавством. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. Позивачем 27.01.2021 через Урядовий контактний центр подано звернення на ім`я Керівника Центральної поліклініки МВС України, у якому він повідомляв, що 22.01.2021 рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/7222/20 визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" та на цій підставі просив провести службові перевірки з притягненням до відповідальності винних осіб та начальника ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" Глушка О.О. по викладеним фактам, вирішити питання про відсторонення на час проведення перевірки винних осіб, провести атестації працівників ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" з метою виявлення некомпетентних працівників; у разі відсутності повноважень - просив перенаправити звернення за належністю, а копію звернення направити до Генеральної прокуратури для реагування на системні порушення його прав та законних інтересів. Оскільки відповідь на це звернення позивачем не отримана, він звернувся до суду. При прийнятті судового рішення про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної поліклініки Міністерства Внутрішніх справ України про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, суд першої інстанції, виходив з того, що між сторонами відсутній публічно-правовий спір, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства як на підставі положень статті 19 КАС України, так і у відповідності до пункту 1 частини першої статті 263 названого Кодексу; ця справа не підсудна адміністративному суду ані за суб`єктним, ані за предметним критеріями. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (КАС України). Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Частиною 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. За змістом статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Відповідно до статті 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. За змістом пунктів 1, 2 розділу І Положення про Центральну поліклініку Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.02.2016 №77 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 10.07.2018 №584), Поліклініка є самостійним державним багатопрофільним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, що здійснює на основі ліцензії медичне забезпечення осіб, які відповідно до законодавства мають право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС. Поліклініка є бюджетною неприбутковою установою, що належить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України та оперативно підпорядкована Управлінню охорони здоров`я та реабілітації МВС. Пунктом 6 розділу І названого Положення передбачено, що Начальникові Поліклініки прямо і безпосередньо підпорядковані його заступники, керівники відділень Поліклініки, адміністративно-господарський персонал: працівники бухгалтерії, канцелярії, кадрової служби, архіву тощо. Судом встановлено, що звернення ОСОБА_1 від 27.01.2021 реєстраційний №КН-11972875 надіслане для розгляду до МВС України, що підтверджено роздруківкою тексту цього звернення, наданою позивачем разом з позовною заявою /а.с. 33/. Колегія суддів зазначає, що Державна установа "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" організаційно не підпорядкована Центральній поліклініці МВС України. З огляду на викладені вище правові норми та враховуючи те, що Центральна поліклініка МВС України є бюджетною неприбутковою установою та не наділена ознаками суб`єкта владних повноважень, колегія суддів дійшла висновку про те, що питання щодо надання відповіді на звернення, поданого в порядку Закону України «Про звернення громадян» не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а відтак погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі. Крім того, колегія суддів визнає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність публічно правового спору між сторонами, зважаючи на те, що спірні відносини не стосуються здійснення відповідачем публічно-владних управлінських функцій та/або розпорядження публічною інформацією, а також надання адміністративних послуг. Доводи апелянта колегія суддів відхиляє як такі, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для розгляду справи в порядку адміністративного судочинства та необхідність закриття провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України. Відповідно до ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2021 - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року у справі №440/2856/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 04.10.2021

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»