Постанова 4855 № 640/19254/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19254/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Вєкуа Н.Г., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г. розглянувши у порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року про відмову у відкритті провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Політичної партії «ЗА МАЙБУТНЄ», Рівненської обласної територіальної виборчої комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2022 року передано адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог зобов`язати Рівненську обласну територіальну виборчу комісію відмовити у визнанні обраними депутатами наступних за черговістю кандидатів у депутати від територіальної організації політичної партії - Рівненської обласної організації політичної партії «ЗА МАЙБУТНЄ», у зв`язку із прийняттям XXII з`їзду Політичної партії «ЗА МАЙБУТНЄ» від 31 жовтня 2022 року № 1- ХХІІ/22 «Про відкликання депутата Рівненської обласної ради VIII скликання ОСОБА_1 » до Рівненського окружного адміністративного суду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення XXII з`їзду Політичної партії «ЗА МАЙБУТНЄ» від 31 жовтня 2022 року № 1-ХХІІ/22 «Про відкликання депутата Рівненської обласної ради VIII скликання ОСОБА_1 ». Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року про відмову у відкритті провадження по справі, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року про відмову у відкритті провадження по справі на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Як підтверджується матеріалами справи, 25 жовтня 2020 року ОСОБА_1 був обраний депутатом Рівненської обласної ради VIII скликання на чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. 21.10.2022 року відбулися загальні збори Рівненської обласної організації політичної партії «ЗА МАЙБУТНЄ», на яких було розглянуто питання про внесення пропозиції щодо відкликання депутата Рівненської обласної ради VIII скликання за народною ініціативою - ОСОБА_1 , обраного від Рівненської обласної організації політичної партії «ЗА МАЙБУТНЄ» на чергових виборах депутатів місцевих та сільських, селищних, міських голів. 31.10.2022 року відбувся ХХІІ з`їзд Політичної партії «ЗА МАЙБУТНЄ», на якому на підставі протоколу Загальних зборів Рівненської обласної організації Політичної партії «ЗА МАЙБУТНЄ» від 21.10.2022 року, прийнято рішення № 1-ХХІІ/22 «Про відкликання депутата Рівненської обласної ради VIII скликання ОСОБА_1 » (далі по тексту - оскаржуване рішення). Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення XXII з`їзду Політичної партії «ЗА МАЙБУТНЄ» від 31 жовтня 2022 року № 1-ХХІІ/22 «Про відкликання депутата Рівненської обласної ради VIII скликання ОСОБА_1 ». Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач та відповідач в частині позовних вимог - визнати протиправним та скасувати рішення XXII з`їзду Політичної парті «ЗА МАЙБУТНЄ» від 31 жовтня 2022 року № 1-ХХІІ/22 «Про відкликання депутата Рівненської обласної ради VIII скликання ОСОБА_1 », не наділені владними управлінськими функціями, а тому не є суб`єктами владних повноважень, в розумінні КАС України, відповідно, даний спір не є публічно-правовим спором та не віднесений до юрисдикції адміністративного суду. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За визначенням частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України: - адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; - публічно-правовий спір - спір, у якому: · хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або · хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або · хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; - суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, які він повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ, необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. У даному випадку предметом спору є належність заявлених позовних вимог в частині оскаржуваного рішення до розгляду в порядку адміністративного судочинства. Так, пунктом 4 частини 2 статті 19 КАС України регламентовано, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, зокрема, щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Відповідно до .9-10 ч. 1 ст. 19 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин): 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб. В даному випадку, спірні правовідносини виникли, у зв`язку з відкликанням позивача, як депутата обласної ради, відповідно спір стосується публічних правовідносин, впливає на виборчий процес і формування органів місцевого самоврядування. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване рішення XXII з`їзду Політичної партії «ЗА МАЙБУТНЄ» від 31 жовтня 2022 року № 1-ХХІІ/22 «Про відкликання депутата Рівненської обласної ради VIII скликання ОСОБА_1 » може бути самостійним предметом судового розгляду, а заявлені позовні вимоги в цій частині можуть бути предметом розгляду адміністративного суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.12.2020 року по справі № 819/151/18. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом». Згідно позиції Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України»(пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу суду. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження по справі. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції процесуальних норм права. На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що право на доступ до правосуддя випливає із принципу міжнародного права, який забороняє відмову у правосудді, та є одним з найважливіших елементів права на судовий захист. Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з вищезазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Керуючись ст.ст. 170, 242, 243, 294, 320, 321, 325 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року про відмову у відкритті провадження - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Л.О. Костюк А.Г. Степанюк Повний текст виготовлено 21.02.2023 року