Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/29661/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29661/25 Перша інстанція: суддя Пекний А.С., повний текст судового рішення складено 03.09.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О., суддів: Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 про відмову у відкритті провадження у справі №420/29661/25 У С Т А Н О В И В: 29.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в частині не укладення листа-рішення щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці, яким підтверджується відповідність намірів щодо місця розташування елемента вуличної торгівлі, площею 1 кв. метри ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; - зобов`язати Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради виконати приписи передбачені рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI «Про затвердження Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі у м. Одесі» розділом 13 пунктом 13.7, а саме письмово листом-рішенням проінформувати заявника щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці, яким підтверджується відповідність намірів щодо місця розташування елемента вуличної торгівлі, площею 1 кв. метри ФОП ОСОБА_1 , за адресою: Україна, м. Одеса, пляж Ланжерон (біля ресторану Авокадо) за прив`язкою до місцевості. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі №420/29661/25 за позовом ОСОБА_1 . Приймаючи вказане судове рішення окружний адміністративний суд вказав, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Не погодившись із вищеозначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій, з посиланням на порушення окружним адміністративним судом норм процесуального права, викладено прохання скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2025. В обґрунтування апеляційної скарги позивач стверджує, що розгляд даної справи має здійснюватися за правилами адміністративного судочинства. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступне. Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем. Як вказує ОСОБА_1 , визначивши для себе необхідність у здійсненні підприємницької діяльності в м. Одесі, пляж Ланжерон (біля ресторану Авокадо), у 2025 році він звернувся до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з пропозицією розміщення елемента вуличної торгівлі (ЕВТ) за адресою: м. Одесі, пляж Ланжерон (біля ресторану Авокадо) 1 кв. м. (вендингового апарату). Однак, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради було повідомлено про неможливість розміщення таких елемента вуличної торгівлі (ЕВТ). Уважаючи своє право порушеним позивач звернувся до окружного адміністративного суду з даним позовом. Здійснюючи розгляд питання стосовно належності розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок системи судів України, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно усталених у судовій практиці висновків, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Отже, публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Як з`ясовано колегією суддів, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі суд першої інстанції вказав, що в досліджуваній ситуації спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із здійсненням ОСОБА_1 господарської діяльності при виконанні договорів, які укладено з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, а саме: № УТ-198/17 від 28.04.2017, № УТ-200/17 від 28.04.2017, № УТ-524/1/20 від 11.06.2020, № УТ-96/22 від 05.07.2022, № УТ-73/23 від 13.05.2023, № УТ-311/23 від 13.10.2023, № УТ-326/23 від 13.11.2023, № УТ-198/23 від 11.08.2023, № УТ-310/24 від 24.09.2024, № УТ-311/24 від 24.09.2024. Натомість, наведений висновок окружного адміністративного суду є неправильним, адже предметом даного спору є виконання Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради приписів пункту 13.7 розділу 13 рішення Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI «Про затвердження Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі у м. Одесі» щодо повідомлення ОСОБА_1 письмово листом-рішенням про можливість розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці, або надання мотивованної відмови щодо реалізації намірів розміщення елемента торгівлі та повернення всіх поданіихним документів. Тобто, даний спір цілком відповідає наведеному в пункті 1 частини 1 статті 4 КАС України, визначенню поняття «адміністративна справа» та стосується публічно-правових управлінських відносин під час розгляду суб`єктом владних повноважень питання про розміщення елемента вуличної торгівлі (ЕВТ) за адресою: м. Одесі, пляж Ланжерон (біля ресторану Авокадо) 1 кв. м. (вендингового апарату). У досліджуваній ситуації не є спірними правовідносини щодо виконання сторонами умов правочинів. На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції констатує, що суд першої інстанції не вжив усіх, визначених процесуальним законом, заходів та не встановив усіх фактичні обставини, що мають значення для правильного прийняття процесуального рішення у цій справі на стадії відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Колегією суддів установлено, що суду першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Означене, з урахуванням приписів п.1 ч.1 ст.320 КАС України, є підставою для скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 про відмову у відкритті провадження у справі №420/29661/25 та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому, за наслідком розгляду апеляційної скарги на ухвалу окружного адміністративного суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції наділено повноваженнями, зокрема, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а не приймати нове рішення про порушення провадження у справі, як того вимагає скаржник. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 292, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 про відмову у відкритті провадження у справі №420/29661/25 скасувати. Справу №420/29661/25 направити для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду. У задоволенні решти вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький