Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/7740/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/7740/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 26 липня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лужанський спиртовий завод" на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лужанський спиртовий завод" до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Войціховський Андрій Васильович, державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО БІЗНЕС ВІП" про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В : В грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лужанський спиртовий завод" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Войціховський Андрій Васильович, державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО БІЗНЕС ВІП", в якому просило: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 06.12.2021 р. №4337/5. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року ровадження у справі № 600/7740/21-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лужанський спиртовий завод" до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Войціховський Андрій Васильович, державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО БІЗНЕС ВІП" визнання протиправним та скасування наказу закрито. Апелянт Товариство з обмеженою відповідальністю "Лужанський спиртовий завод", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини, які виникли між сторонами, є господарсько-правовими та не можуть бути предметом в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право власності щодо об`єкту нерухомого майна. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Приймаючи оскаржувану ухвалу та закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд першої інстанції, врахувавши суть спірних правовідносин дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. В свою чергу, як зазначено у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, в рішенні від 12.10.1978 у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Таким чином, для забезпечення права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції, яка визнається і ратифікована Україною, суттєвого значення набуває питання дотримання національними судами правил предметної юрисдикції. Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору. Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, виникнення спірних правовідносин в даній справі зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 06.12.2021 № 4337/5, що обґрунтовані спростуванням висновку відповідача про те, що рішення про державну реєстрацію порушує право власності ДП "Укрспирт" та підлягає скасуванню як такий, що не ґрунтується на вимогах законодавства, та доведення позивачем факту, що подальша державна реєстрація частини майна на праві спільної часткової власності нівелює порушення, що були здійснені приватними нотаріусами під час державної реєстрації. Тобто, позовні вимоги позивача заявлені на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача. Позовні вимоги є похідними при вирішенні питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб та, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, цей спір не можна вважати публічно-правовим, а тому він не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Як свідчать обставини справи, предметом спору у даній справі є скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 06.12.2021 № 4337/5, що стосується скасування рішень приватних нотаріусів, що були прийняті щодо права власності на нерухоме майно позивача, а саме на будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких увійшли в тому числі будівля фіскальної насосної літ. «Г», будівля станції оборотного водопостачання літ. «Д» заг.пл. 159,40 кв.м. Таким чином, зазначені позовні вимоги позивача призводять до вирішення питання про право власності на вказане нерухоме майно. Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю вирішення питання щодо порушення прав позивача тими діями, на які він посилається у скарзі, а саме, чи порушене право скаржника реєстраційними діями, спрямованими на державну реєстрацію речового права іншої особи на інший об`єкт за умови того, що позивач вбачає таке порушення у вчиненні іншою особою будівельних робіт щодо свого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. З матеріалів справи вбачається, що позивач по суті оскаржує питання права власності на об`єкт нерухомого майна. Оскарження наказу відповідача пов`язане з захистом позивачем своїх майнових прав і інтересів. Оскарження наказу відповідача безпосередньо пов`язано з захистом позивачем своїх майнових прав і інтересів. Водночас, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення, особа набуває права (у даному випадку мова йде про право власності на об`єкт нерухомого майна) то вказаний спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами господарського судочинства. Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці (п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України). Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності (ч.4 ст. 136 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є господарсько-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право власності щодо об`єкту нерухомого майна. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у адміністративній справі. Таким чином враховуючи встановлені у справі обставини, врахувавши характер спірних правовідносин, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону ухвала Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лужанський спиртовий завод" залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.