Постанова 4803 № 210/548/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6181/20 Справа № 210/548/20 Суддя у 1-й інстанції - Хлистуненко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання - Євтодій К.С. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ливарно-Механічний завод» розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-Механічний завод» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2020 року, яке ухвалене суддею Хлистуненко О.В. в м. Кривому Розі та повне судове рішення складено 08 квітня 2020 року, - ВСТАНОВИВ : В січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-Механічний завод» (надалі ТзОВ «Ливарно-Механічний завод») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві, посилаючись на те, що 15 лютого 2019 року чоловік позивача ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків, отримав ушкодження здоров`я, несумісні з життям внаслідок падіння. Внаслідок смерті чоловіка позивачу завдано моральної шкоди, оскільки позивач зазнала великих нескінчених моральних страждань та переживань, так як залишилася без підтримки чоловіка як моральної так і фізичної. Тому просила суд стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 300 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Ливарно-Механічний завод» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок нещасного випадку 180 000 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб. Стягнуто з ТзОВ «Ливарно-Механічний завод» на користь держави судовий збір в розмірі 1 800 грн. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ТзОВ «Ливарно-Механічний завод» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що основною причиною нещасного випадку, що стався з потерпілим, є порушення ним Інструкції з охорони праці для слюсаря - ремонтника цеху виробництва виливниць ОП.091.22.18, тому вина підприємства у настанні нещасного випадку відсутня. На думку апелянта, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач зазначає про те, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, оскільки не містить належних та допустимих доводів, які б вказували на незаконність або необґрунтованість рішення суду, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представника ТзОВ «Ливарно-Механічний завод» - Касьяна М.С., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_3 , який заперечув проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач є дружиною ОСОБА_2 (а.с. 7). Відповідно до Акту №3 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 24 червня 2019 року, 15 лютого 2019 року о 09 годині 30 хвилин, під час виконання трудових обов`язків слюсаря - ремонтника на ТзОВ «Ливарно-Механічний завод», внаслідок зміщення драбини ОСОБА_2 впав на лом та отримав травми несумісні із життям та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (а.с. 22-26). Відповідно до п. 7 Акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 24 червня 2019 року, причиною настання нещасного випадку є невиконання вимог інструкції з охорони праці та невиконання посадових обов`язків (а.с. 22-26). Згідно п. 10 Акту особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці є заступник начальника цеху з ремонту механо - і енергообладнення цеху виробництва виливниць - ОСОБА_4 , який порушив вимоги п.п. 2.5,3.3.10, 3.3.12 Посадової інструкції заступника начальника цеху з ремонту механо - і енергообладнення цеху виробництва виливниць та слюсар - ремонтник цеху виробництва виливниць - ОСОБА_2 , який порушив вимоги п. п. 3.43, 3.35.16 Інструкції з охорони праці для слюсаря - ремонтника (а.с. 26). Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Центрально - Міським районним у м. Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 19 лютого 2019 року, актовий запис №235, ОСОБА_2 помер у віці 44 років (а.с. 13). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 1167, 1168 ЦК України і виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку із смертю чоловіка. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, та з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Частинам 3 та 4 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Виходячи з аналізу зазначених норм закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Як встановлено судом першої інстанції,внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці, позивач втратила свого чоловіка. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому її душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що втрата чоловіка завдає позивачу фізичного болю та душевних страждань, які виникли з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, суд першої інстанції не взяв до уваги, що основною причиною нещасного випадку, що стався з потерпілим, є порушення ним Інструкції з охорони праці для слюсаря - ремонтника, тому вина підприємства у настанні нещасного випадку відсутня, виходячи з наступного. Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст. 43 Конституції України. Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Матеріалами справи встановлено, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_2 , пов`язаний з виробництвом, відповідно до п. 7 Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 24 червня 2019 року (а.с. 15-21). У зв`язку зі смертю чоловіка позивач переносить моральні страждання, оскільки вона залишилася одна виховувати неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Звістка про смерть чоловіка завдала позивачу глибоких моральних та душевних страждань, вона зазнала сильне емоційне та психологічне потрясіння, яке відчуває до теперішнього часу і не може відновити свою душевну рівновагу. Після загибелі чоловіка, нормальні життєві зв`язки позивача були знищені, оскільки вона відчуває тугу та самотність і до теперішнього часу не може оговтатись від того, що трапилось, досі перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про чоловіка постійно переслідують її. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості, справедливості, не заслуговують на увагу, оскільки розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано, що внаслідок смерті чоловіка позивач втратила рідну людину, життєвий зв`язок позивача з чоловіком розірвано назавжди. Після смерті чоловіка позивач зазнала емоційне та психологічне потрясіння, яке відчуває до теперішнього часу, постійно відчуває почуття туги та самотності, перебуває у напруженому психічному стані. Позивач позбавлена турботи, любові та підтримки рідної людини. У зв`язку зі смертю чоловіка позивачу спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість моральних страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 180 000 гривень. У зв`язку з чим колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині, з вищенаведених підстав. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає - залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-Механічний завод» - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 07 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: