Постанова 4873 № 914/127/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" вересня 2021 р. Справа№ 914/127/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ходаківської І.П. суддів: Владимиренко С.В. Демидової А.М. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.05.2021 (повний текст складено та підписано 24.05.2021) (про передачу справи до господарського суду Львівської області) у справі № 914/127/20 (суддя Гулевець О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про стягнення збитків В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог та рух справи у суді першої інстанції. В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про стягнення збитків у розмірі різниці між вартістю об`єкту нерухомого майна - нежитлових приміщень за адресою: буд. 9 проїзд Крива Липа, м. Львів, (за реєстраційним номером 92749346101), визначеної станом на 25.03.2016 та заборгованістю позивача перед відповідачем за кредитними договорами, яка станом на 25.03.2016 становила 4 798 180, 72 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було занижено ринкову вартість предмета іпотеки на момент набуття нерухомості у власність, а тому, на думку позивача, є підстави для відшкодування відповідачем збитків в розмірі різниці між вартістю набутого майна та розміром боргу за кредитними договорами. Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.01.2020 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.02.2020. Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.03.2020 справу №914/127/20 передано за встановленою підсудністю до господарського суду міста Києва. Ухвалою господарським судом міста Києва від 31.03.2020 прийнято справу №914/127/20 до свого провадження; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Ухвалою господарським судом міста Києва від 19.05.2020 відкладено підготовче засідання у справі № 914/127/20 на 10.06.2020. Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №914/127/20 призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, на час проведення проведення якої зупинено провадження у справі. Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2021 після надходження з експертної установи матеріалів справи разом з висновком експерта за результатами оціночно-будівельної експертизи поновлено провадження у справі № 914/127/20 та призначено підготовче засідання у справі № 914/127/20 на 13.04.2020. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2021 справу №914/127/20 передано до господарського суду Львівської області. Ухвалу суду мотивовано тим, що в даному випадку спір за позовом про стягнення збитків у розмірі різниці між вартістю об`єкту нерухомого майна та заборгованістю позивача перед відповідачем за кредитними договорами, підпадає під виключну підсудність, яка врегульована приписами ч. 3 ст. 30 ГПК України, оскільки стосується вартості нерухомого майна. Місцезнаходженням нерухомого майна (за реєстраційним номером 92749346101), з приводу якого виник спір, є АДРЕСА_1 . Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів. Позиції інших учасників справи. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати її як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права (ст. 30 ГПК України), справу повернути до господарського суду міста Києва для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що даний спір стосується неправомірності дій відповідача і не пов`язаний з правом особи на нерухоме майно, в той же час змін у складі відповідачів не відбулося, а відтак, зазначена справа не підлягає розгляду за правилами виключної підсудності. Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду не надходив. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2021 справу № 914/127/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 витребувано у господарського суду міста Києва матеріали справи №914/127/20; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі №914/127/20 до надходження даної справи з суду першої інстанції. 11.08.2021 матеріали зазначеної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду. У зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Ходаківської І.П. з 12.08.2021 по 28.08.2021 питання щодо прийняття до розгляду апеляційної скарги вирішено в перший робочий день після виходу головуючого судді з відпустки. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 914/127/20; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 914/127/20 постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 270 ГПК України. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. За приписами ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 16.02.2021 у справі №911/2390/18, правові висновки якої обґрунтовано враховано місцевим господарським судом, словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Матеріалами справи підтверджено, що спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, відповідачем було занижено ринкову вартість предмета іпотеки (нежитлове приміщення 1-го поверху від 9 «а»-1 по 9 «а»-7, позначене в поверхневому плані літерою «А-3», загальна площа 83, 1 кв. м) на момент набуття нерухомості у власність. Зокрема, рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2019 року у справі № 910/15177/18, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідач набув право власності на предмет іпотеки без визначення вартості предмета іпотеки на час його набуття у власність, що є порушенням вимог закону та договору. За висновком суду, оскільки іпотекодержателем було порушено норму ст. 37 Закону України "Про іпотеку" відсутні підстави для застосування сторонами приписів ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" щодо відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, оскільки вказана норма може бути застосована лише за наслідками правомірних дій учасників правовідносин та дотримання послідовності дій: оцінка, набуття у власність, повернення перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою. Отже, для вирішення спору у даній справі необхідно встановити дійсну вартість нерухомого майна, розташованого у м. Львів, проїзд Крива Липа, буд. 9, у зв`язку з чим у справі призначалась оціночно-будівельна експертиза, а відтак, зазначений спір є таким, що стосується прав та обов`язків сторін, що пов`язані з нерухомим майном. За таких обставин правомірним є висновок господарського суду міста Києва про передачу даної справи за виключною підсудністю до господарського суду Львівської області з урахуванням місцезнаходження нерухомого майна. Щодо доводів скаржника про непідсудність даної справи господарському суду Львівської області колегія вважає за необхідне зазначити таке. Частиною 3 статті 30 ГПК України вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини. За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 та від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18. Оскільки у цій справі позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а саме стягнення збитків у розмірі різниці між вартістю об`єкту нерухомого майна та заборгованістю позивача перед відповідачем за кредитними договорами, то підсудність за цим позовом має визначатися відповідно до правил, передбачених частиною 3 статті 30 ГПК України, згідно з якими зазначена справа підсудна господарському суду Львівської області, адже нерухоме майно розташоване за адресою: м. Львів, проїзд Крива Липа, буд.

9. У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Щодо решти аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині даної постанови, суд визнає їх такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції, дійшла висновку про те, що ухвала господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі №914/127/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" - без задоволення. Судові витрати. З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника. Складання повного тексту постанови. У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи (ч. 6 ст. 233 ГПК України). Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі №914/127/20 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "ПроКредит Банк". Матеріали справи № 914/127/20 повернути до господарського суду Львівської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя І.П. Ходаківська Судді С.В. Владимиренко А.М. Демидова