LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд754/4684/17

від 22.09.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 754/4684/17 Головуючий у суді І інстанції Сенюта В.О. Провадження № 22-ц/824/10406/2021 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 вересня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ігнатченко Н.В., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 6 травня 2021 року у справі за заявою приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про видачу дубліката виконавчого документа, заінтересована особа - ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: У квітні 2021 року приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі») звернулося до суду з вказаною вище заявою, обґрунтовуючи її тим, що 11 квітня 2017 року Деснянським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») заборгованості за надані послуги з центрального опалення, за постачання гарячої води, за спожиту електричну енергію, 3 % річних, інфляційну складову боргу та судовий збір. На підставі ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року замінено стягувача з ПАТ «Київенерго» на комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») в частині стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. Відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 4 лютого 2021 року замінено стягувача з ПАТ «Київенерго» на його правонаступника - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію. На момент видачі судового наказу у справі № 754/4684/17 існував один стягувач - ПАТ «Київенерго» , однак у зв`язку із реорганізацією товариства та передачею заборгованості ОСОБА_1 в частині стягнення боргу за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води до КП «Київтеплоенерго», а заборгованості в частині стягнення боргу за спожиту електроенергію - до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», у цій справі утворилося два стягувача - КП «Київтеплоенерго» та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі». Станом на сьогоднішній день оригінал судового наказу від 11 квітня 2017 року у справі № 754/4684/17 перебуває в КП «Київтеплоенерго» та перебуває на примусовому виконанні у державній виконавчій службі, у зв'язку з чим заявник позбавлений права на стягнення присуджених грошових коштів за спожиту електроенергію. Крім того, при передачі матеріалів справи щодо боржника ОСОБА_1 від ПАТ «Київенерго» до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» оригінал судового наказу від 11 квітня 2017 року був відсутній. На підставі викладеного, заявник просив видати дублікат судового наказу Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року у справі № 754/4684/17. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 6 травня 2021 року у задоволенні заяви ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»про видачу дубліката виконавчого документа відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що належних і допустимих доказів втрати виконавчого документа заявником надано не було, натомість у справі містяться докази того, що судовий наказ Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року, отриманий 6 лютого 2018 року представником ПАТ «Київенерго», перебуває на примусовому виконанні, а тому відсутні підстави для видачі дублікату виконавчого документу, оригінал якого фактично не втрачено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, заявник через представника за довіреністю - Власенко О.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви задовольнити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що два виконавчих листа видаються в разі, зокрема, якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, і в разі заміни сторони у виконавчому провадженні, суд за відповідною заявою, постановляє ухвалу, яка підтверджує правонаступництво стягувача за виконавчим документом. Однак, виправлення до виконавчого листа не вносяться та новий виконавчий лист не видається, оскільки процесуальними нормами не передбачена видача нових виконавчих листів в разі заміни стягувача. Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення заборгованості з боржника на користь декількох стягувачів має бути виданий кожному стягувачу окремо. Відтак, видача дубліката судового наказу забезпечить реалізацію законних прав ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на стягнення заборгованості з боржника в частині стягнення боргу за спожиту електричну енергію. При цьому фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. Проте, судом першої інстанції позбавлено стягувача права, гарантованого державою, на забезпечення виконання рішення суду. Відзив боржника на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Усудове засідання суду апеляційної інстанції стягувач і боржник, які про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, не з'явились, причини неявки до суду не повідомили, будь-яких клопотань чи заяв не надіслали. Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Тому з огляду на категорію справи та дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання неявки учасників справи (провадження) у судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному перегляду ухвали суду, та на підставі вимог статті 372 ЦПК України ухвалила проводити розгляд справи за відсутності її учасників. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (Рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04). Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. За правилами частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 11 квітня 2017 року Деснянським районним судом м. Києва у справі № 754/4684/17 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київенерго» боргу за надані послуги з центрального опалення у розмірі 6 156,79 грн, боргу за постачання гарячої води у розмірі 14 616,27 грн, боргу за спожиту електроенергію у розмірі 5 456,02 грн, інфляційну складову та 3 % річних у розмірі 8 703,48 грн, а також судовий збір у розмірі 800,00 грн. Судовий наказ отримано уповноваженим представником ПАТ «Київенерго» 6 лютого 2018 року безпосередньо в суді, про що свідчить відповідна розписка, яка міститься в матеріалах справи. За заявою КП «Київтеплоенерго» на підставі ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року замінено стягувача з ПАТ «Київенерго» на КП «Київтеплоенерго» у виконавчому провадженні в частині стягнення боргу за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. Відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 4 лютого 2021 року спільною заявою АТ «К.Енерго» та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» замінено стягувача з ПАТ «Київенерго» на його правонаступника - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» в частині стягнення боргу за спожиту електричну енергію. Відмовляючи у задоволенні заяви ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про видачу дубліката судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних і допустимих доказів втрати виконавчого документа, натомість у справі містяться докази того, що судовий наказ від 11 квітня 2017 року перебуває на примусовому виконанні, а тому відсутні підстави для видачі дублікату виконавчого документу, оригінал якого фактично не втрачено. Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України). Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права. У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Як указано в підпункті 17.4 пункту 17 Розділу XIII ЦПК України «Перехідні положення» у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили. Разом із тим, необґрунтована відмова у видачі дублікату виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили (рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010). Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі судового наказу Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року у справі № 754/4684/17 існував один стягувач - ПАТ «Київенерго». Втім, у зв`язку з реорганізацією цього товариства та передачею заборгованості ОСОБА_1 в частині стягнення боргу за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води до КП «Київтеплоенерго», а заборгованості в частині стягнення боргу за спожиту електроенергію - до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», у справі № 754/4684/17 з`явилось два стягувача: КП «Київтеплоенерго» та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі». Встановлено, що оригінал судового наказу Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року у справі № 754/4684/17 перебуває у КП «Київтеплоенерго», що підтверджується витягом з Додатку № 2 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 603-18 «Перелік боржників, вимоги до яких визнано рішенням суду (фізичні особи)», в примітці якого зазначено, що оригінал виконавчого документа було передано до КП «Київтеплоенерго». До заяви про видачу дубліката виконавчого документадолучено витяг щодо результату пошуку виконавчих проваджень в АСВП, згідно з яким починаючи з 19 лютого 2020 року на виконанні Деснянського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 61313350, за яким стягувач є КП «Київтеплоенерго», боржником - ОСОБА_1 . Відповідно до частини п`ятої статті 431 ЦПК України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним. Системний аналіз вказаної норми дає підстави дійти висновку, про те, що на виконання рішення суду видається один виконавчий лист. Два виконавчих листа видаються в разі, якщо рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій. В разі втрати виконавчого документа видається його дублікат. В разі заміни сторони у виконавчому провадженні, суд за відповідною заявою, постановляє ухвалу. Така ухвала підтверджує правонаступництво стягувача за виконавчим документом. Однак, виправлення до виконавчого листа не вносяться та новий виконавчий лист не видається. Процесуальними нормами не передбачена видача нових виконавчих листів в разі заміни стягувача. Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень про стягнення коштів з одного боржника на користь кількох стягувачів здійснюється виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження (стаття 30). З наведеного слідує, що виконавчий документ про стягнення заборгованості з боржника на користь декількох стягувачів має бути виданий кожному стягувачу окремо. Згідно із частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 12 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року, у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця поверненні його стягувачу чи до суду. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Судовий наказ Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року у справі № 754/4684/17 фактично видано на користь одного первісного стягувача ПАТ «Київенерго», який на підставі судових рішень був змінений на нових у виконавчому провадженні, а саме: КП «Київтеплоенерго» та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», які при зверненні до органів, що здійснюють примусове виконання судових рішень, зобов`язані додавати до своїх заяв про відкриття виконавчого провадження, ухвалу про заміну сторони її правонаступником. Отже, примусове стягнення заборгованості буде здійснюватися лише в межах, встановлених відповідною ухвалою суду. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (правова позиція ВСУ у справі № 6-608цс15) право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», на ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року). Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»). З огляду на зазначене, видача дублікату виконавчого документа є дією адміністративних органів і суду, яка спрямована на усунення перепон у завершенні судового провадження та на виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора. Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд. Таким чином видача дубліката судового наказу Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року у справі № 754/4684/17 ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» забезпечить реалізацію законних прав заявника на стягнення заборгованості із ОСОБА_1 в частині боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 5 456,02 грн, 3 % річних в розмірі 334,67 грн та інфляційної складової боргу в розмірі 2 459,33 грн, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 800,00 грн. Враховуючи вищенаведене та з огляду на принцип обов`язковості виконання судового рішення, надаючи оцінку обставинам, на які посилалося ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»як на причину видачі дубліката судового наказу, та встановивши, що такі причини є обґрунтованими та такими, що об`єктивно перешкоджають виконанню цього наказу у встановленому законом порядку, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа щодо боржника ОСОБА_1 в частині стягнення з неїна користь ПАТ «Київенерго», правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», заборгованості за спожиту електричну енергію, 3 % річних, інфляційної складової боргу, а також витрат по сплаті судового збору. За таких обставин, оскаржувана ухваласуду першої інстанції не відповідає обставинам справи та вимогам статей 260, 263 ЦПК України, вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до вимог статті 376 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»про видачу дубліката виконавчого документа. У відповідності до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 6 травня 2021 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про видачу дубліката виконавчого документа задовольнити. Видати приватному акціонерному товариству «ДТЕК Київські електромережі» дублікат судового наказу, виданого 11 квітня 2017 року Деснянським районним судом міста Києва у справі № 754/4684/17 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 5 456,02 грн, 3 % річних в розмірі 334,67 грн та інфляційної складової боргу в розмірі 2 459,33 грн, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 800,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Ігнатченко Судді: С.А. Голуб Д.О. Таргоній

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»