Постанова 4824 № 757/9867/21-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 вересня 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 757/9867/21-ц Номер провадження 22-ц/824/11005/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Соколової В. В., Шахової О. В., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу Мамась Максима Олександровича в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року, постановлену під головуванням судді Бусик О. Л., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Бердара Миколи Миколайовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Полежаєва Олега Євгеновича, третя особа ОСОБА_4 , про визнання незаконними та скасування актів і свідоцтв, за заявою Мамась Максима Олександровича в інтересах ОСОБА_5 про забезпечення позову, в с т а н о в и в : У лютому 2021 року Мамась Максим Олександрович в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Бердара Миколи Миколайовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Полежаєва Олега Євгеновича, третя особа ОСОБА_4 , про визнання незаконними та скасування актів і свідоцтв. У березні 2021 року Мамась Максим Олександрович в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (в тому числі Міністерству юстиції України, Державному підприємству «Національні інформаційні Системи») вчиняти будь-які реєстраційні дії в тому числі реєстраційні дії на підставі свідоцтв щодо залишення ОСОБА_6 як стягувачем за собою не проданих на прилюдних торгах квартир АДРЕСА_1 , посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Полежаєвим Олегом Євгеновичем, а саме: свідоцтв, посвідчених 09 грудня 2019 року та зареєстрованих в реєстрі за № 6027, № 6028, № 6029, № 6030, № 6031; свідоцтв, посвідчених 10 грудня 2019 року та зареєстрованих в реєстрі за № 6046, № 6047, № 6048, № 6049, № 6050; свідоцтва, посвідченого 06 грудня 2019 року та зареєстрованого в реєстрі за № 6022 (окрім реєстраційних дій, пов`язаних з виконанням даної ухвали) стосовно наступних об`єктів нерухомого майна (квартир): АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_12 . Вказана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_7 з метою захисту своїх прав звернувся до правоохоронних органів, які зверталися до суду з клопотаннями про накладення арешту на майно. Проте ОСОБА_6 оскаржував арешти накладені на майно. Зазначені дії свідчать про загрозу неможливості поновити порушенні права позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заявник зазначає, що зважаючи на незаконність оспорюваних документів і відсутність у ОСОБА_6 прав на майно, зазначений заявником захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами. Крім того, забезпечення позову дозволить уникнути ситуації повторної незаконної реєстрації права власності на майно ОСОБА_2 за третіми особами. Водночас забезпечення позову серйозно не обмежить права відповідача. На думку заявника, жоден з факторів передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України не підлягає застосуванню до нього, а тому, підстави для застосування зустрічного забезпечення, відсутні. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року (а.с. 41-46) у задоволенні заяви Мамась Максима Олександровича в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову, відмовлено. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, 19 квітня 2021 року Мамась М. О. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм чинного процесуального законодавства, просив ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову, задовольнити; судові витрати стягнути з відповідача. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_6 вважає себе належним власником квартир АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 на підставі оскаржуваних документів. Крім того, останній неодноразово намагався зареєструвати за собою право власності на зазначене майно на підставі оскаржуваних документів. Таким чином, наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. На думку скаржника, зазначений ним вид забезпечення позову захистить, права як позивача так і відповідача-1, оскільки жоден з них не зможе відчужити на користь третіх осіб нерухоме майно, зазначене ним у заяві про забезпечення позову. Скаржник вважає, що судом першої інстанції було проігноровано наявність злочинної схеми та рейдерських атак на його майно з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у зв`язку з чим, він вимушений захищати свої права у судовому порядку. Скаржник зазначає, що в період з 1999 року по 2006 рік він набув право власності на 11 квартир у будинку АДРЕСА_15 . 27 грудня 2018 року державним реєстратором зареєстровано право власності на зазначені квартири за ОСОБА_8 на підставі рішення Керченського міського суду АРК від 10 січня 2008 року у справі № 2-709/2007. Разом з тим, зазначене рішення відсутнє в ЄДРСР, справи з таким номером та сторонами не існує, а відтак скаржник вважає його підробленим, а дії державного реєстратора, неправомірними. Крім того, неправомірність дій державного реєстратора та перехід права власності на квартири до ОСОБА_4 встановлено й наказом Міністерства юстиції України № 2206/8 від 26 червня 2020 року та розпочатими досудовими розслідуваннями. Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 06 березня 2019 року у справі № 554/2979/19 стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики. В процесі виконання вищевказаного рішення суду були проведені прилюдні торги 11 квартир розташованих у будинку АДРЕСА_15 за результатом проведення яких, приватним виконавцем видано 11 актів згідно яких, власником нерухомого майна став ОСОБА_3 . Скаржник зазначає, що з початку 2000 років у вказаних квартирах проживає він із сім'єю, проте вказана обставина не була перевірена ОСОБА_6 . Таким чином, на думку скаржника, відповідач-1 знав про відсутність у ОСОБА_9 права на спірне майно та відсутність у нього права на його відчуження. Крім того, зазначені дії спрямовані на позбавлення скаржника належного йому майна, що в сукупності свідчить про необхідність застосування заходів забезпечення позову. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 липня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. 03 вересня 2021 року від ОСОБА_6 на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 з якого вбачається, що відповідач-1 не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року, без змін. Відповідач-1 зазначає, що 26 липня 2019 року приватним виконавцем Бердар М. М. відкрито виконавче провадження № 59664052 щодо примусового виконання рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 03 червня 2019 року у справі № 554/2979/19 в рамках якого, на прилюдних торгах відбувалася реалізація квартир АДРЕСА_13 , АДРЕСА_16 що належали ОСОБА_4 . Разом з тим, оскільки вищевказані квартири не були реалізовані на торгах, відповідач-1 скористався своїм правом залишити за собою зазначене майно, у зв`язку з чим, приватним виконавцем були винесені постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. 09 грудня 2019 року відповідач-1 зареєстрував за собою право власності на квартири АДРЕСА_13 , АДРЕСА_16 на підставі свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Пізніше, на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2020 року, записи про право власності на квартири за ОСОБА_6 було скасовано, та зареєстровано за ОСОБА_10 15 жовтня 2020 року наказом Міністерства юстиції України скасовано рішення про скасування записів про право власності ОСОБА_6 від 26 червня 2020 року прийняті державним реєстратором Іванісіком С. В. Відповідач-1 зазначає, що право власності на нерухоме майно за ним було зареєстровано на підставі свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, у зв`язку із задоволенням забезпеченого іпотекою права вимоги, шляхом набуття права власності на квартири. Результати зазначених торгів та видані на їх підставі свідоцтва недійсними не визнавались. Відповідач-1 зазначає, що позивач звернувся до суду із позовом немайнового характеру, рішення за яким, не вимагатиме примусового виконання, що унеможливлює застосування заходів його забезпечення. На думку відповідача-1, долучені до заяви про забезпечення позову документи не дають підстави для вжиття заходів забезпечення позову. У судовому засіданні скаржник та його представник - адвокат Мамась М. О. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з підстав, зазначених у ній. Представник відповідача-1 - адвокат Пономаренко К. П. заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу, без змін. Відповідачі-2 до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується звітом про відправку судової повістки-повідомлення на електронну адресу останнього. Відповідач-3 та третя особа до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, шляхом направлення судових повісток-повідомлень на їх поштові адреси та шляхом розміщенням оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у зв`язку чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення до суду з позовом, право власності на спірні квартири зареєстровані за позивачем, а відтак вимоги про заборону органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно спірних квартир є неспівмірними із заявленими позовними вимогами. Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що предметом позову, який позивач просить забезпечити, є визнання незаконними та скасування актів про реалізацію предмета іпотеки щодо квартир АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 та свідоцтв щодо залишення ОСОБА_6 за собою не проданих на прилюдних торгах квартир АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 . 06 грудня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Полежаєвим О. Є прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_14 за ОСОБА_6 09 грудня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Полежаєвим О. Є прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_14 за ОСОБА_6 10 грудня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Полежаєвим О. Є прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_17 за ОСОБА_6 26 червня 2020 року державним реєстратором Іванісіком С. В. на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2020 року у справі № 757/26477/20-к скасовано записи про державну реєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 за ОСОБА_6 26 червня 2020 року приватним нотаріусом КМНО Русанюк З. З. прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 за ОСОБА_2 . Відповідно до частин 1-2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що незастосування даних заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Так, предметом даного позову є визнання незаконними та скасування актів про реалізацію предмета іпотеки щодо квартир АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 та свідоцтв щодо залишення ОСОБА_6 за собою не проданих на прилюдних торгах квартир АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 . Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі позовні вимоги не визнають, що свідчить про те, що між сторонами дійсно виник спір. Із інформаційних довідок з Київського міського бюро технічної інвентаризації від 25 травня 2020 року вбачається, що згідно з даними реєстрових книг бюро, у 1999 - 2000 роках право власності на квартири АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 зареєстровано за ОСОБА_2 . Як вбачається із повідомлення про підозру від 06 серпня 2021 року, рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2-709/2007 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу і визнання права власності на нерухоме майно, право власності на квартири АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 визнано за ОСОБА_4 . Разом з тим, відповідно до даних алфавітних книг Керченського міського суду Автономної Республіки Крим за 2007 рік, цивільна справа по якій виступають сторонами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , не значиться. У грудні 2018 року ОСОБА_4 ,. на підставі рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2-709/2007, зареєстрував за собою право власності на вищевказані квартири. Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 13 червня 2019 року у справі № 554/2979/19 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики. З метою виконання вищевказаного рішення суду приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 59664052 в межах якого, на квартири АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 накладено арешт та здійснено спроби їх реалізації шляхом проведення електронних торгів. 04 грудня 2019 року приватним виконавцем видано акти про реалізацію вищевказаних квартир на підставі яких, приватним нотаріусом винесено свідоцтва про реєстрацію вказаного нерухомого майна за ОСОБА_6 . Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у грудні 2019 року право власності на квартири АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Враховуючи вищевказані обставини та наявність спорів щодо зазначених квартир, колегія суддів приходить до висновку, що даний вид забезпечення позову є співмірним і унеможливить дії щодо розпорядження квартирами АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 . Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 26 червня 2020 року запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на вищевказані квартири було скасовано. У лютому 2021 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме до внесення інформації про припинення права власності ОСОБА_6 на квартири та внесення до державного реєстру записів про право власності на квартири за ОСОБА_2 . Таким чином, враховуючи, що відповідачі позовні вимоги не визнають, а також наявність позовної заяви ОСОБА_6 про відновлення становища, яке існувало до порушення, наявні підстави вважати, що останній має намір повторно зареєструвати за собою право власності на квартири на підставі спірних свідоцтв, що у свою чергу, може утруднити виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог. Натомість, такий вид забезпечення позову, як заборона органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти дії на підставі спірних свідоцтв, у разі задоволення позову, забезпечить ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, враховуючи те, що заявник просив заборонити відповідним особам вчиняти дії на підставі свідоцтв, які останній просить визнати недійсними та скасувати, колегія суддів вважає, що обраний останнім вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та жодним чином не порушує права інших осіб. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви Мамась М. О. в інтересах ОСОБА_5 про забезпечення позову. Посилання відповідача-1 на те, що долучені до заяви про забезпечення позову документи не дають підстави для вжиття заходів забезпечення позову, є безпідставним, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач-1 має намір зареєструвати за собою право власності на квартири на підставі свідоцтв, які позивач просить скасувати. Таким чином, наявні підстави вважати, що не вжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову, може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Посилання відповідача-1 на те, що видані на підставі прилюдних торгів свідоцтва недійсними не визнавались, не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки предметом даного позову є, зокрема, визнання незаконними та скасування свідоцтв щодо залишення ОСОБА_6 за собою не проданих на прилюдних торгах. Колегія суддів ставиться критично до посилання відповідача-1 на те, що рішення за даним позовом не вимагатиме примусового виконання, що унеможливлює застосування заходів його забезпечення, оскільки в даному випадку, не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Мамась Максима Олександровича в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту. Заяву Мамась Максима Олександровича в інтересах ОСОБА_2 про за забезпечення позову, задовольнити частково. Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (в тому числі Міністерству юстиції України, Державному підприємству «Національні інформаційні Системи») вчиняти дії на підставі свідоцтв щодо залишення ОСОБА_6 як стягувачем за собою не проданих на прилюдних торгах квартир АДРЕСА_1 , посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Полежаєвим Олегом Євгеновичем, а саме: свідоцтв, посвідчених 09 грудня 2019 року та зареєстрованих в реєстрі за № 6027, № 6028, № 6029, № 6030, № 6031; свідоцтв, посвідчених 10 грудня 2019 року та зареєстрованих в реєстрі за № 6046, № 6047, № 6048, № 6049, № 6050; свідоцтва, посвідченого 06 грудня 2019 року та зареєстрованого в реєстрі за № 6022 (окрім реєстраційних дій, пов`язаних з виконанням даної ухвали) стосовно наступних об`єктів нерухомого майна (квартир): АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_12 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 24 вересня 2021 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: В. В. Соколова О. В. Шахова