Постанова 4852 № 160/4057/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 160/4057/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року (головуючий суддя Сидоренко Д.В.) у справі № 160/4057/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, третя особа - приватне акціонерне товариство ДТЕК «Павлоградвугілля», в якому позивач просив: - визнати дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні фінансування Приватного акціонерного товариства ДТЕК «Павлоградвугілля» в розмірі 17479,26 грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 18 календарних днів його тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності серія АДЮ №604256 за період з 26.04.2020 по 18.05.2020 - протиправними; - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області здійснити фінансування Приватного акціонерного товариства ДТЕК «Павлоградвугілля» у розмірі 17479,26 грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 18 календарних днів його тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності серія АДЮ №604256 за період з 26.04.2020 по 18.05.2020. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює у МГВМ дільниці з видобуду вугілля №1 з повним робочим днем у шахті у Виробничому структурному підрозділі шахтоуправління «Тернівське» ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля». З 20.04.2020 по 15.05.2020 оголошено простій підприємства з оплатою праці працівників, що знаходяться в простої, в розмірі не нижче тарифної ставки (окладу). В період часу з 26.04.2020 по 18.05.2020 позивач перебував на лікарняному у зв`язку з загальним захворюванням. Відповідачем заява-розрахунок щодо виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі листка непрацездатності прийнята не була, кошти роботодавцю не перераховані, оскільки, на думку відповідача, допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування працівника в простої, за рахунок фонду не надається, так як це буде суперечити нормам ч.1 ст.22 Закону України 1105. Таку відмову позивач вважав протиправною, оскільки період простою підприємства не належить до переліку підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, встановлених статтею 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 позов задоволено. Суд виходив з того, що вичерпний перелік підстав, при яких матеріальна допомога не призначається, визначений ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і до таких підстав, період простою підприємства, не належить. З цих підстав суд першої інстанції вказав на те, що за умови надання позивачем листка непрацездатності, який не був визнаний недійсним у встановленому порядку, відповідач був зобов`язаний виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не вірно визначено правову природу допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованій особі, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про те, що така допомога надається і у випадку простою підприємства. З цього приводу відповідач вказує на те, що допомога по тимчасовій непрацездатності є формою матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати у разі настання страхового випадку. У спірному випадку позивач не втрачав заробітну плату так як вона йому не нараховувалася, у зв`язку з простоєм підприємства, а отже, за позицією відповідача, у спірному випадку не існувало підстав для виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 , згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 16.09.1999, працює повний робочий день у ВСП «Шахтоуправління «Тернівське» ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» машиністом гірничих виїмкових машин. Згідно з листками непрацездатності серії АДЮ №604256 позивач перебував на лікарняному з 26.04.2020 по 18.05.2020. Наказом №2244 від 15.04.2020 ПСП «Шахтоуправління «Тернівське» ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» з 20.04.2020 по 15.05.2020 перебувало у простої. Перші 5 календарних днів знаходження позивача на тимчасовій непрацездатності з 26.04.2020 по 30.04.2020 оплачені позивачу підприємством в сумі 4855,35 грн. (971,07 грн. х 5 дні). Інший період з 01.05.2020 по 18.05.2020 в сумі 17479,26 грн. (971,07 грн. х 18 днів) включений ПрАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» до заяви-розрахунку про здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам. 24.06.2020 Павлоградським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області заява-розрахунок відхилена з тих підстав, що допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування працівника в простої, за рахунок коштів Фонду не надається, оскільки це буде суперечити нормам ч.1 ст. 22 Закону України №1105. Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Встановлені у цій справі обставини свідчать, що фактично спірні відносини між сторонами виникли з приводу того, чи виплачується працівнику, у разі простою підприємства, допомога по тимчасовій втраті працездатності. Позиція позивача, яку підтримав суд першої інстанції, полягає у тому, що вичерпний перелік підстав при яких матеріальна допомога не призначається, визначений ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і до таких підстав період простою підприємства не належить. У свою чергу, позиція відповідача полягає у тому, що виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, у разі настання страхового випадку у період простою підприємства, суперечить самій сутності такої допомоги, яка є формою матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати. Оскільки у випадку простою підприємства заробітна плата працівникам не нараховується, то і підстав для її компенсації не існує. Встановивши суть спірних відносин між сторонами, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105. Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону №1105 за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною). Пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону №1105 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами відповідача, що допомога по тимчасовій непрацездатності, за своєю правовою природою, є формою матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку. У свою чергу, відповідно до ст..1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Таким чином, оскільки заробітна плата є винагорода працівнику за виконану ним роботу, то необхідним є встановлення того, чи виплачується заробітна плата працівнику у період простою підприємства. Визначення поняття «простій» наведено у статті 34 Кодексу законів про працю України. Відповідно до ст..34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Згідно із ч.1 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Відповідно до ст.12 Закону України «Про оплату праці» оплата за час простою відноситься до інших норм і гарантій в оплаті праці, відмінних від заробітної плати. Отже, така державна гарантія, як оплата за час простою, не є заробітною платою працівника у розумінні Закону України «Про оплату праці» та КЗпП України. Таким чином, оскільки у період простою підприємства заробітна плата працівникам не виплачується, то не може мати місце і факт її втрати у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що є обов`язковою умовою для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №1105. З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що допомога по тимчасовій непрацездатності не виплачується працівнику у разі простою підприємства, окрім випадків коли працівникам на час простою визначено спеціальний графік роботи або передбачено необхідність їх виходу на роботу на певний період, тобто у випадках коли працівники фактично виконують роботу та отримують за це винагороду заробітну плату. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що як допомога по тимчасовій втраті працездатності, так і оплата за час простою є державними гарантіями, а отже працівник підприємства, що знаходиться в простої, у разі настання страхового випадку (хвороба), не позбавлений державних гарантій у вигляді оплати за час простою. З приводу висновків суду про те, що вичерпний перелік підстав при яких допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, визначений ст..23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і до таких підстав, період простою підприємства, не належить, суд апеляційної інстанції вважає, що положення вказаної норми права слід застосовувати у взаємозв`язку з положеннями пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №1105, яким визначено правову природу допомоги по тимчасовій непрацездатності, суть якої становить компенсацію втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку. Судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, невірно застосовані норми матеріального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 160/4057/21 скасувати, прийняти нове рішення. В позові відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко