Постанова 4852 № 160/136/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/136/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі №160/136/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області третя особа Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 05 січня 2022 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в якому просив : - визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області щодо відмови прийняти заяву-розрахунок №00178353 від 17.06.2020 року та здійснити фінансування для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення, як застрахованій особі відповідно до листка непрацездатності серія АДЮ №582996, виданого 04.05.2020 року.; - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області прийняти лист непрацездатності серія АДЮ №582996, виданий 04.05.2020 року, та здійснити фінансування для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення, як застрахованій особі (допомога по тимчасовій непрацездатності) за період з 09.05.2020 року по 14.05.2020 року в сумі 5725,20 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 р. у справі № 160/136/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Не погодившись з рішенням суду, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 р. у справі № 160/136/22, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування працівника в простої, за рахунок фонду не надається, так як це буде суперечити нормам ч. 1 ст. 22Закону України № 1105. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 06.07.2017 року прийнятий підземним гірником з ремонту гірничих виробок 4 розряду дільниці з видобутку вугілля з повним робочим днем у шахті на Виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Наказом № 2667к від 17.08.2018 року ОСОБА_1 переведено гірником очисного забою 5 розряду дільниці з видобутку вугілля з повним робочим днем у шахті. Виробничим структурним підрозділом «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» наказом № 2888 від 15.04.2020 року оголошено простій підприємства на період з 20.04.2020р. по 15.05.2020р. (включно); працівникам, які перебувають у простої, дозволено не знаходитись в період простою за місцем роботи протягом всього робочого дня (зміни); встановлено, що оплату працівникам, які перебувають у простої, нараховувати у відповідності з положенням Колективного договору та Галузевої угоди, у розмірі не нижче тарифної ставки (окладу). Відповідно до листка непрацездатності серії АДЮ № 582996 ОСОБА_1 в період з 04.05.2020 року по 14.05.2020 року перебував на лікарняному за загальним захворюванням. Наведений листок непрацездатності надано в комісію із соціального страхування ВСП «Шахтоуправління Дніпровське». 26.05.2020 року комісією прийняте рішення призначити позивачу матеріальне забезпечення по вказаному листку непрацездатності, яке оформлене протоколом засідання комісії №

51. Згідно наведеного протоколу кількість днів, що підлягає оплаті позивачу складає 11 днів, в тому числі за рахунок коштів Фонду - 6 днів. Як вбачається з заяви-розрахунку Приватного акціонерного товариства «ДТЄК Павлоградвугілля» від 17.06.2020 року сума нарахованої позивачу допомоги на підставі листка непрацездатності серії АДЮ № 582996 склала: - за період з 04.05.2020 року по 14.05.2020 року за рахунок ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» в розмірі 10496,20 грн., враховуючи 5725,20 грн. за рахунок коштів Фонду. Як вбачається з квитанції № 3 від 24.06.2020 року, наданої ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на заяву-розрахунок 001824 від 17.06.2020 року, відповідач не прийняв заяву-розрахунку з позначкою: "Допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування працівника в простої, за рахунок фонду не надається, оскільки це буде суперечити нормам ч. 1 ст. 22Закону України № 1105". 27 липня 2021 року позивач звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з заявою про невиплату допомоги по тимчасовій непрацездатності. Листом від 11.08.2021р. № 24.2-06/2729 Павлоградським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області надано відмову у виплаті такої допомоги та вказано, що так як у цей період не відбувається факт втрати заробітної плати, допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування працівників в простої (при цьому не передбачений вихід на роботу), за рахунок коштів Фонду не надається, оскільки це буде суперечити вимогам частини першої статті 22 Закону № 1105. Вважаючи такі дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області протиправними, позивач звернувся до суду. Позовні вимоги ОСОБА_1 судом першої інстанції задоволено. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Встановлені у цій справі обставини свідчать, що фактично спірні відносини між сторонами виникли з приводу того, чи виплачується працівнику, у разі простою підприємства, допомога по тимчасовій втраті працездатності. Позиція позивача, яку підтримав суд першої інстанції, полягає у тому, що вичерпний перелік підстав при яких матеріальна допомога не призначається, визначений ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і до таких підстав період простою підприємства не належить. У свою чергу, позиція відповідача полягає у тому, що виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, у разі настання страхового випадку у період простою підприємства, суперечить самій сутності такої допомоги, яка є формою матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати. Оскільки у випадку простою підприємства заробітна плата працівникам не нараховується, то і підстав для її компенсації не існує. Встановивши суть спірних відносин між сторонами, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105. Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону №1105 за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною). Пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону №1105 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами відповідача, що допомога по тимчасовій непрацездатності, за своєю правовою природою, є формою матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку. У свою чергу, відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Таким чином, оскільки заробітна плата є винагорода працівнику за виконану ним роботу, то необхідним є встановлення того, чи виплачується заробітна плата працівнику у період простою підприємства. Визначення поняття «простій» наведено у статті 34 Кодексу законів про працю України. Відповідно до ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Згідно із ч.1 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Відповідно до ст.12 Закону України «Про оплату праці» оплата за час простою відноситься до інших норм і гарантій в оплаті праці, відмінних від заробітної плати. Отже, така державна гарантія, як оплата за час простою, не є заробітною платою працівника у розумінні Закону України «Про оплату праці» та КЗпП України. Таким чином, оскільки у період простою підприємства заробітна плата працівникам не виплачується, то не може мати місце і факт її втрати у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що є обов`язковою умовою для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №1105. З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що допомога по тимчасовій непрацездатності не виплачується працівнику у разі простою підприємства, окрім випадків коли працівникам на час простою визначено спеціальний графік роботи або передбачено необхідність їх виходу на роботу на певний період, тобто у випадках коли працівники фактично виконують роботу та отримують за це винагороду заробітну плату. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що як допомога по тимчасовій втраті працездатності, так і оплата за час простою є державними гарантіями, а отже працівник підприємства, що знаходиться в простої, у разі настання страхового випадку (хвороба), не позбавлений державних гарантій у вигляді оплати за час простою. З приводу висновків суду про те, що вичерпний перелік підстав при яких допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, визначений ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і до таких підстав, період простою підприємства не належить, суд апеляційної інстанції вважає, що положення вказаної норми права слід застосовувати у взаємозв`язку з положеннями пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №1105, яким визначено правову природу допомоги по тимчасовій непрацездатності, суть якої становить компенсацію втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку. Судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, невірно застосовані норми матеріального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 р. у справі № 160/136/22 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 р. у справі № 160/136/22 скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст. ст. 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко