Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/16334/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/16334/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2021р. у справі №160/16334/20 за позовом:ОСОБА_1 до: третя особа: про:Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області Приватне акціонерне товариство «ДТЕК «Павлоградвугілля» визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: 04.12.2020р. ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі Фонд), третя особа Первинна профспілкова організація Виробничого структурного підрозділу Шахта «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля» Обласного об`єднання Незалежних профспілок гірників України Західного Донбасу, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, судом першої інстанції позов зареєстровано 08.12.2020р. /а.с. 32,1-9/ . Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020р. за вищезазначеним адміністративний позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/16334/20 та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» / а.с. 34/. Позивач, посилаючись у адміністративному позові, на те, що він перебував у трудових правовідносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та працював електрослюсарем, відповідно до наказу №2888 від 15.04.2020р. ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у період часу з 20.04.2020р. по 15.05.2020 р. перебувало у простої, а він перебував на лікарняному з 22.04.2020 р. по 08.05.2020р. і цей період збігається з періодом знаходження ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у простої. Перші 5 календарних днів знаходження його на лікарняному - з 22.04.2020 р. по 26.04.2020р. були оплачені підприємством відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та 21.08.2020р. підприємство подало до відповідача заяву-розрахунок від № 002523 про здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам з 27.04.2020р. по 08.05.2020р., у тому числі щодо нього, але цю заяву відповідачем відхиллено з підстав того, що дні хвороби за його листком непрацездатності збігаються з періодом простою підприємства та відсутній факт виходу на роботу для підтримання життєдіяльності підприємства. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та безпідставною з огляду на те, що вичерпний перелік підстав, при яких матеріальна допомога не виплачується, визначено положеннями ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і до таких підстав період простою підприємства не належить, тому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача з відмови в оплаті часу знаходження позивача на тимчасовій непрацездатності з 27.04.2020р. по 08.05.2020р.; - зобов`язати відповідача здійснити фінансування ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» для забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за період часу з 27.04.2020р. по 08.05.2020р.. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2021р. у справі №160/16334/20 адміністративний позов задоволено / а.с.58-59/ Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 68-74/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у цій справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції від 12.02.2021р. у цій справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Адміністративна справа №160/16334/20, разом з матеріалами вищезазначеної апеляційної скарги відповідача, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 27.05.2021р. / а.с. 67/. Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2021р. у справі №160/16334/20 заявнику апеляційної скарги поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2021р. у справі №160/16334/20 / а.с. 86/ і справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні о 14-00 годин 06.07.2021р. / а.с. 88-95/. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 12.02.2021р. у цій справі скасувати та прийняти у справі нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі. Позивач та представник третьої особи у судове засідання не з`явились. Позивач та третя особа про день, годину та місце розгляду справи судом повідомлені належним чином / а.с. 89-95/, про поважність причин своєї (або представника) не явки до суду у судове засідання для участі у розгляді справи, або про можливість розгляду справи у свою (або представника) відсутність, суд у встановленому законом порядку не повідомили. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та представника третьої особи. Заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач у справі, перебував у трудових правовідносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та працював у Виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» електрослюсарем / а.с. 14-16/. Наказом «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №2888 від 15.04.2020р. у період з 20.04.2020р. по 15.05.2020 р. об`явлено простой для працівників департаментів, відділів, дільниць, цехів Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Дніпровське» і підприємство перебувало у простої, та працівникам, які знаходяться в простої, дозволено не знаходитись в період простою за місцем роботи протягом всього робочого дня (зміни), встановлено, що оплату працівникам, які перебувають у простої, нараховувати у відповідності з положеннями Колективного договору та Галузевої угоди, в розмірі не нижче тарифної ставки (окладу) / а.с. 17-18/. Позивач у справі протягом часу простою перебував на лікарняному з 22.04.2020 р. по 08.05.2020р., що підтверджується листком непрацездатності серії АДЮ №505111 / а.с. 19/. Перші 5 календарних днів знаходження його на лікарняному - з 22.04.2020 р. по 26.04.2020р. були оплачені підприємством відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та 21.08.2020р. підприємство подало до відповідача заяву-розрахунок від № 002523 про здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам, у тому числі позивачу у справі, з 27.04.2020р. по 08.05.2020р. / а.с. 20-25/, але ця заява Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, відповідачем у справі, відхилена з огляду на те, що дні хвороби за листком непрацездатності позивача збігаються з періодом простою підприємства, томі відсутні підстави для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за такі дні за рахунок коштів Фонду, оскільки це суперечить нормам ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні фінансування ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в розмірі 13807,68грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 12 календарних днів його тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності серія АДЮ № 505111 за період з 27.04.2020р. по 08.05.2020р., позивач звернувся до суду з цим позовом. Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що фактично спірні відносини між сторонами виникли з приводу того, чи виплачується працівнику, у разі простою підприємства, допомога по тимчасовій втраті працездатності, при цьому колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон ). Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності визначено які види матеріального забезпечення та соціальних послуг надаються, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною). Пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві. Отже аналіз наведених норм Закону дає можливість зробити висновок про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності, за своєю правовою природою, є формою матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку. При цьому необхідно враховувати, що заробітна плата, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Тому, з огляду на те що, заробітна плата є винагорода працівнику за виконану ним роботу, то під час вирішення питання чи виплачується працівнику, у разі простою підприємства, допомога по тимчасовій втраті працездатності необхідним є встановлення того, чи виплачується заробітна плата працівнику у період простою підприємства. Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Положеннями ч.1 ст.113 КЗпП України передбачено, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата за час простою відноситься до інших норм і гарантій в оплаті праці, відмінних від заробітної плати. Сукупний аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок про те, що така державна гарантія, як оплата за час простою, не є заробітною плату працівника у розумінні Закону України «Про оплату праці» та КЗпП України. З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що оскільки у період простою підприємства заробітна плата працівникам не виплачується, то не може мати місце і факт її втрати у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, а саме це є обов`язковою умовою для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону. Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, допомога по тимчасовій непрацездатності не виплачується працівнику у разі простою підприємства, окрім випадків коли працівникам на час простою визначено спеціальний графік роботи або передбачено необхідність їх виходу на роботу на певний період, тобто у випадках коли працівники фактично виконують роботу та отримують за це винагороду заробітну плату. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що як допомога по тимчасовій втраті працездатності так і оплата за час простою є державними гарантіями, а отже працівник підприємства, що знаходиться в простої, у разі настання страхового випадку (хвороба), не позбавлений державних гарантій у вигляді оплати за час простою. Щодо висновків суду першої інстанції під час розгляду цієї справи стосовно того, що вичерпний перелік підстав при яких допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, визначений ст. 23 Закону і не містить такої підстави як період простою, то колегія суддів вважає, що положення цієї норми права слід застосовувати у взаємозв`язку з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону, яким визначено правову природу допомоги по тимчасовій непрацездатності, суть якої становить компенсацію втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку. Приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи належним чином встановив фактичні обставини справи, але зробив висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, що відповідно до положень ст. 317 КАС України є підставою для скасування такого рішення суду, тому необхідно апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 12.02.2021р. скасувати. Вирішуючи по суті заявлені позивачем у справі позовні вимоги, колегія суддів враховуючи фактичні обставини справи, та приймаючи до уваги наведені норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, не ґрунтуються на законі, а тому позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову необхідно відмовити через їх необґрунтованість та безпідставність. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2021р. у справі №160/16334/20 - скасувати. В позові відмовити. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України. Повний текст складено та підписано 08.07.2021р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя О.М. Панченко суддя В.Є. Чередниченко