Ухвала КЦС ВС № 465/8/19

Ухвала Іменем України 23 вересня 2021 року м. Київ справа № 465/8/19 провадження № 61-11793ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І. розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Львівського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, державного реєстратора Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка Павла Тарасовича про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнання права, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ КБ «ПриватБанк», Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, державного реєстратора Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка П. Т. про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнання права. 02 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив в якості забезпечення позову заборонити АТ КБ «ПриватБанк» відчужувати квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1022716846101; заборонити реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймати рішення щодо вказаної квартири. Заяву обґрунтовував тим, що у провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, державного реєстратора Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка П. Т. про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнання права. Оскільки, АТ КБ «ПриватБанк» набуло у власність квартиру за оспорюваним рішенням від 09 вересня 2016 року, має право та можливість безперешкодно відчужити дану квартиру третім особам. Франківський районний суд міста Львова ухвалою від 02 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовив. Львівський апеляційний суд постановою від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 02 листопада 2020 року - скасував, ухвалив нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнив. Заборонив АТ КБ «ПриватБанк» відчужувати квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1022716846101. Заборонив реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймати рішення щодо вказаної квартири. АТ КБ «ПриватБанк» 13 липня 2021 року засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у вказаній вище справі. Верховний Суду ухвалою від 02 серпня 2021 року вказану касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно було надати відповідну довідку суду про дату отримання ними судового рішення апеляційного суду або інші належні докази (копію конверту з штрихкодовим ідентифікатором для відстеження дати отримання копії постанови; копію супровідного листа про направлення оскаржуваної постанови; копію розписки про вручення оскаржуваних судових рішень) в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, або навести інші підстави з відповідними доказами та роз`яснив наслідки невиконання вимог ухвали. На адресу суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали. У заяві про усунення недоліків заявник зазначає про те, що копію оскаржуваної постанови Львівського апеляційного суду отримав лише 14 липня 2021 року на підтвердження чого заявник надає копію конверта Львівського апеляційного суду із штрихкодовим ідентифікатором за номером 7900826768149. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Враховуючи те, що наведені підстави пропущення строку на касаційне оскарження є поважними, процесуальний строк підлягає поновленню. Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду є незаконною, винесена із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з частинами першою, третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 полягають у визнанні рішення від 09 вересня 2016 року недійсним та його скасування, скасуванні запису від 09 вересня 2016 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 16317299, визнанні за ОСОБА_1 право не сплачувати проценти за договором про іпотечний кредит від 08 квітня 2008 року. Крім цього, апеляційний суд встановив, що між сторонами існує спір щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, проте позивач ставить під сумнів законність набуття такого права відповідачем. Оскільки, АТ КБ «ПриватБанк», набувши у свою власність квартиру за оспорюваним рішенням від 09 вересня 2016 року, має змогу вчиняти юридично значимі дії щодо спірного майна, тому існує загроза щодо відчуження даного нерухомого майна, а оскільки таке є предметом спору у цій справі, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо ефективного захисту прав позивача. Таким чином, забезпечення позову, який просить застосувати позивач, а саме: заборони відчуження квартири та заборони реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймати рішення щодо вказаної квартири, відповідає заявленим позовним вимогам та положенням ЦПК України. Забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна, що є предметом спору у даній справі, є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17). Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх спору. У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 викладено висновок, відповідно до якого у випадку звернення до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Також під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові активи, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Конкретний захід забезпечення позову повинен бути співмірним з позовними вимогами, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, та враховуючи можливий негативний вплив і наслідки на відновлення порушеного права позивача в разі встановлення неправомірних дій відповідача. Отже, оскаржуване судове рішення ґрунтується на засадах справедливості, добросовісності і розумності, відповідають положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд. З огляду на те, що доводи, наведені АТ КБ «ПриватБанк» у касаційній скарзі, не дають підстав для висновків про незаконність оскаржуваного судового рішення, тому правильне застосовування судом апеляційної інстанції процесуальних норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування. Порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання про права заявника у справі, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив. Правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Заяву Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити Акціонерному товариству Комерційному банку «ПриватБанк» строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 01 червня 2021 року. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Львівського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, державного реєстратора Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка Павла Тарасовича про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнання права відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький