Постанова 4818 № 644/9097/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 644/9097/20 Головуючий суддя І інстанції Шевченко С. В. Провадження № 22-ц/818/4192/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах, що виникають з договорів страхування П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Шевченка С.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» про стягнення страхового відшкодування, пені та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування яке складається з: матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу в результаті ДТП у розмірі 85889 грн; витрат на евакуацію транспортного засобу у розмірі 720 грн; витрати на оплату проведення товарознавчих експертиз у розмірі 2230 грн 80 коп. та 1860 грн; витрати на лікування потерпілої ОСОБА_2 у розмірі 20199 грн, витрати на її поховання у розмірі 19795 грн; витрати на спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 11950 грн; моральної шкоди, заподіяної смертю матері, у розмірі 44676 грн, пені у розмірі 6200 грн, франшизи у розмірі 2000 грн та моральної шкоди, заподіяної в результаті невиконання обов`язку з виплати страхового відшкодування, у розмірі 20000 грн, та судові витрати з оплати судового збору. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що в результаті ДТП, яка сталася 01.01.2018 в районі перехрестя вулиць Молодіжної та 12 квітня у м. Харкові за участі транспортних засобів Деу Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням, та Деу Ланос, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , йому, як власнику транспортного засобу, була завдана матеріальна шкода, яка, на підставі товарознавчого дослідження, визначена у розмірі 94348 грн 22 коп., так як залишкова вартість пошкодженого в ДТП належного йому транспортного засобу становить 8459 грн 35 коп., то різниця в сумі 85889 грн підлягає стягненню з відповідача. Крім того, позивач посилається на те, що в результаті ДТП його матері ОСОБА_4 були завдані тілесні ушкодження, від яких вона згодом померла у лікарні. В період знаходження матері на лікуванні, він ніс витрати на придбання ліків, а в результаті її смерті йому була завдана моральна шкода. Крім того, позивач зазначає, що після смерті матері ним також були понесені витрати на її поховання та спорудження надгробного пам`ятника. Так як винуватим у ДТП на підставі вироку Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.10.2019, було визнано ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант», він звернувся до страхової з заявою про виплату йому страхового відшкодування, однак йому було відмовлено з тих підстав, що ним пропущений річний строк на подачу заяви про виплату страхового відшкодування, з чим позивач не згоден, оскільки ще 04.01.2018 ним подавалась до страхової відповідна заява. Безпідставна відмова у виплаті страхового відшкодування завдала йому додаткової моральної шкоди через душевні хвилювання та необхідність вжиття додаткових зусиль та часу, спрямованих на відновлення порушеного права та інтересу. Відповідач подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову з таких підстав: позивачем був пропущений строк звернення до страхової із заявою про виплату страхового відшкодування, а подана 04.01.2018 заява ОСОБА_1 не визнається відповідачем як заява про виплату страхового відшкодування; витрати, які пов`язані з лікуванням потерпілого, відшкодовуються страховиком лише особі, життю та здоров`ю якій безпосередньо була заподіяна шкода в результаті ДТП; франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком за договором страхування; позивачем не надано доказів на підтвердження родинного зв`язку з померлою ОСОБА_4 та не надано доказів на підтвердження смерті останньої, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування моральної шкоди, пов`язаної зі смертю фізичної особи в результаті страхового випадку. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою від 14.05.2021, частково задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «СК «Мега-Гарант» про стягнення страхового відшкодування, пені та моральної шкоди. Стягнуто з АТ «СК «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_1 167120 грн 80 коп. страхового відшкодування, з яких: 85889 грн матеріальна шкода; 720 грн витрати на евакуацію транспортного засобу; 2230 грн 80 коп. та 1860 грн витрати на оплату проведення товарознавчих експертиз; 19795 грн витрати на поховання; 11950 грн витрати на спорудження надгробного пам`ятника; 44676 грн відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю матері. Стягнуто з АТ «СК «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_1 5824 грн пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 3000 грн на відшкодування моральної шкоди та 1759 грн 44 коп. на відшкодування витрат з оплати судового збору. В решті позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» - відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «СК «Мега-Гарант» просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначено, що рішення районного суду не є належно вмотивованим та прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказано, що суд першої інстанції безпідставно прийняв аргументи Позивача та не врахував заперечення АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» щодо незаконності його вимог, тому що заява про страхове відшкодування від позивача надійшла до АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» лише 04.05.2020, тобто з порушенням річного строку з моменту ДТП, а тому існують всі підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування у відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Послались на те, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем до позовної заяви не додано доказів того, що померла у ДТП ОСОБА_4 є його матір`ю, та він належить до осіб, які мають право на отримання одноосібно страхового відшкодування на відповідній правовій підставі. Вважають, що стягнення моральної шкоди за несплату страхового відшкодування позивачу, не передбачено Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зі Страхової компанії, а моральна шкода виплачується лише за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілій особі. Зазначили, що надана позивачем 04.01.2018 заява є Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка не може вважатись заявою, відповідно до якої здійснюється виплата страхового відшкодування в силу статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зауважили, що для отримання страхового відшкодування, матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлено спеціальний порядок, який включає в себе обов`язкове подання потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, страховику заяви про страхове відшкодування з наданням документів, перелік яких закріплений у п. 35.2 вказаної статті. Послались на те, що як вбачається з документів, які додані позивачем до позовної заяви, 04.01.2018 позивач, звернувся до АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» із Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а 04.05.2020 він звернувся із заявою про страхове відшкодування, па яку отримав відповідь від 13.08.2020 про те, що прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі положень пп. 37.1.4. п. 37.1. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» через неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, яка мала місце 01.01.2018. Зазначено, що АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» не надсилалось будь-яких повідомлень на адресу Позивача в яких містились відомості про здійснення страхових виплат після набрання вироком у кримінальному провадженні законної сили. Послались на те, що похідні вимоги про стягнення штрафних санкцій та моральної шкоди не підлягають задоволенню за відсутності вини страхової компанії у порушенні прав позивача. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2018 в районі перехрестя вулиць Молодіжної та 12 квітня у м. Харкові за участі транспортних засобів Деу Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та Деу Ланос, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , сталася ДТП. В результаті якої власнику Деу Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 була спричинена матеріальна шкода у розмірі 94348 грн 22 коп., а залишкова вартість пошкодженого у ДТП автомобілю склала 8459 грн 35 коп. Крім того, в результаті ДТП, пасажиру транспортного засобу Деу Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , сином якої є позивач, були спричинені тілесні ушкодження, від яких вона померла у лікарні. Наведені вище обставини підтверджені наданими суду копіями відповідного вироку Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.10.2019, який ухвалою Харківського апеляційного суду від 17.03.2020 залишений без змін, та з якого вбачається, що винуватим у ДТП визнано ОСОБА_3 , а причиною смерті ОСОБА_4 є завдані їй у результаті ДТП тілесні ушкодження; висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 9891 від 18.05.2018 та додатку до нього, які підтверджують розмір матеріального збитку, спричиненого пошкодженням в результаті ДТП автомобілю Деу Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно копії свідоцтва про реєстрацію, належить на праві власності ОСОБА_1 . З копії полісу № АС/1871622 від 13.01.2017 вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант» на період з 14.01.2017 по 13.01.2018, за умовами якого ліміт відповідальності становить: за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 200000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 100000 грн. Розмір франшизи - 2000 грн. З наданої до позову копії заяви від 04.01.2018 вбачається, що ОСОБА_1 подав до страхової компанії «Мега-Гарант» заяву (повідомлення) про відшкодування шкоди заподіяної під час ДТП, яка сталася у час та місці, які вказані вище. Заява була прийнята страховою 04.01.2018 за вхідним № 04-01/2. Відтак, зважаючи на наведені вище обставини, є всі підстави для визнання ДТП, яка сталася 01.01.2018 року в районі перехрестя вулиць Молодіжної та 12 квітня у м. Харкові за участі транспортних засобів Деу Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та Деу Ланос, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , страховим випадком. Судом, з наданих позивачем і наведених вище доказів встановлено, що в результаті ДТП ОСОБА_5 , як власнику транспортного засобу Деу Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 , була завдана матеріальна шкода, яка через перевищення вартості відновлювального ремонту ринкової вартості автомобіля, що свідчить про економічну недоцільність такого ремонту, визначена у розмірі ринкової вартості т/з Деу Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП. Судом встановлено, що в результаті ДТП, яка сталася 01.01.2018 з вини ОСОБА_3 , настала смерть ОСОБА_4 , що підтверджено наведеним вище вироком суду. Позивач ОСОБА_1 є сином останньої, що підтверджено копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.07.2018. В процесі з`ясування обставин справи, судом було встановлено, що на відповідачеві лежить обов`язок з виконання зобов`язань за умовами полісу № АС/1871622 від 13.01.2017 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Після першого звернення позивача до страхової з заявою про виплату відшкодування шкоди заподіяної в результаті страхового випадку, яке мало місце 04.01.2018, така виплата здійснена не була. Суду не надано документальних даних, які б свідчили про причини невиконання заяви позивача. Останній в поясненнях, які ним були надані суду, вказував на те, що його було повідомлено, що страхові виплати будуть здійснені після ухвалення судом вироку у кримінальному провадженні за результатами ДТП. 17.03.2020 Ухвалою Харківського апеляційного суду вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.10.2019 був залишений без змін і набрав законної сили. З наданих суду копій заяв ОСОБА_1 вбачається, що останній 23.04.2020 повторно склав заяви про страхове відшкодування і подав їх до АТ «СК «Мега-Гарант», які були зареєстровані 04.05.2020. Проте, після закінчення 90 днів, страхове відшкодування ОСОБА_1 виплачене не було, а було прийняте 13.08.2020 рішення № 13-08/1 про відмову у такій виплаті, оскільки ДТП, яка сталася 01.01.2018, відповідачем не було визнане страховим випадком через неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП. Задовольняючи частково вимоги позову, суд вважав встановленим, що аргументи відповідача про те, що заява від 04.01.2018 не визнається ним як заява про виплату страхового відшкодування, не обґрунтована посиланнями на відповідні обставини чи причини, на підставі яких можливо б було прийти до такого висновку. Суд дійшов висновку, що оскільки вартість транспортного засобу позивача у невідновленому після ДТП стані становить 8459 грн 35 коп., а його ринкова вартість на момент ДТП становила 94348 грн 22 коп., відшкодуванню на користь ОСОБА_1 підлягає різниця у розмірі 85889 грн, та витрати у розмірі 720 грн, які ОСОБА_1 поніс на евакуацію з місця ДТП транспортного засобу, що підтверджується копіями квитанцій № 2010454877 від 13.04.2018 та № 1956022481 від 13.04.2018. Крім того, відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону відшкодуванню підлягають і понесені позивачем витрати на оплату проведення експертного автотоварознавчого дослідження № 9891 від 18.05.2018 та дослідження спеціаліста-автотоварознавця, що є додатком до висновку № 9891 у загальному розмірі 4090 грн, понесення яких підтверджено копіє квитанції б/н від 24.04.2018 на суму 2230 грн 80 коп. та копією квитанції № 2544677 на суму 1860 грн. Як вбачається з наданих позивачем суду копії квитанції № 0929 від 06.01.2018 ОСОБА_1 оплатив ритуальні послуги на загальну суму 19795 грн та згідно з накладною б/н від 26.03.2019 оплатив 11950 грн витрати на спорудження надгробного пам`ятника, відтак суд дійшов висновку, що ці витрати підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 відповідачем. Розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу смертю матері в результаті ДТП, суд визначив виходячи з того, що Законом України від 07.12.2017 р. № 2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01.01.2018 встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3723 грн. Отже, загальний розмір відшкодування дорівнює 44676 грн, що відповідає 12 мінімальним заробітним платам у місячному розмірі на день настання страхового випадку. При обрахунку пені суд першої інстанції керувався тим, що подвійна облікова ставка НБУ у період затримки, який тривав з серпня 2020 по листопад 2020 становить 12%. Загальна сума страхового відшкодування, яку суд вважає доведеною, складає 167129 грн 80 коп., таким чином пеня за період затримки дорівнює 5824 грн, що випливає з розрахунку - 167129,8 грн. Х 12% :100 : 365 днів на рік Х 106 днів прострочки. Крім того, оскільки позивач був змушений докладати додаткових зусиль для отримання страхового відшкодування, у виплаті якого йому було безпідставно відмовлено, що спричинило негативні психо-емоційні переживання і завдало ОСОБА_1 моральної шкоди, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн в рахунок компенсації такої шкоди, що буде відповідати принципам розумності та справедливості. Суд зазначив, що аналіз змісту Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» свідчить, що витрати, пов`язані із лікуванням потерпілого відшкодовуються страховиком тільки потерпілому, яким, відповідно до положень пункту 1.3 статті 1 розділу 1 зазначеного Закону, є особи, життю та здоров`ю яких заподіяна шкода внаслідок ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Між тим, в разі коли такі витрати здійснює інша особа за власний кошт в інтересах потерпілого, то ця особа має право на відшкодування понесених витрат від заподіювача шкоди в порядку ст. 23 та ст. 1166 ЦК України. В ході судового розгляду було встановлено, що позивач ніс витрати на придбання ліків для потерпілої ОСОБА_4 за рахунок власних коштів. Також є безпідставною і вимога ОСОБА_6 про стягнення з відповідача 2000 грн франшизи, визначеної умовами полісу № АС/1871622 від 13.01.2017 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За диспозицією п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон), для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування. Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що подана 04.01.2018 ОСОБА_1 заява не є заявою про виплату страхового відшкодування. Так, зазначена заява була оформлена на бланку відповідача та містить прохання Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувати шкоду, заподіяну під час дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), з посиланням на обставини її скоєння (а. с. 14). Згідно п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. Зазначений текст є частиною бланку, тобто формуляру, встановленого Страховою компанією. Зміст вказаного тексту не підлягає подвійному тлумаченню, окрім як вимога відшкодувати завдану шкоду відповідно до вказаної норми п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таким чином, безпідставним є посилання відповідача на те, що вказана заява є повідомленням про ДТП, а не про виплату страхового відшкодування. Крім того, відповідач не надав до суду відповідного листування із заявником про те, що страхова компанія по іншому зрозуміла його заяву. Щодо посилань апелянта на те, що позивачем не було надано доказів наявності права на отримання страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю матері, то вони спростовуються матеріалами справи. Так, статтею 27 Закону встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Пунктом 27.3. даної статті встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Крім того, пунктом 27.4. передбачено, що страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Правилом підпункту б) пункту 35.2 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що до заяви додаються документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником. На аркуші справи 134 міститься копія Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, згідно з якою спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 є її син ОСОБА_1 . Таким чином, оскільки апелянтом не було спростовано висновки районного суду щодо неправомірності відмови у виплаті страхового відшкодування, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу того, що у Страхової компанії відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди та пені. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Районним судом повно та всебічно було досліджено всі обставини по справі та ухвалене законне і обґрунтоване рішення. Доводи скарги таких висновків не спростовують. Щодо посилань відповідача на те, що суд не відклав розгляд справи на підставі їх клопотання від 19.04.2021. За правилом п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Про судове засідання, призначене на 20.04.2021 представник відповідача ОСОБА_7 була ознайомлена під розписку, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 128 ЦПК України. За таких обставин у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для застосування п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України. Відповідачем до суду була надано відзив на позов, що свідчить про те, що вони скористались своїм правом на висловлення своєї позиції у справі. Факт того, що суд не відклав розгляд справи на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК сам по собі не є підставою для скасування рішення суд. Колегія суддів враховує, що право на доступ до суду відповідачем було реалізоване шляхом апеляційного оскарження рішення районного суду. Таким чином, оскільки суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи; ухвалив оскаржене рішення суду з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги висновків в суду не спростували, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржене рішення суду - без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» - залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 24 вересня 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В. Бурлака. О.М. Хорошевський.