Постанова Запорізький апеляційний суд № 337/806/19

Дата документу 30.09.2020 Справа № 337/806/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 337/806/19 Головуючий у 1-й інстанції: Котляр А.М. Провадження №22-ц/807/1462/20 Суддя-доповідач:Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Путій Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про відшкодування шкоди, - В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, яка була нею уточнена в березні 2019 року в частині суб`єктного складу відповідачів. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 01 вересня 2018 року о 12 год. 55 хв. ОСОБА_1 рухаючись на нерегульованому перехресті по вул. Патріотична та вул. Сталеварів у м. Запоріжжя, керуючи транспортним засобом «HONDA ACCORD», державний номер НОМЕР_1 не надав перевагу в русі автомобілю «CHRYSLER Sebrihg», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення. Під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебувала в якості пасажиру в салоні автомобіля «CHRYSLER Sebrihg», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_2 тілесні ушкодження. 06 вересня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості №1208080050003129 за ознаками ч.1 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_1 . Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2018 року було встановлено вину ОСОБА_1 у скоєнні порушення Правил дорожнього руху, яке мало своїм наслідком вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду та накладено на нього штраф у розмірі 340,00 грн. ОСОБА_1 компенсував витрати на лікування ОСОБА_2 , які були нею понесені за період з 01 вересня 2018 року по 18 вересня 2018 року в повному обсязі. Починаючи з 19 вересня 2018 року по 26 жовтня 2018 року на лікування ОСОБА_2 було витрачено 9684,60 гривень, з яких 3940 гривень було відшкодовано ОСОБА_1 .За період з 30 жовтня 2018 року по 27 грудня 2018 року ОСОБА_2 витратила на лікування 2604,40 гривень. Загальна сума витрат, яка була понесена ОСОБА_2 та не відшкодована ОСОБА_1 складає 8 349,00 гривень. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в ПрАТ СК «Арсенал Страхування», відповідно до Страхового полісу №АМ/2227333 страхова сума за полісом складає 200 000,00 грн за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю. З огляду на вищенаведене, ОСОБА_2 зазначає, що внаслідок неправомірних дійОСОБА_1 їй спричинено моральну шкоду, яка виразилась у фізичному болі та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Із урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просила суд: Залучити у якості співвідповідача у справі №337/86/19 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в особі відокремленого підрозділу Запорізька дирекція Приватнго акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування». Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в особі відокремленого підрозділу Запорізька дирекція Приватнго акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_2 8349 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної з лікуванням, 50 000,00 гривень в якості компенсації за заподіяну моральну шкоду та 768,40 гривень на відшкодування сплаченого судового збору. Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2019 року прийнято до провадження уточнену позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» в особі відокремленого підрозділу Запорізької обласної дирекції про відшкодування шкоди. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2020 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 8349 гривень, моральну шкоду в сумі 10000 гривень, судовий збір в сумі 241,58 гривень, а всього стягнуто 18 590 гривень 58 копійок. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 05 лютого 2020 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не врахував до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 04 липня 2018 року №755/18006/15-ц та прийшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача, як особи, відповідальність якої застрахована, всього розміру заподіяної шкоди. Апелянт вказує, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 , адвокат Харченко Р.В., зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендовним поштовим повідомленням про вручення судової повістки до апеляційного суду не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи на адресу апеляційного суду не надходило. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на вказане, колегія суддів у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України здійснила апеляційний розгляд у відсутності ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування». Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наявності причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 та отриманими ОСОБА_2 тілесними ушкодженнями, яка визнана потерпілою за фактом ДТП, яке мало місце 01 вересня 2018 року за участі водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в ПрАТ «Арсенал Страхування» відповідно до поліса АМ № 2227333, але враховуючи, що ОСОБА_2 до СК «Арсенал - Страхування» із заявою про отримання страхового відшкодування не зверталася, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що витрати в розмірі 8349, які позивачка понесла на лікування та моральна шкода, яка завдана позивачці у зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 10000 грн підлягають стягненню з винуватця ДТП ОСОБА_1 . З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитись. Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Судом встановлено, що 01 вересня 2018 року о 12 годині 55 хвилин на нерегульованому перехресті вул. Патріотична та вул. Сталеварів у м. Запоріжжя сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «HONDA ACCORD», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «CHRYSLER Sebrihg», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якої автомобілі були пошкоджені. Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2018 року встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні порушення Правил дорожнього руху, яке мало своїм наслідком вказану дорожньо-транспортну пригоду та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень. (т.1 а.с. 9). Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №13078 ОСОБА_2 станом з 01 вересня 2018 року по 11 вересня 2018 року, встановлено наступний діагноз: Поєднана травма. ЗЧМТ: струс головного мозку. Цефалгічний синдром. З/травма грудної клітини без пошкодження внутрішніх органів.Посттравматична підшкірна гематома с/з лівого стегна. Забій м`яких тканей області лівого колінного суглобу.(т.1 а.с.63,216). 05 вересня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області з заявою про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення. (т. 1 а.с. 186). 05 вересня 2018 року ОСОБА_3 надав слідчому Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області пояснення щодо обставин ДТП, вказав, що внаслідок зіткнення автомобілів, пасажир ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до лікарні, стан її здоров`я погіршився. (т.1 а.с. 187). 06 вересня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. 13 вересня 2018 року слідчий СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області допитав ОСОБА_2 в якості потерпілої у кримінальному провадженні №12018080050003129, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 вересня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.(т.1 а.с. 214-215). Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2018 року ОСОБА_4 було задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Набоки П.В. про проведення експертизи та призначено в кримінальному провадженні №12018080050003129, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 вересня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України судово-медичну експертизу ОСОБА_2 . (т.1 а.с. 205). Відповідно до висновку лікаря судово-медичного експерта ОСОБА_5 №1217 від 26 вересня 2018 року, зазначено, що у зв`язку з тим, що амбулаторна карта експерту не надана, визначити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_2 неможливо. (т.1 а.с. 206-208). Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2018 року ОСОБА_6 , було задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Набоки П.В. про проведення експертизи та призначено в кримінальному провадженні №12018080050003129, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 вересня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України судово-медичну експертизу ОСОБА_2 . (т.1 а.с. 209). Відповідно до висновку лікаря судово-медичного експерта ОСОБА_5 №1408 від 21 листопада 2018 року, встановлено, що забій м`яких тканин правого стегна по зовнішній поверхності в середині його третині з послідуючим утворенням після травматичної напруженної підшкірної гематоми яка у гострому своєму періоді потребувала хірургічного втручання ( розтин гематоми з виділенням до 200 мл згустів кові0, забій лівого колінного суглоба, мінімальне ушкодження волокон латерального утримувача лівого надколінника у ОСОБА_2 садна в обасті спинки носа, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли утворитися в результаті ударів об виступаючі предмети всередині салону автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди (п.3) Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку, всказаному освідуваною (т.1 а.с. 210-213). Постановою слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Набоки П.В. від 28 лютого 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080050003129 від 06 вересня 2018 року за фактом дорожньо-транспортнї пригоди за участю водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та пасажира ОСОБА_2 , закрити у зв`язку з відсутністю в діях водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України. (т.1. а.с. 221). Цивільна відповідальність власника транспортного засобу винної сторони «HONDA ACCORD», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 застраховано в ПрАТ «СК «Арсенал-Страхування» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/2227333, строк дії з 03 грудня 2017 року по 02 грудня 2018 року включно. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну 100 000,00 грн., за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 200 000,0 грн, франшиза 0,00 (нуль) грн. (т.1 а.с.51). Відповідно до Акту дослідження медичних документів СК «Арсенал - Страхування», складений 18 грудня 2019 року лікарем ОСОБА_7 , сума по розрахунково-платіжних документах 14 067,38 грн, сума відмінусована за недоведеності відповідно до існуючого договору витрат 5729,16 грн, сума до виплати 8338,22 грн. (т.1 а.с. 234-236). У зв`язку із отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 01.09.2018 по 11.09.2018 роки, після чого знаходмлась на амбулатоному лікуванні ( а.с. 210). У зв`язку із отриманням тілесних ушкоджень, вона понесла витрати на лікування, медикаменти, що підтверджується наданими суду квитанціями та чеками на суму 8349 грн ( а.с. 10-23). Встановлено, що ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Арсенал-Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування не зверталася. Звернулася ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Арсенал-Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування лише 25 серпня 2020 року під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором (частина третя статті 988 ЦК України). Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. За змістом статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Статтями 9, 22-31, 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. При цьому звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення такого страхового відшкодування, яка не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) та правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 147/66/17 (провадження №61-581св18). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції, встановивши, що позивач не зверталася до страховика зробив висновок про те, що у такому випадку у ПрАТ «СК «Арсенал-Страхування» не виник обов`язок щодо сплати страхового відшкодування ОСОБА_2 . Покладення солідарного обов`язку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, не ґрунтується на вимогах закону. Оцінюючи доводи апеляційної скарги колегією суддів враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто Велика Палата Верховного Суду фактично визначила два окремих (відмінних один від одного) випадки, за яких є можливим відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Це: 1) пропуск строків, передбачених статтею 37 Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"; 2) ситуація, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (стаття 1194 ЦК України). У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Колегія суддів, здійснивши системний аналіз викладених норм права, дійшла такого переконання. З матеріалів справи встановлено, що дорожньо - транспортна пригода сталася 01 вересня 2018 року, ОСОБА_2 завдана шкода здоров`ю. Відповідно до до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Тобто, в справі, що переглядається, потерпілий не втратив право на отримання відшкодування від страховика особи, яка завдала шкоди, з підстав пропуску строків, передбачених статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспртних засобів», оскільки підставою відмови у здійсненні страхового відшкодування ( регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку такий строк закінчується 01 вересня 2021 року. Наведений трирічний строк є присічним та поважність причин його пропуску не може впливати на можливість захисту цивільного права, що істотно звужує можливість потерпілої особи захистити своє порушене право. Отже, інше розуміння наведених норм права дасть підстави для висновку, що сплив трирічного строку з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (в разі неподання заяви про страхове відшкодування до страхової компанії) призводить до припинення права вимоги до завдавача шкоди. Визначаючи правову природу обов`язків страхової компанії відшкодувати шкоду, завдану застрахованою особою третій особі, суд зобов`язаний виходити з такого. Відносини між завдавачем шкоди та страховиком, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність, є договірними; так само є договірними відносини між страховиком завдавача шкоди та потерпілою особою, оскільки право вимоги потерпілого до страховика завдавача шкоди ґрунтуються на договорі, укладеному між її завдавачем та страховиком завдавача шкоди. Вибір страховика належить кожній особі, яка вирішила вступити у договірні відносини з приводу такого виду страхування, відповідно, така особа має нести усі ризики обрання неналежного, недобросовісного або ненадійного контрагента. З іншого боку, нездійснення потерпілою особою всупереч своїм власним інтересам обов`язку звернутися до страховика із заявою про страхове відшкодування впродовж трьох років (з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди) жодною нормою чинного законодавства не визнано як підстава припинення права вимоги до завдавача шкоди і обов`язку такої особи відшкодувати завдану нею шкоду. Інше розуміння конструкції зобов`язань з відшкодування шкоди суперечитиме принципу генерального делікту, за змістом якого за наявності відповідних умов, завдана шкода підлягає обов`язковому відшкодуванню. Колегія суддів дійшла переконання, що у разі, якщо потерпілий втратив право на отримання відшкодування від страховика особи, яка завдала таку шкоди, з підстав пропуску строків, передбачених статтею 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", таке право підлягає захисту у межах позовної давності на загальних підставах шляхом пред`явлення позову до винуватця ДТП, що фактично відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18). В справі, що переглядається ОСОБА_2 не пропущено строки, протягом яких вона може звернутися до страховика особи, якою завдано шкоду, тому покладення обов`язку відшкодувати шкоду, завдану внаслідок дорожньо - транспортної пригоди у межах страхового відшкодування на страхувальника ( в даному випадку на ОСОБА_1 ), який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності ( стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15. Залучивши страховика цивільно-правової відповідальності відповідача до участі у справі як співвідповідача, суд першої інстанції не врахував, що за наявності вини у ДТП страхувальника саме страхова компанія, зобов`язана відшкодувати завдану шкоду у межах ліміту відповідальності, передбаченого полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. При цьому колегія суддів зазначає, що звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення такого страхового відшкодування, яка не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Отже, суд першої інстанції ухвалив рішення, що не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. З урахуванням вищезазначеного, та враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час настання страхового випадку була застрахована у ПАТ « Страхова копанія « Арсенал Страхування» на підставі полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АМ/2227333 від 03 грудня 2017 року , то у даному випадку витрати на лікування в сумі 8349 гривень, які понесла ОСОБА_2 підлягають стягненню з ПАТ « Страхова копанія « Арсенал Страхування», оскільки зазначена шкода не перевищує ліміту страхового відшкодування. Стосовно позовних вимог про стягнення завданої моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне. Право особи на відшкодування моральної шкоди, перш за все, гарантується Конституцією України (ст. 32, 56, 62). Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, крім випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 є обгрунтованим, однак враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, поведінку самого ОСОБА_1 , який добровільно компенсував витрати на лікування позивачки, які були нею понесені за період ліування з 01.09.2018 року по 18.09.2018 року, що нею зазначається в позовній заяві (т. 1 а.с. 3 абз.8) та не заперечувалося представником, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції, тому враховуючи вимоги розумності і справедливості, колегія суддів приходить до висновку про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 в сумі 3000.00 грн. Крім того, беручи до уваги положення статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. У зв`язку з цим, що оскільки з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 8349, 00 гривень за шкоду заподіяну здоров`ю ОСОБА_2 , то розмір моральної шкоди, яку повинна відшкодувати страхова компанія, становить 417, 46 гривень (8349,00 х 5%). Ураховуючи викладене, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд допустив неправильне застосування норм матеріально права, а тому рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. п. 1, 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_2 8349, 00 грн на відшкодування майнової шкоди, 417, 45 грн на відшкодування моральної шкоди, та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими. Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки в постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 11 вересня 2018 року зазначено, що в наслідок ДТП, яка мала місце 01 вересня 2018 року травмованих не має, тому ОСОБА_2 не довала, що тілесні ушкодження вона отримала внаслідок ДТП, не заслуговують на увагу, оскільки причинний зв`язок між діями відповідача та отриманням позивачем ОСОБА_2 тілесних ушкоджень знайшло своє підтвердження дослідженими у справі доказами, а саме, висновком судово-медичнної експертизи № 1408 від 27.11.2018 року із якого слідує, що позивачка могла отримати тілесні ушкодження всередині салону автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечать строку, вказаному освідуваною. Матеріалами досудового розслідування де позивачка була визнана потерпілою за фактом ДТП, яка мала місце 01 вересня 2018 року ( т. 1 а.с. 130). Слідчий, який проводив досудове розслідування в постанові про закриття кримінального провадження від 28 лютого 2019 року ( т. 1 а.с. 138-139) встановив, що внаслідок дорожньо- транспртної пригоди ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження. Зазначена постанова не оскаржувалася ОСОБА_1 .. Крім того, у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 01.09.2018 року по 11.09.2018 року, після чого знаходилась на стаціонарному лікуванні ( т. 1 а.с. 210), тому й не могла бути присутня в судовому засіданні 11 вересня 2018 року, на якому розглядалася справа (№ 337/3980/18) про адміністратитвне правопорушення ОСОБА_1 та заперечувати щодо обставин справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Згідно ч.13 ст. 141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та апеляційної скарги з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 39,51 грн ( 3000,00 х 768,40 : 58349,00) та з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» підлягає стягненню сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 115,45 грн (8766,45х 768,40 : 583496,00). Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 391 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2020 рокуу цій справі скасувати. Прийняти нове судове рішення наступного змісту. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_2 8349, 00 грн на відшкодування майнової шкоди, 417, 45 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000, 00 грн. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 39,51 грн. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 115,45 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повна постанова складена 02 жовтня 2020 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.