Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/16131/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 160/16131/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року (м. Дніпро, суддя Врона О.В.) у справі № 160/16131/20 за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, - встановив: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року позовну заяву задоволено повністю, а саме: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 ; - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 01.12.2020 за №0400-010306-8/114565, про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Дніпровського апеляційного суду №04.2/178/20-С від 25.11.2020 р., без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи виплату з 19 лютого 2020 року. 12 травня 2021 року до суду першої інстанції надійшла заява, у якій ОСОБА_1 просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року. Заяву мотивовано тим, що на час її подання відповідач не виконав рішення суду першої інстанції. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про встановленням судового контролю задоволено та встановлено для Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області строк для надання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення від 08 лютого 2021 року у адміністративній справі №160/16131/20 - 30 днів з моменту отримання даної ухвали. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській оскаржило її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що застосування інституту судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а. Звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення, позивачем не надано жодних доказів що відповідач створює перешкоди для виконання цього рішення. Позивачем також не надано доказів направлення виконавчого листа для примусового виконання в порядку встановленому Законом України Про виконавче провадження, доказів наявного виконавчого провадження, доказів ухилення відповідача від виконання рішення суду. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні заяви про встановлення судового контролю. Від позивача відзив на апеляційну скаргу відповідача до апеляційного суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції в ухвалі від 01 червня 2021 року дійшов висновку про задоволення зави позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки станом на час звернення позивача з даною заявою до суду, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі №160/16131/20 набрало законної сили, проте, відповідачем не вчинено дій щодо його виконання. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. При цьому, обов`язковість судового рішення забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року набрало законної сили 11.03.2021, а тому підлягає виконанню. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Водночас відповідно до ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII). Згідно з положеннями частини 1 статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до матеріалів справи, позивачем 12.03.2021 отримано два виконавчих листи у справі № 160/16131/20. Відомості про наявність виконавчих проваджень у справі №160/16131/20 у Автоматизованій системі виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/) відсутні. Відповідач у справі не спростовує доводи позивача про те, що після набрання законної сили рішення суду першої інстанції від 08 лютого 2021 року у справі № 160/16131/20 не було виконано. Доказів виконання рішення суду першої інстанції від 08 лютого 2021 року у справі №160/16131/20 на час розгляду судом першої інстанції заяви позивача про встановлення судового контролю та апеляційної скарги судом апеляційної інстанції відповідач суду також не надав. Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17 клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі. Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про встановленням судового контролю за виконанням судового рішення. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі № 160/16131/20 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.М. Панченко Суддя С.М. Іванов Суддя В.Є. Чередниченко