Постанова 4852 № 160/9108/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/9108/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Акермана Олега Матвійовича на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року (головуючий суддя Жукова Є.О.) в адміністративній справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Акермана Олега Матвійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності щодо не поновлення пенсії протиправною; визнання протиправним та скасування рішення про відмову у поновленні пенсії від 18.03.2019 р.; зобов`язання провести виплату пенсії з 07.10.2009 р., - ВСТАНОВИВ: Представник ОСОБА_1 (далі - Позивач) - адвокат ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі Відповідач), в якому просив суд: - визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення пенсії позивачки - протиправною, визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позивачці викладене в відмові відповідача від 18.03.2019 та зобов`язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії - провести поновлення виплати пенсії позивачці з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі №160/9108/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності щодо не поновлення пенсії протиправною; визнання протиправним та скасування рішення про відмову у поновленні пенсії від 18.03.2019 р.; зобов`язання провести виплату пенсії з 07.10.2009 р., - задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні пенсії протиправними. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.03.2019 р. № 160/03.6-13 про відмову в поновленні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 14 березня 2019 р., відповідно до норм ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі №160/9108/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року скасовано в частині відмови у задоволені вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 р., та в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 14 березня 2019 р. відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також часткового стягнення на її користь судових витрат. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення ОСОБА_1 виплати раніше призначеної пенсії за віком починаючи з 07.10.2009 р. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком починаючи з 07 жовтня 2009 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року - залишено без змін. 16 лютого 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Акермана Олега Матвійовича про встановлення судового контролю по справі №160/9108/19 (т. 2, а.с. 231-234). Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Акермана Олега Матвійовича про встановлення судового контролю по справі №160/9108/19 за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Акермана Олега Матвійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності щодо не поновлення пенсії протиправною; визнання протиправним та скасування рішення про відмову у поновленні пенсії від 18.03.2019 р.; зобов`язання провести виплату пенсії з 07.10.2009 р. - відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень. Водночас, заявник доказів звернення у порядку примусового виконання рішення суду не надав, та при цьому, не навів належних та достатніх обґрунтувань того, що рішення суду не буде фактично та в повному обсязі виконане в ході виконавчого провадження. Представник Позивача, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку (т. 3, а.с. 1-2). В апеляційній скарзі представник Позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року по справі №160/9108/19. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що статтею 328 КАС України не містить положень, за якими право звернення із заявою про встановлення контролю виконання судового рішення має бути пов`язано із обов`язковим зверненням до виконанням до виконавчої служби. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу представник Позивача зазначив і про те, що більш дієвим заходом примусового виконання рішення суду є, на думку останнього, особиста матеріальна відповідальність керівника УПФУ, передбачена ст. 328 КАС України. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Позивача, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. При цьому, обов`язковість судового рішення забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Колегія суддів зазначає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року по справі №160/9108/19 набрало законної сили 23 липня 2020 року. Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Проаналізувавши наведені положення КАС України, можна дійти висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, а не обов`язком. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. З матеріалів справи встановлено, що 31 грудня 2020 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було видано представнику Позивача виконавчий лист по справі №160/9108/19. 16 січня 2021 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження №АСВП: 64151188 з виконання виконавчого листа №160/9108/19, виданого 31 грудня 2020 року. Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на момент розгляду заяви представника Позивача про встановлення судового контролю, виконавче провадження №64151188 є відкритим, що свідчить про те, що процес примусового виконання виконавчого листа №160/9108/19, виданого 31 грудня 2020 року, у цій справі ще триває, тому рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року по справі №160/9108/19 має бути виконане у примусовому порядку на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження». Колегія суддів зазначає про те, що, з урахуванням положень ч. 1 ст. 287 КАС України, Позивач має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважатиме, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси. Поряд із зазначеним, суд апеляційної інстанції звертає увагу Позивача і на те, що статтею 382 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за не виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що свідчить про наявність у Позивача, в разі умисного невиконання Відповідачем рішення суду першої інстанції у цій справі, можливості звернутись з відповідною заявою відносно Відповідача до правоохоронних органів. Підсумовуючи вищевикладене та з огляду на наявність не завершеного виконавчого провадження №64151188, колегія суддів дійшла висновку про правильність висновку суду першої інстанції щодо відсутності об`єктивних підстав для задоволення заяви Позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду першої інстанції від 25 березня 2020 року по справі №160/9108/19. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, тому ухвала суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 22 лютого 2021 року підлягає залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Акермана Олега Матвійовича - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року по справі №160/9108/19 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, відповідно до ч. 2 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов