Постанова 4855 № 640/17861/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17861/19 Головуючий у 1 інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Сорочка Є.О. Чаку Є.В. За участю секретаря Мельник К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Старшого інспектора відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Харковенка Василя Васильовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Старшого інспектора відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Харковенка Василя Васильовича про визнання дій незаконними, скасування вимоги по забезпечення безпеки дорожнього руху, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради "Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Старшого інспектора відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Харковенка Василя Васильовича, в якому просив: - визнати незаконними дії старшого інспектора відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Харковенко Василя Васильовича щодо складання вимоги (припису) від 23 серпня 2019 року № 1099 стосовно Директора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_1 ; - скасувати вимогу (припис) від 23 серпня 2019 року № 1099 по забезпеченню безпеки дорожнього руху, а саме: усунення недоліків згідно акту обстеження навчальних закладів прилеглих до проїзної частини вулиць міста на території Святошинського району в утриманні дорожньої розмітки. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії старшого інспектора відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Харковенко Василя Васильовича щодо складання вимоги (припису) від 23 серпня 2019 року № 1099 стосовно Директора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_1 . Скасовано вимогу (припис) від 23 серпня 2019 року № 1099 по забезпеченню безпеки дорожнього руху, а саме: усунення недоліків згідно акту обстеження навчальних закладів прилеглих до проїзної частини вулиць міста на території Святошинського району в утриманні дорожньої розмітки. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Старший інспектор відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Харковенк Василь Васильович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. 02 серпня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. 11 серпня 2021 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Старшого інспектора відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Харковенка Василя Васильовича надійшла заява про розгляд справи у відсутності апелянта. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 серпня 2019 року на підставі статей 27, 52-3 Закону України «Про дорожній рух», пункту 1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, ДСТУ 2587-2010 Старшим інспектором відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Харковенком Василем Васильовичем стосовно директора Департаменту транспортної інфраструктури ОСОБА_1 винесено вимогу (припис) №1099, яким з метою забезпечення безпеки дорожнього руху вимагалось до 30 серпня 2019 року усунути недоліки, згідно з актом обстеження навчальних закладів, прилеглих до проїзної частини вулиць міста на території Святошинського району в утриманні дорожньої розмітки. Не погоджуючись із вищевказаною вимогою (приписом), позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху і охорони навколишнього природного середовища визначає Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ (далі - Закон №3353-ХІІ). Положеннями статті 6 Закону №3353-ХІІ встановлено, що до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить: організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів. Згідно статті 24 Закону №3353-ХІІ, власники доріг, вулиць та залізничних проїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних пригод, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або органи, уповноважені ними здійснювати експлуатаційне утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мають право вимагати від користувачів дотримання чинних законодавчих і нормативних актів стосовно дорожнього руху, правил ремонту і утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування дорогами і дорожніми спорудами та їх охорони. Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, правила користування ними та їх охорони затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №3353-ХІІ, організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів, інформаційно-телекомунікаційних та автоматизованих систем керування та нагляду за дорожнім рухом відповідно до правил і стандартів, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених із відповідними підрозділами Національної поліції. До вказаних проектів і схем за приписами відповідних підрозділів Національної поліції можуть бути внесені зміни та доповнення. Організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті. У свою чергу, стаття 52 Закону №3353-ХІІ передбачає, що контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль). Згідно з положеннями статті 52-3 Закону №3353-ХІІ, до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать, зокрема, участь у реалізації в межах своїх повноважень державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та забезпечення безпеки дорожнього руху. Нормами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII закріплено, що до основних функцій Національної поліції віднесено, зокрема, здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень; регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Крім того, за приписами підпункту 21 пункту 1 Розділу ІІІ Положення про Департамент патрульної полії, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 №73 встановлено, що до функцій Департаменту патрульної поліції віднесено, зокрема, видання посадовим, службовим особам та громадянам обов`язкових до виконання приписів про усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Статтею 188-28 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, щодо усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, Департамент патрульної поліції у зазначених правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, зокрема щодо видачі посадовим, службовим особам та громадянам обов`язкових до виконання приписів про усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, за невиконання вимог яких встановлена відповідальність. Як вбачається з матеріалів справи, , на підставі статей 27, 52-3 Закону України «Про дорожній рух», пункту 1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306, ДСТУ 2587-2010 Старшим інспектором відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Харковенком Василем Васильовичем стосовно директора Департаменту транспортної інфраструктури ОСОБА_1 винесено вимогу (припис) від 23 серпня 2019 року №1099 (а.с. 15). Вищевказаним приписом з метою забезпечення безпеки дорожнього руху вимагалось до 30 серпня 2019 року усунути недоліки, згідно з актом обстеження навчальних закладів, прилеглих до проїзної частини вулиць міста на території Святошинського району в утриманні дорожньої розмітки. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні, а не їх посадові особи. Також, судом першої інстанції зазначено про відсутність обов`язку директора Департаменту щодо усунення недоліків вулично-шляхової мережі в частині утримання дорожньої розмітки, згідно з актом обстеження навчальних закладів, прилеглих до проїзної частини вулиць міста. Колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. У силу вимог положень пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР до повноважень місцевих рад віднесено, зокрема, організацію, за рахунок власних коштів, капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах). Статтею 16 Закону України «Про автомобільні дороги» закріплено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Відповідно до статті 21 Закону України «Про автомобільні дороги», органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом; 5) забезпечення проведення аудиту або перевірки безпеки автомобільних доріг згідно з вимогами цього Закону, інших актів законодавства України, національних стандартів України, а також вжиття необхідних заходів за результатами проведення аудиту безпеки автомобільних доріг або перевірки безпеки автомобільних доріг. Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 встановлено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган. Таким чином, з огляду на зазначене, вбачається обов`язок місцевих рад здійснювати поточний та капітальний ремонт доріг та контролювати стан доріг на відповідність законодавству про дорожній рух. Відповідно до пункту 4 Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) затвердженого розпорядженням Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.11.2018 року №2089 (далі - Положення №2089), до основних завдань позивача віднесено організацію будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів у м. Києві. При цьому, за приписами підпунктів 5.7 та 5.46 пункту 5 Положення №2089, Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює реалізацію повноважень, віднесених законами України «Про дорожній рух», «;Про автомобільні дороги», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, а також здійснює закупівлю товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти. З огляду на вказане, вбачається, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за стан вулиць і доріг в межах відповідного населеного пункту. У даному випадку, таким органом місцевого самоврядування у місті Києві є саме Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). З метою виконання зазначених повноважень утворюються комунальні підприємства, зокрема, Комунальна корпорація «Київавтодор» або Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху», які підпорядковуються Департаменту, а їх керівники призначаються директором Департаменту. Відповідно до пункту 10.1 розділу 10 Положення №2089, директор Департаменту здійснює керівництво Департаментом, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, сприяє належному створенню умов праці в Департаменті. З вказаних норм вбачається, що директор Департаменту здійснює контроль за виконанням функцій Департаменту та несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, а отже, саме директор Департаменту несе відповідальність за організацію усунення недоліків в утриманні дорожньої розмітки. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що Старшим інспектором відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Харковенком В.В. правомірно, у межах наданих повноважень та у визначений законом спосіб прийнято оскаржувану вимогу (припис) від 23 серпня 2019 року № 1099 про усунення порушень у сфері дорожнього руху. Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду України у справі №640/19923/18 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, дане судове рішення, відповідно до ст. 7 КАС України, не є джерелом права, що застосовуються судом при вирішенні справ та, виходячи з норм ч. 5 ст. 242 КАС України, його висновки не є обов`язковими для врахування. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а тому, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Старшого інспектора відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Харковенка Василя Васильовича задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення. У задоволенні адміністративного позову Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Сорочко Є.О. Чаку Є.В. Повний текст постанови виготовлено 20.09.2021 р.