Ухвала КГС ВС № 922/3789/20

УХВАЛА 21 вересня 2021 року м. Київ Справа № 922/3789/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Львова Б. Ю. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Булгакової І. В., за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М., представників учасників справи: позивача - приватного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстраційний завод» (далі - Завод) - Фесенка О. М., Устінова К. О., відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт-Агро» (далі - Товариство) - Губського С. М., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Заводу на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2021 (суддя Ольшанченко В. І.), постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 [колегія суддів: Плахов О. В. (головуючий), судді Крестьянінов О. О., Мартюхіна Н. О.] та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 [колегія суддів: Плахов О. В. (головуючий), судді Крестьянінов О. О., Мартюхіна Н. О.] зі справи № 922/3789/20 за позовом Заводу до Товариства про стягнення 2 251 889,50 грн. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Завод звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства про стягнення 1 681 889,50 грн. збитків та 570 000,00 грн. неустойки за договором поставки соняшника від 31.07.2020 № 17839ОЗ (далі - Договір). 1.2. Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Договору в частині поставки товару в обумовлені строки, що є підставою для нарахування погодженої сторонами у Договорі неустойки, а також відшкодування збитків у зв`язку з понесенням позивачем додаткових витрат, пов`язаних з придбанням товару у альтернативного постачальника.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції 2.1. Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2021, у задоволенні позову відмовлено. 2.2. Рішення та постанова судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні збитків мотивовані тим, що позивач не довів невідворотності понесення збитків, а також причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та додатковими витратами позивача. В іншій частині позовних вимог зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що умовами Договору передбачено стягнення неустойки саме за непоставку товару або його поставку у меншій кількості від погодженої у Договорі, а не за порушення строків поставки. При цьому суди встановили, що зобов`язання сторін за Договором залишаються діючими і виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару можливе у будь-який час до їх припинення з підстав, передбачених чинним законодавством та Договором. 2.3. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2021: заяву Товариства про розподіл судових витрат задоволено частково; стягнуто з Заводу на користь Товариства гонорару успіху у розмірі 157 632,30 грн., що становить 7 % від суми заявленого позову; в іншій частині заяви відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг 3.1. На рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 Завод, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 570 000,00 грн. неустойки та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині прийняті зі справи рішення та постанова попередніх судових інстанцій Заводом не оскаржуються. 3.2. На додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 Завод, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), постанови Верховного Суду, просить скасувати додаткову Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 з цієї справи і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити Товариству у розподілі судових витрат. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги 4.1. За твердженнями скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо чинності зобов`язань сторін за Договором та існування у відповідача можливості виконати свій обов`язок з поставки товару. Так, скаржник не погоджується з висновками судів про те, що він не скористався передбаченим частиною третьою статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом на відмову від прийняття виконання внаслідок прострочення виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару, як і не скористався правом на відмову від Договору в порядку статті 615 ЦК України та пункту 6.5 Договору. 4.2. На думку скаржника, відмова від Договору (відмова від прийняття виконання зобов`язання) підтверджується фактом вчинення ним юридично значимої дії - зверненням до суду з цим позовом. 4.3. Помилковість таких висновків судів попередніх інстанцій та правомірність позиції позивача підтверджується висновком щодо застосування норм статті 615 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 зі справи № 920/618/18, який не був врахований судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень. 4.4. Суд апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваної додаткової постанови застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 14.01.2019 зі справи № 927/26/18, від 27.06.2018 зі справи № 826/1216/16, від 19.09.2018 зі справи № 907/863/17, від 20.11.2018 зі справи № 910/23210/17, від 11.12.2018 зі справи № 920/120/18, від 24.04.2018 зі справи № 907/331/17, від 05.06.2018 зі справи № 904/8308/17, від 11.05.2018 зі справи № 910/8443/17, від 29.10.2018 зі справи № 911/559/17, від 01.06.2018 зі справи № 904/8478/16, від 16.05.2019 зі справи № 823/2638/18, від 09.07.2019 зі справи № 923/726/18, від 26.02.2020 зі справи № 910/14371/18, від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18, від 13.02.2019 зі справи № 756/2114/17. 4.5. Як на підставу для касаційного оскарження прийнятих зі справи судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

5. Доводи інших учасників справи 5.1. Товариство подало відзив на касаційну скаргу Заводу на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2021, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи в оскаржуваній частині залишити без змін, а скаргу - без задоволення. 5.2. Товариство подало відзив на касаційну скаргу Заводу на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2021, в якому заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить оскаржувану додаткову постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення. 5.3. Завод подав пояснення, які фактично є доповненнями до касаційних скарг на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2021, постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2021. Оскільки такі доповнення подані з порушенням процесуального строку, встановленого частиною першою статті 298 ГПК України, вони долучені до матеріалів справи, однак не впливають на межі перегляду справи в касаційному порядку. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій 6.1. 31.07.2020 Товариство (постачальник) та Завод (покупець) уклали Договір, за умовами якого: постачальник зобов`язується поставити в обумовлений договором строк соняшник врожаю 2020 року у заліковій вазі 500,00 тон +/- 5 % від цієї кількості за вибором покупця, а покупець зобов`язується прийняти зерно та сплатити постачальнику його вартість (пункт 1.1); ціна однієї тони зерна (ціна договору) в національній валюті України з урахуванням податку на додану вартість становить еквівалент 405,00 доларів США (за офіційним курсом НБУ), що на дату вчинення (набрання чинності) договору без ПДВ складає 9 344,25 грн., крім того ПДВ у розмірі 1 868,85 грн., а разом 11 213,11грн. Сторони домовилися, що остаточне визначення ціни однієї тони зерна (ціни договору) здійснюється сторонами на дату поставки зерна (пункт 4.2 договору) з урахуванням офіційного курсу гривні щодо долару США, визначеного НБУ (www.bank.gov.ua) на зазначену дату (пункт 2.1); поставка зерна здійснюється постачальником автомобільним транспортом на умовах DAP (елеватор ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» (місцезнаходження: 70600, Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вул. Ломоносова, буд. 36), згідно з Інкотермс 2010 (пункт 4.1); зерно має бути поставлене постачальником у строк до 30.09.2020 включно. У межах цього строку допускається поставка зерна частинами (партіями). Датою поставки зерна (його частини) покупцю вважається дата оформлення постачальником видаткової накладної, яка підписана уповноваженим представником покупця. Право власності на зерно, а також ризики випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) зерна переходять від постачальника до покупця з дати поставки зерна (пункт 4.2); у разі порушення постачальником своїх зобов`язань з поставки зерна, а саме: непоставки зерна або поставки зерна у меншій кількості, ніж зазначено в пункті 1.1 договору (недопоставка), постачальник зобов`язаний відшкодувати покупцю неустойку у розмірі 1 200,00 грн. за кожну непоставлену (недопоставлену) тонну зерна та відшкодувати покупцю збитки, заподіяні порушенням відповідних зобов`язань (пункт 6.1); збитки за договором відшкодовуються у повній сумі понад штрафні санкції. Сплата штрафних санкцій, а також відшкодування збитків не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за договором (пункт 6.4); у разі порушення постачальником своїх зобов`язань за договором, покупець має право частково або повністю відмовитися від виконання своїх зобов`язань за договором та розірвати його (пункт 6.5); договір вважається вчиненим (набирає чинність) в день його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 10.10.2020 включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання тих зобов`язань, які залишилися не виконаними (пункт 7.2). 6.2. 15.09.2020 Завод направив на адресу Товариства лист № 1980/04, в якому просив належним чином виконати свої зобов`язання за Договором. 6.3. Товариство залишило зазначений лист без відповіді та не виконало умов Договору в погоджений строк, у зв`язку з чим Завод здійснив закупівлю соняшнику у альтернативного постачальника - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма-нива» за договором поставки соняшника від 15.10.2020 № 18239ОС. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7. Законодавство України 7.1. ЦК України: пункт 1 частини другої статті 11: - підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; частина перша статті 526: - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; частина перша статті 530: - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); частини перша, друга статті 598: - зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; - припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; стаття 599: - зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; частини перша-третя статті 612: - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; - боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення; - якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків; стаття 615: - у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом; - одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання; - внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється; частина перша статті 627: - відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; частина перша статті 628: - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства; частина перша статті 712 ЦК України: - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 7.2. Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. 7.3. ГПК України: стаття 123: - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; частини перша-п`ята статті 126: - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; - за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; - для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; - для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; - розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. - у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; - обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; частина восьма статті 129: - розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду; частина четверта статті 236: - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; пункт 1 частини другої статті 287: - підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; пункт 5 частини першої, частина друга статті 296: - суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, зокрема якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними; - про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу; частини перша, друга статті 300: - переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; - суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій 8.1. Причиною виникнення спору зі справи в оскаржуваній частині стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з постачальника на користь покупця неустойки за неналежне виконання договору поставки. 8.2. Як на підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Завод посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування положень статті 615 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 зі справи № 920/618/18. 8.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з цієї підстави можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та в постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 зі справи № 696/1693/15-ц. 8.4. Верховний Суд, проаналізувавши судове рішення, висновки щодо застосування норм права в якому, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі, установив, що оскаржувані судові рішення в цій справі не суперечать висновку, викладеному у справі, на яку посилається скаржник, оскільки висновок у справі, на яку посилається Завод, та в цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах. 8.5. Так, у справі № 920/618/18 Верховний Суд сформував правовий висновок застосування норм статей 599, 692 ЦК України щодо того, чи є належним чином виконане зобов`язання у випадку, якщо постачальник здійснив поставку товару, строк на приймання продукції завершився, покупець не заявив про відмову від прийняття товару, докази поставки неякісного товару відсутні, однак у подальшому такий товар повернуто постачальнику і прийнято останнім, і чи виникає у такому випадку у покупця обов`язок з оплати за поставлений товар. Так, за висновком Верховного Суду у зазначеній справі право вимагати прийняття та оплати товару продавець може реалізувати лише у тих випадках, коли покупець відмовляється від прийняття товару без достатніх правових підстав, передбачених статтями 666, 670, 672, 678, 686 ЦК України тощо. Чинне цивільне законодавство чітко не визначає, в якій формі та якими саме діями має підтверджуватися факт відмови покупця від прийняття та оплати товару. Наведене не виключає наявність підстав вважати, що відповідна відмова може бути виражена і в діях покупця щодо фактичного повернення поставленого товару без попереднього письмового повідомлення продавця про таку відмову. При цьому суди у справі № 920/618/18 встановили, що - постачальник поставив продукцію не у повному обсязі; - у зв`язку з невідповідністю поставленого товару умовам договору покупець повернув його постачальнику з вимогою про заміну; - внаслідок прострочення поставки всього визначеного договором товару покупець на підставі частини першої статті 615 ЦК України та пункту 7.3 договору скористався правом на односторонню відмову покупця від подальшого приймання продукції [в частині непоставленого (повернутого, але не заміненого товару)], про що 02.05.2018 постачальник отримав лист-повідомлення покупця. За таких обставин Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що з урахуванням факту повернення покупцем постачальнику товару і невиконання постачальником обов`язку з подальшої поставки цього товару помилковими є твердження постачальника про належне виконання ним свого зобов`язання з поставки товару. Оскільки чинне законодавство не передбачає, в якій формі та якими саме діями має підтверджуватися факт відмови покупця від прийняття та оплати товару, то норми статей 599, 692 ЦК України у подібних правовідносинах в аспекті встановлення наявності / виникнення у покупця обов`язку з оплати товару у випадку здійснення поставки товару, який у подальшому був повернутий постачальнику і прийнятий останнім, слід застосовувати так: «За умови існування передбачених законом достатніх правових підстав відмова покупця від прийняття та оплати товару може проявлятися у юридично значимих діях покупця, спрямованих на фактичне повернення поставленого товару, і такі дії мають вчинятися покупцем у межах строку, визначеного договором для приймання товару, без попереднього чи одночасного письмового повідомлення покупцем продавця про таку відмову, що виключає настання обов`язку покупця оплатити товар, який знаходиться у фактичному розпорядженні продавця.». 8.6. Водночас у справі № 922/3789/20 суди встановили, що - Завод не скористався своїм правом відмови від Договору або його розірвання у зв`язку з порушенням Товариством своїх зобов`язань за Договором. Лист Заводу від 15.09.2020 № 1980/04 не містить відмови від Договору з посиланням на частину третю статті 612, статтю 615 ЦК України або пункт 6.5 Договору; - зобов`язання Товариства перед Заводом з поставки соняшнику за Договором залишається діючим і виконання його можливо у будь-який час до його припинення з підстав, передбачених законодавством та Договором, що також кореспондується з положеннями пункту 7.2 Договору, відповідно до якого закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань, які залишилися не виконаними; - пунктом 6.1 договору передбачено стягнення неустойки саме за непоставку соняшнику або поставку у меншій кількості, ніж зазначено у п. 1.1 Договору, а не за порушення строків його поставки. Отже, у цій справі Завод не довів, обставин з настанням яких сторони погодили право покупця на нарахування неустойки відповідно до пункту 6.1 Договору. 8.7. Таким чином, у кожній із зазначених справ судами досліджувалися різні за змістом докази, які подавалися сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що разом з тим не може свідчити про подібність правовідносин. 8.8. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд в необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність судового рішення тільки через те, що скаржник вважає його незаконним. 8.9. Доводи скаржника, що відмова від Договору (відмова від прийняття виконання зобов`язання) засвідчена фактом вчинення ним юридично значимої дії - зверненням до суду з цим позовом з посиланням на висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 зі справи № 920/618/18, не знайшли свого підтвердження, є безпідставними та правомірно відхилені судами попередніх інстанцій. 8.10. Звертаючись з касаційною скаргою на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 і обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень зі справи, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилався на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 зі справи № 927/26/18, від 27.06.2018 зі справи № 826/1216/16, від 19.09.2018 зі справи № 907/863/17, від 20.11.2018 зі справи № 910/23210/17, від 11.12.2018 зі справи № 920/120/18, від 24.04.2018 зі справи № 907/331/17, від 05.06.2018 зі справи № 904/8308/17, від 11.05.2018 зі справи № 910/8443/17, від 29.10.2018 зі справи № 911/559/17, від 01.06.2018 зі справи № 904/8478/16, від 16.05.2019 зі справи № 823/2638/18, від 09.07.2019 зі справи № 923/726/18, від 26.02.2020 зі справи № 910/14371/18, від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18, від 13.02.2019 зі справи № 756/2114/17. 8.11. Під час розгляду заяви про розподіл судових витрат у цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що: - у судовому засіданні 14.06.2021 представником Товариства було заявлене усне клопотання про розподіл судових витрат; - 18.06.2021 (у строк встановлений процесуальним законодавством) Товариство звернулося до апеляційного господарського суду із заявою про розподіл судових витрат, в якій просило стягнути з Заводу 197 632,30 грн. витрат на професійну правничу допомогу (у т. ч. 40 000,00 грн. вартості послуг та 157 632,30 грн. гонорару успіху, що становить 7 % від суми заявленого позову). До заяви про розподіл судових витрат Товариство долучило договір про надання правничої допомоги від 30.11.2020 (далі - Адвокатський договір), укладений Товариством (клієнт) та адвокатським бюро «Сергій Губський» (виконавець), відповідно до якого виконавець зобов`язується надати, а клієнт - прийняти та оплатити правничу допомогу, що складається з представництва інтересів клієнта у судовому процесі у справі № 922/3789/20 за позовом Товариства про стягнення 2 251 889,50 грн. Відповідно до пункту 3.2.3 цього договору клієнт зобов`язується протягом 20 банківських днів з моменту набуття чинності рішення суду в разі відхилення первісного позову Заводу перерахувати на користь виконавця 7 % від суми грошових коштів, що були заявлені в первісному позові Заводу; - 21.07.2021 Товариство подало до апеляційного господарського суду письмові пояснення та документи, які підтверджують факт понесення ним відповідних витрат на послуги адвоката, а саме: копію акта приймання-передачі виконаних робіт від 24.03.2021; копію акта приймання-передачі виконаних робіт від 07.07.2021; копію платіжного доручення від 04.12.2020 № 379 на суму 40 000,00 грн. Ці документи були подані відповідачем з порушенням строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України, у зв`язку з чим відповідні пояснення до заяви про розподіл судових витрат підлягають залишенню без розгляду; - підстави для задоволення заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн. відсутні у зв`язку неподанням відповідних доказів у встановлений строк; - з огляду на прийняття відповідного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Заводу, яке набрало законної сили, представник відповідача в силу положень пункту 3.2.3 Адвокатського договору (наданого суду в межах процесуального строку) має право на відшкодування гонорару успіху у розмірі 157 632,30 грн., що становить 7 % від суми заявленого позову, який є складовою частиною гонорару адвоката, передбаченого цим договором, і є дійсним зобов`язанням, яке відповідає статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». 8.12. Натомість у постановах, зазначених у пункті 8.10 цієї ухвали, Верховний Суд зробив висновки щодо застосування конкретних норм процесуального права, зокрема частин четвертої, п`ятої статті 126, частин четвертої, п`ятої статті 129 ГПК України, саме у контексті спірних відносин у справах, що ним розглядалися. Зміст відповідних судових рішень, фактичні обставини справ, види професіональної правничої допомоги, які були надані у згаданих справах, склад витрат на цю допомогу, докази на підтвердження її надання тощо свідчать про неподібність відповідних справ за наведеними правовими ознаками справі, що розглядається, і тому застосування норм процесуального права за неподібності правовідносин у справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи, зокрема зазначених у оскаржуваній додатковій постанові. 8.13. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 «Справа «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

9. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг Доводи скаржника про неврахування судом попередньої інстанції відповідного висновку Верховного Суду не знаходять свого підтвердження, а касаційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

10. Судові витрати У зв`язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в цій справі з урахуванням вимог статей 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження). Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами приватного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстраційний завод» на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2021, постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 зі справи № 922/3789/20. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Суддя Б. Львов Суддя І. Бенедисюк Суддя І. Булгакова