Ухвала КГС ВС № 922/4113/20

УХВАЛА 06 грудня 2021 року м. Київ Справа № 922/4113/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О. А. - головуючий, Стратієнко Л.В., Мамалуя О.О. за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В., за участю представників: Позивача: Лисенко В.О. Відповідача: Отенко П.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 (головуючий суддя - Слободін М.М., судді - Шутенко І.А., Россолов В.В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2021 (суддя Бринцев О.В.) у справі №922/4113/20 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення 1 784 620 932,56 грн, ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі -АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі", відповідач) про стягнення 1.470.523.477,36 грн основного боргу, 181.845.918,11 грн пені, 74.132.803,06 грн 3% річних, 58.118.734,03 грн інфляційних втрат.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено строки оплати природного газу, отриманого від позивача, за договором постачання природного газу від 09.10.2018 № 1539/18-ТЕ-32, внаслідок чого виникла заборгованість, отже, наявні підстави для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.03.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1.470.523.477 грн - основного боргу, 26.165.012,96 грн - пені, 74.132.803,06 грн - 3% річних, 58.118.734,03 грн - інфляційних втрат, та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

5. Судові рішення мотивовано тим, що: - між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір постачання природного газу від 09.10.2018 №1539/18-ТЕ-32 (далі - договір). Сторонами погоджувались Додаткові угоди від 24.10.2018 №1, від 27.10.2018 №2, від 05.11.2018 №3, від 26.11.2018 №4, від 20.03.2019 №5, від 20.03.2019 №6, від 29.03.2019 №7, від 23.04.2019 №8, від 23.04.2019 №9, від 24.05.2019 №10, від 29.05.2019 №11, від 27.06.2019 №12, від 27.06.2019 №13, від 29.07.2019 №14 від 29.07.2019 №15, від 30.08.2019 №16, від 30.08.2019 №17, від 12.09.2019 №18, від 30.09.2019 №19, якими було внесено зміни до окремих пунктів договору. - відповідно до пункту 1.1., 1.2. (в редакції додаткової угоди від 26.11.2018 №4) Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; - пунктом 5.1. договору (в редакції додаткової угоди від 26.11.2018 №4) сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання природного газу; - протягом жовтня-грудня 2018 року, лютого-вересня 2019 року було поставлено природний газ на загальну суму 3.987.187.500,66 грн; - відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково в сумі 2.516.664.023,30 грн. Станом на 31.08.2020 заборгованість відповідача за договором становить 1.470.523.477,36 грн; - у зв`язку з порушенням строків оплати отриманого відповідачем природного газу, позивачем нараховано 181.845.918,11 грн пені, 58.118.734,03 грн інфляційних втрат, 74.132.803,06 грн 3% річних; - судом першої інстанції перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок, наданий позивачем є обґрунтованим та правильним, а тому, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем; - щодо пені, нарахованої позивачем до стягнення, за період з 18.04.2020 по 25.04.2020 у сумі 144.439,22 грн, суд встановивши, що нарахування пені, за вказаний період, суперечить положенням Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ХІ, дійшов висновку про відмову у цій частині позову. Щодо решти нарахованої пені, у розмірі 181.701.478,89 грн, судом встановлено правомірність нарахування пені, разом з цим, суд оцінивши обставини та докази у справі встановив наявність підстав для зменшення розміру пені на 85,6 % та стягнув з відповідача 26.165.012,96 грн пені; - в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних не оскаржувалось, а тому апеляційним судом не переглядалось, в частині відмови у стягненні пені та зменшення розміру пені, рішення суду було оскаржено позивачем до апеляційного суду і апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у стягненні пені у розмірі 144.439,22 грн та для зменшення розміру пені, заявленого до стягнення позивачем, на 85,6 %.

6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ " НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, просить скасувати прийняті у справі судові рішення в частині відмови у стягнені пені у розмірі 155.530.918,50 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

7. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

8. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення у справі залишити в силі.

9. Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом з матеріалами справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою, з таких підстав.

10. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Оскільки, скаржник оскаржує рішення та постанову у справі лише в частині відмови у стягненні пені у розмірі 155.530.918,50 грн, у зв`язку із зменшенням розміру пені, на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, отже, з урахуванням положень ст. 300 ГПК України, в іншій частині судові рішення касаційним судом не переглядаються.

12. Відповідно до частини другої ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

13. Тобто, за змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

14. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

15. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

16. Зі змісту зазначених скаржником у касаційній скарзі постанов, Суд вбачає, що наведені в них висновки стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

17. Згідно зі статтею 233 ГК України, на неоднакове застосування якої судами попередніх інстанцій посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, суди мають взяти до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

18. Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

19. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

20. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

21. Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

22. Суди встановили, що відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова та його основним видом діяльності є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства, при цьому у 2019 році, 85,6% від загального обсягу виробленої теплової енергії, споживалось населенням. Споживачі невчасно розраховуються за спожиті послуги теплопостачання, що впливає на здійснення розрахунків відповідачем за отриманий природний газ. Так, судами було досліджено довідку про заборгованість за спожиту теплову енергію від 12.01.2021; довідку про кількість теплової енергії, відпущеної відповідачем споживачам за 2019 рік; інформацію щодо Моніторингу виконання Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" на 01.12.2020 по КП "Харківські теплові мережі"; баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.09.2020, отже, судами встановлено, що обсяг заборгованості споживачів перед відповідачем за спожиту теплову енергію, станом на 01.01.2021, становив 4,0 млрд. грн, з яких 3,6 млрд. грн. заборгованість населення, що підтверджується довідкою від 12.01.2021. З балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2020 вбачається, що сума збитків підприємства становить 7,9 млрд. грн. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що комунальне підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі. Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків, внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем отриманого природного газу, при цьому, втрати позивача від знецінення коштів в повній мірі компенсуються, зокрема, стягненням інфляційних втрат та 3% річних за час, в який позивач не міг користуватися коштами отже, зменшення розміру пені заявленого до стягнення не призведе до погіршення майнового стану позивача. З урахуванням зазначеного та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, суди дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 85,6 % і стягнули з відповідача пеню у розмірі 26.165.012,96 грн.

23. Звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилався на неврахування судами правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14. У вказаній постанові суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв`язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо майнового стану позивача та відповідача, та зокрема обставин наявності заборгованості позивача по заробітній платі та наявності податкового боргу.

24. Отже, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій застосували ст. 233 ГК України без урахування висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 справі № 908/1453/14, оскільки у даній справі та у справі, на яку посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосування ст. 233 ГК України, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.

25. У справі № 918/116/19 суди оцінивши обставини і докази, подані сторонами в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 99 %, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення клопотання частково та зменшили розмір пені, заявленої до стягнення, тільки на 50 %, зважаючи на обставини встановлені у справі. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та вказав, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано зменшено розмір, заявленої до стягнення пені на 50 %, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора, у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

26. У справі № 903/918/19 предметом спору були вимоги газопостачальної організації до комунального підприємства про стягнення заборгованості за поставлений природний газ, при цьому позовні вимоги ґрунтувались не тільки на договорі газопостачання, укладеному сторонами, а також на укладених сторонами Спільних протокольних рішеннях про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 903/918/19 виклала правовий висновок щодо застосування приписів статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку №217, зокрема вказавши таке: "Аналіз приписів статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку №217 дозволяє дійти висновку, що визначений Порядком №217 алгоритм розподілу коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу. При цьому справу № 903/918/19 Верховним Судом направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку у справі, при цьому, за результатами нового розгляду справи фактично - доказова база в ній може істотно змінитися, що, у свою чергу, вплине на правові висновки у справі, оскільки, новий розгляд справи став наслідком неповного дослідження судами обставин справи, а також неправильного застосування судами норм спеціального законодавства, яке визначає порядок розрахунків за поставлений позивачем природний газ.

27. Зважаючи на вищезазначене, проаналізувавши зміст судових рішень у справах на які посилається скаржник, Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" стосовно того, що суди попередніх інстанцій застосували норми статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 під час вирішення судом питання щодо зменшення пені, оскільки у зазначених постановах Верховний Суд зробив висновки щодо застосування зазначених положень законодавства саме у контексті спірних відносин у справах, що ним розглядалися. Зміст відповідних судових рішень, фактичні обставини справ, докази на їх підтвердження у кожній конкретній справі свідчать про неподібність вказаних справ справі, що зараз розглядається, і тому застосування названих норм права за неподібності правовідносин у справах не може бути аналогічним.

28. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження позивачем не зазначено у поданій касаційній скарзі, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2021 у справі №922/4113/20. Керуючись ст.ст. 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2021 у справі №922/4113/20. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. А. Кролевець Судді Л.В. Стратієнко О.О. Мамалуй