Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/4645/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4645/21 пров. № А/857/13447/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Матковської З.М., при секретарі судового засідання: Волошин М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року (суддя Крутько О.В., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/4645/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: 26 березня 2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просив визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.12.2020 року № 134950001458, щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 16.03.2020 року № 15 станом на 18.02.2020 року, виданої Львівським апеляційним адміністративним судом у розмірі 60% грошового утримання працюючого судді; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, здійснити з 19.02.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 16.03.2020 року №15 станом на 18.02.2020 року, виданої Львівським апеляційним адміністративним судом з урахуванням виплачених сум у розмірі 68 % грошового утримання працюючого судді. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.12.2020 року № 134950001458, щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 16.03.2020 року № 15 станом на 18.02.2020 року, виданої Львівським апеляційним адміністративним судом у розмірі 60% грошового утримання працюючого судді. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, здійснити з 19.02.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 16.03.2020 року №15 станом на 18.02.2020 року, виданої Львівським апеляційним адміністративним судом з урахуванням виплачених сум у розмірі 68 % грошового утримання працюючого судді. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, який у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/4645/21 від 31.05.2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Зокрема, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, на помилковість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68 %, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді є недостатнім для перерахунку довічного грошового утримання на заявлених вимогах та становить на посаді судді Городоцького районного суду Львівської області (15 років 07 місяців 25 днів) з 19.05.1993 по 12.01.2009; на посаді судді Львівського апеляційного адміністративного суду (9 років 05 місяців 14 днів) з 13.01.2009 по 26.06.2018. Апелянт вважає, що до суддівського стажу позивача зарахуванню підлягає період роботи лише на посаді судді. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до суду апеляційної інстанції та в судове засідання не з`явився, хоча позивач належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності. Представник апелянта в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги, відзиву в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є суддею Львівського апеляційного адміністративного суду у відставці та з 15.06.2018 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України. Позивачу призначено та виплачувалось довічне грошове утримання судді у відставці. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 380/5276/20, залишеним без змін Восьмим апеляційним адміністративним судом 12.11.2020, задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладену у формі рішення від 25.03.2020 № 19 щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 16.03.2020 № 15 станом на 18.02.2020, виданої Львівським апеляційним адміністративним судом. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 16.03.2020 № 15 станом на 18.02.2020, виданої Львівським апеляційним адміністративним судом, з урахуванням виплачених сум. Згідно рішення відділу з перерахунку пенсій Управління з питань застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Львівській області № 134950001458 від 15.12.2020 на виконання рішення суду проведено перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 за яким визначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 60% суддівської винагороди. ОСОБА_1 вважаючи протиправним перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці за яким визначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 60% суддівської винагороди звернувся з відповідним позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зробив висновок, що у позивача наявний стаж роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного (довічного) грошового утримання у розмірі 68% заробітку діючого на відповідній посаді судді, починаючи з 19.02.2020. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке. Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 126 Основного Закону незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пунктом 4 частини п`ятої статті 126 Конституції України). Закон України Про судоустрій і статус суддів (далі Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VI (далі Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (частина друга статті 142 Закону №1402-VIII). Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. В подальшому рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. Відтак, з 19.02.2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII, оскільки фактично відбулась зміна, по відношенню до позивача, розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, що в свою чергу є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 380/5276/20, залишеного без змін Восьмим апеляційним адміністративним судом 12.11.2020, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено перерахунок та проводиться виплата ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% відповідно до довідки № 15 від 16.03.2020 з 19.02.2020. До стажу роботи судді ОСОБА_1 зараховано періоди роботи на посаді судді Городоцького районного суду Львівської області (15 років 07 місяців 25 днів) з 19.05.1993 по 12.01.2009; на посаді судді Львівського апеляційного адміністративного суду (9 років 05 місяців 14 днів) з 13.01.2009 по 26.06.2018. Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). За правилами частини 1 статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 за №2453-VI (надалі по тексту також Закон №2453-VI) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992 за №2862-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2862-ХІІ). Кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень (частина 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ). Абзацом 2 частини 4 цієї статті Закону передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. В період дії положень статті 43 Закону №2862-ХІІ правове регулювання поняття стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, було додатково врегульовано і іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року за №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 за №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. З матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у період з 25.08.1979 по 17.08.1984 навчався у Львівському державному університеті ім. Івана Франка. Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становив більше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, враховується також половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі. Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17, від 29 квітня 2020 року у справі №426/12415/16-а, від 18 червня 2020 року у справі №498/337/17, від 07 вересня 2020 року у справі №426/14458/16. Відповідно до статті 137 Закону № 1402-VIII у первісній редакції 2016 року до стажу роботи на посаді судді зараховувалась лише робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Однак Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: "До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді". Отже, з дати набрання чинності Законом № 2509-VIII, тобто з 05.08.2018, законодавець встановив нові правила обчислення стажу роботи на посаді судді, згідно з якими до суддівського стажу також зараховується період роботи у сфері права, вимога щодо якого була необхідною для призначення (обрання) особи на посаду судді вперше в силу вимог закону, який діяв на момент такого призначення (обрання). 19.05.1993 позивач обраний на посаду судді Городоцького районного суду Львівської області. На той час вимоги до особи при обранні на посаду судді вперше визначалися Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів", які діяли з 10.02.1993 до 05.07.2001. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 2862-XII право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону мав громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, мав вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/537/19 дійшла висновку, що стаття 137 Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що у зв`язку з набранням чинності Законом №2447-VIII, яким унесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19 (провадження № 11-882заі19). Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону №1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами. Частина 2 статті 137 Закону № 1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України). Так, до призначення на посаду судді вперше ОСОБА_1 працював з жовтня 1984 року, юрисконсультом, адвокатом Львівської обласної колегії адвокатів у період з 01.12.1986 по 18.03.1992 та помічником голови Мостиського районного суду з квітня 1992 року по 19.05.1993 року. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що позивач має право на зарахування двох років з вищезазначеного періоду роботи (професійної діяльності), до стажу на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 за №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. У мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 за №18-рп/2011 Конституційний Суд України вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 за №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Враховуючи наведене, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 має право на зарахування наступних періодів роботи, який дає право на встановлення щомісячного (довічного) грошового утримання судді: навчання в ЛДУ ім. Івана Франка 25.08.1979 р. (зарах 1/2) по 17.08.1984 стр.навч 2 р.5 м.26 дн.; судді Городоцького районного суду Львівської області з 19.05.1993 по 12.01.2009- 15 р.7 м.23 дн.; судді Львівського апеляційного адміністративного суду з 13.01.2009 по 26.06.2018 09 р.05 м 13 дн., що загалом складає 27р.07м.02 дн., а також двох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (періоду роботи юрисконсультом, адвокатом Львівської обласної колегії адвокатів та помічником голови Мостиського районного суду), а відтак наявний у позивача стаж роботи 29 років 7 місяців 2 дні, який дає право на відставку та отримання щомісячного (довічного) грошового утримання у розмірі 68% заробітку діючого на відповідній посаді судді, починаючи з 19.02.2020. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 380/4645/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 20.09.2021