Ухвала КАС ВС № 380/4645/21

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 29 червня 2026 року м. Київ справа №380/4645/21 адміністративне провадження № К/990/27813/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі №380/4645/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15 грудня 2020 року №134950001458 щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 16 березня 2020 року №15 станом на 18 лютого 2020 року, виданої Львівським апеляційним адміністративним судом у розмірі 60% грошового утримання працюючого судді; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 16 березня 2020 року №15 станом на 18 лютого 2020 року, виданої Львівським апеляційним адміністративним судом з урахуванням виплачених сум у розмірі 68 % грошового утримання працюючого судді. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року, позов задоволено повністю. На виконання вказаного судового рішення 01 листопада 2021 року судом було видано виконавчий лист №380/4645/21. На виконання зазначеного судового рішення відповідачем у межах електронної пенсійної справи №134950001458 було здійснено розрахунок та нараховано доплату за період з 19 лютого 2020 року по 31 жовтня 2021 року в загальній сумі 328990,53 грн. Проте вказана сума за життя стягувача виплачена не була. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач (стягувач) ОСОБА_1 помер. У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі його правонаступником, мотивуючи вимоги тим, що вона є єдиним спадкоємцем померлого чоловіка та має право на отримання нарахованих, але не виплачених за його життя сум довічного грошового утримання. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року, заяву ОСОБА_2 задоволено. Замінено стягувача у виконавчому листі №380/4645/21 з ОСОБА_1 на його правонаступника - ОСОБА_2 . Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 12 червня 2026 року через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. Скаржник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове рішення про повну відмову в задоволенні заяви про заміну сторони. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, пенсійний орган зазначає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначається особисто судді, є виплатою, яка невіддільна від особи, а тому чинним законодавством України не передбачено можливості успадкування таких сум після смерті особи. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дослідив зміст касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень і дійшов таких висновків. Відповідно до частини першої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина четверта статті 379 КАС України). Аналогічно, за приписами статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення напряму залежить від того, чи допускають спірні або встановлені судом матеріальні правовідносини перехід прав та обов`язків у порядку наступництва (зокрема, спадкування). Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 1219 ЦК України визначено перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини як такі, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, серед яких у пункті 4 зазначено права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Зазначена норма матеріального права встановлює чітку заборону на перехід у спадщину самого лише права особи на нарахування та отримання соціальних чи пенсійних благ у майбутньому. Водночас спеціальний правовий механізм щодо сум соціальних виплат, які вже належали особі, регулюється статтею 1227 ЦК України. За її змістом суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Аналогічне правило міститься у статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), відповідно до якого сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, а в разі їх відсутності чи незвернення у встановлений строк, входить до складу спадщини. Для правильного застосування вказаних норм права ключове значення має встановлення факту того, чи були відповідні грошові кошти фактично нараховані особі за її життя. Верховний Суд наголошує, що кошти, які не були обчислені та нараховані пенсіонеру за життя через протиправну відмову чи бездіяльність пенсійного органу, не можуть вважатися недоотриманою пенсією в розумінні статті 52 Закону №1058-IV та статті 1227 ЦК України, оскільки вони не набули ознак індивідуалізованого майна спадкодавця. Навпаки, якщо суми заборгованості були офіційно розраховані та донараховані органом Пенсійного фонду України (зокрема, на виконання судового рішення, яке набрало законної сили), такі суми стають майном особи (належними їй коштами) і в разі її смерті безперешкодно переходять до спадкоємців чи членів сім`ї на підставі статті 1227 ЦК України. Як беззаперечно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок та нарахувало ОСОБА_1 доплату щомісячного довічного грошового утримання за період з 19 лютого 2020 року по 31 жовтня 2021 року в конкретному розмірі - 328990,53 грн. Цей факт відображений в автоматизованій системі обробки пенсійної документації та не заперечується самим скаржником. Оскільки Пенсійний фонд нарахував, однак не виплатив вказані грошові кошти ОСОБА_1 , вони стали його власністю, яка не була отримана ним за життя. Тому, відповідно до статті 1227 ЦК України, право на отримання цих коштів перейшло, в порядку спадкування, до його дружини. Це підтверджує, що суд першої інстанції законно замінив стягувача у виконавчому листі на підставі статті 379 КАС України. Аналогічна правова позиція щодо правонаступництва у правовідносинах, які стосуються виплати нарахованих за життя спадкодавця сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, висловлена Верховним Судом у постанові від 09 вересня 2025 року у справі №300/2366/20. У вказаній постанові колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що виконання судового рішення у таких випадках пов`язано не з особистим правом на призначення довічного грошового забезпечення судді, а стосується виплати вже нарахованої, але невиплаченої за життя суми грошових коштів. При цьому довічне грошове утримання судді відноситься до «інших соціальних виплат» у розумінні статті 1227 ЦК України, а тому право на його отримання переходить до спадкоємців і процесуальне питання щодо заміни сторони має вирішуватися за правилами статті 379 КАС України. Доводи скаржника про те, що довічне грошове утримання судді у відставці не є класичною пенсією чи соціальною виплатою, а тому не підлягає спадкуванню, на думку колегії суддів, є безпідставними та необґрунтованими. Стаття 1227 ЦК України містить відкритий перелік виплат, вказуючи на «інші соціальні виплати, які належали спадкодавцеві». Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за своєю правовою природою є гарантованою державою регулярною грошовою виплатою, яка забезпечує належний рівень соціальної захищеності судді, фінансується за рахунок Державного бюджету через органи Пенсійного фонду, а тому повністю підпадає під дію гарантій, передбачених статтею 1227 ЦК України щодо нарахованих та недоотриманих за життя сум. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є очевидно необґрунтованою. Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права (статей 52, 379 КАС України та статей 1218, 1227 ЦК України) є очевидним, відповідає усталеній, сталій та послідовній практиці Верховного Суду щодо правонаступництва у разі наявності нарахованих за життя сум виплат, а аргументи скаржника не викликають жодних розумних сумнівів та не спростовують законності судових рішень. Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 379 КАС України висловлена Верховним Судом в ухвалі від 02 лютого 2026 року у справі №380/9805/21. Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі №380/4645/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк Судді: С.М. Чиркін В.М. Шарапа