Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/9613/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2024 р. Справа № 520/9613/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Присяжнюк О.В. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 (головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В.) по справі № 520/9613/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 ( далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила: - визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області щодо призначення довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області зарахувати до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк проходження строкові військової служби у лавах Збройних Сил - 4 роки 2 місяці 20 днів; період роботи на посаді секретаря судових засідань, консультанта - завідуючої приймальною громадян Харківського апеляційного суду та помічника судді Апеляційного суду Харківської області - 6 років 5 місяців 14 днів; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити перерахунок призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 62 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 28.02.2023 року, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у задоволенні позову відмовлено. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що відмова відповідача зарахувати до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періодів проходження строкової військової служби та роботи на посадах секретаря судового засідання , консультанта - завідуючої приймальної громадян та помічника судді є протиправною. Вважає, що має право на перерахунок розміру призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 62% суддівської винагороди. Проте, судом першої інстанції не надано обґрунтувано відмову в позові щодо не врахування періоду проходження позивачем строкової військової служби у в/ ч НОМЕР_1 з 13.12.1990 по 10.06.1993, а також періоду роботи на посадах секретаря судового засідання , консультанта -завідуючої приймальної громадян та помічника судді , що становить 6 років 5 місяців 14 днів. Посилається на правові висновки Верховного Суду викладені в постановах від 23.12.2021р. по справі № 686/16953/17, від 30.03.2023р. справа № 280/2167/21 та інші. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Жигилія С.П., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Перцова Т.С., Присяжнюк О.В. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 20.07.2007 по 21.02.2023 ОСОБА_1 обіймала посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, звільнена з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, що вбачається з Указу Президента України від 20.07.2007 року № 654/2007, Постанови Верховної Ради України від 24.06.2012 року № 5009-VІ, Рішення ВРП № 95/0/15-23 від 21.02.2023 (а.с. 6-13). 28.02.2023 наказом Орджонікідзевського районного суду міста Харкова №1/34 від 21.02.2023 ОСОБА_1 відраховано зі штату Орджонікідзевського районного суду міста Харкова з посади судді у зв`язку зі звільненням у відставку.(а.с.9) 21.04.2023 Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204750015860 позивачці призначено довічне грошове утримання судді у відставці із застосуванням загального проценту розрахунку від заробітку у розмірі 50%, при цьому до стажу роботи судді зараховано стаж роботи на посаді судді 15 років 04 місяці 24 дні. (а.с.18) Не погоджуючись із відсотком призначеного довічного утримання та не врахуванням пенсійним органом до стажу судді періоду строкової служби та роботи на посадах секретаря судового засідання, консультанта та помічника судді, позивачка звернулась до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійним органом вірно визначено відсоток довічного утримання судді у відставці, оскільки на час звільнення у відставку мала 20 років стажу. Судом зазначено, що стаж роботи для отримання надбавки до посадового окладу та розрахунок стажу судді для реалізації права на відставку не є тотожними. Саме тому позовні вимоги в частині посилання позивачки на наявність суддівського стажу 26 років 00 місяців 28 днів є помилковими. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не порушено прав позивача у сфері публічних відносин. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Колегія суддів зазначає, що пенсійним органом при проведенні обрахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, не враховано до стажу роботи позивача, який дає право на отримання довічного грошового утримання, період проходження строкової військової служби з 30.06.1993 року по 03.03.1995 року (01 рік 08 місяців 04 дні), а також три роки роботи в галузі права. Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). На час обрання позивача на посаду судді безстроково питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося ч.4 ст.43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів». Згідно з ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Відповідно до абз.2 ст.1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Після втрати чинності ст.1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №

545. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби». Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року. У відповідності до п.11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Відповідно до абз.4 п.34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про статус суддів» № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби. Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 08.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 31.03.2021 у справі №235/7316/16-а, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а. Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно ч.2 ст.137 Закону № 1402-УІІІ (у редакції , що діє з 05.08.2018) до стажу роботи на посаді суддів також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) , вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Частиною 1 ст.7 Закону № 2862-ХІІ, чинного на час обрання ОСОБА_1 на посаду суддів, визначалось, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційної комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше три роки. З огляду на наведені норми законодавства, до стажу роботи позивача, що дає право на відставку судді, зараховується також три роки роботи в галузі права. Судом встановлено, що позивач мала достатній для звільнення у відставку стаж роботи ( 20 років), визначений на підставі ст.ст.116, 137 Закону України № 1402- УІІІ " Про судоустрій та статус суддів", а також абз.4 п.34 розділу ХІІ " Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону в редакції Закону України " Про Вищу раду правосуддя", який складається з: строку роботи на посаді судді - 15 років 04 місяці 24 дні; строку проходження строкової військової служби (в/ч НОМЕР_2 )- 1 рік 8 місяців 4 дні; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності ), вимога щодо якого визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді - 3 роки. Тобто, загальний стаж позивачки для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розумінні Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII складає повних 20 років. В свою чергу, пенсійним органом призначено позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50% обчислене виходячи зі стажу роботи лише на посаді судді - 15 років 04 місяці 28 днів та безпідставно не включено до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку судді, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді - 3 роки, а також строкової військової служби - 1 рік 8 місяців 4 дні. Щодо доводів апелянта про не врахування судом до стажу роботи на посаді суддів періоду її роботи на посаді секретаря судових засідань, консультанта - завідуючої приймальною громадян Харківського апеляційного суду та помічника судді Апеляційного суду Харківської області - 6 років 5 місяців 14 днів, колегія суддів зазначає наступне. Так, ч. 4 ст. 43 Закону України № 2862-XII визначено вичерпний перелік посад, робота на яких зараховувалася до стажу роботи на посаді судді, в цьому переліку відсутні такі посади як: секретар судових засідань, консультант - завідуючої приймальною громадян, помічник судді. Тобто, Законом № 2862-XII, не передбачена можливість зарахування до стажу роботи судді періодів роботи на посадах, про які зазначено позивачем в позові, окрім випадків які врахувала Вища рада правосуддя, а саме стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо не врахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової військової служби 1 рік 8 місяців 4 дні та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки, а тому в цій частині позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати такий стаж, визначивши загальний стаж на посаді судді, який повинен бути врахований при обчисленні (розрахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 - 20 років. Натомість, суд першої інстанції, відмовляючи у цій частині позову, неповно встановив обставини справи, що призвело до невірного вирішення справи, як наслідок, в цій частині судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову. Щодо періоду проходження строкової військової служби у в/ч НОМЕР_1 з 13.12.1990 до 10.06.1993, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для його зарахування до загального стажу роботи судді, що дає право на відставку, оскільки в цей період позивач проходила службу в Амурській області РФ, проте як до стажу судді зараховується строкова військова служба в Збройних Силах України або військова служба в країні, правонаступником якої є України (Радянська армія). Стосовно визначення відсотку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Зважаючи на те, що позивач має повних 20 років стажу на посаді судді, то в силу приписів ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII має право на довічне грошове утримання судді у відставці 50% винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не 62%, як вважає позивач . При цьому, судом встановлено, що пенсійним органом призначено позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50% винагороди судді, який працює на відповідній посаді. З урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції щодо відмови в цій частині позову є вірними, зробленими з правильним застосуванням норм матеріального права, а доводи апелянта не знайшли свого підтвердження за наслідками апеляційного перегляду. За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн. та апеляційної скарги 1 816,50 грн., що підтверджується квитанціями. Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено частково, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 513,85 грн. (605,60 грн + 908,25 грн). Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 520/9613/24 - скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо врахування стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк проходження строкові військової служби у лавах Збройних Сил - 1 рік 8 місяців 4 дні; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки. Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неврахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової військової служби 1 рік 8 місяців 4 дні та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової військової служби 1 рік 8 місяців 4 дні та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки, визначивши загальний стаж на посаді судді, який повинен бути врахований при обчисленні (розрахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 - 20 років. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі № 520/9613/24 - залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 1 513,85 грн (одна тисяча п`ятсот тринадцять гривень 85 копійок). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді О.В. Присяжнюк Т.С. Перцова