Постанова 4851 № 520/21442/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2025 р. Справа № 520/21442/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М.) від 14.10.2024 року по справі № 520/21442/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.09.2021 року про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в частині обрахування стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання - 20 років та загального проценту розрахунку пенсії від заробітку - 50%; - зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, стаж 22 роки; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді Харківського апеляційного суду у відставці виходячи зі стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 22 роки та обчислювати виходячи із загального відсотку розрахунку пенсії - 54% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 10.09.2021 з урахуванням раніше здійснених виплат. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, стаж 22 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, стаж 22 роки; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді Харківського апеляційного суду у відставці виходячи зі стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 22 роки та обчислювати виходячи із загального відсотку розрахунку пенсії - 54% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 10.09.2021 з урахуванням раніше здійснених виплат. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1168 (одна тисяча сто шістдесят вісім) гривень 00 копійок. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач була призначена на посаду судді у період дії Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ, тому і визначення його стажу роботи на посаді судді здійснюється відповідно до вказаного закону. Вказані обставини також підтверджуються положеннями Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 № 1798-VIII, яким були внесені зміни в Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, зокрема пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом 4 такого змісту "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Позивач, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечувала та просила відмовити. Зазначила, що Харківським окружним апеляційним адміністративним судом повно та всебічно встановлено всі обставини, що мають значення для прийняття рішення. А доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Указом Президента України від 13 серпня 2002 № 712/22 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 , було призначено на посаду судді Дергачівського районного суду Харківської області строком на 5 років. Указом Президента України від 25 липня 2006 року № 640/2006 - на посаду судді апеляційного суду Харківської області у межах п`ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 296-VI позивача обрана суддею цього суду безстроково. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 переведена на роботу на посаді судді Харківського апеляційного суду. Рішенням XV чергового з`їзду суддів України від 6 березня 2018 року ОСОБА_1 обрана членом Вищої ради правосуддя. Відповідно до рішення Вищої Ради правосуддя від 9 вересня 2021 року за № 1963/о/15-21 позивача звільнено у відставку з посади судді Харківського апеляційного суду. З 10.09.2021 позивач перебуваю на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, як особа, якій призначено довічне грошове утримання судді у відставці згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Щомісячне довічне грошове утримання судці у відставці визначено позивачу із застосуванням загального проценту розрахунку 50% - за 20 років роботи на посаді судді. Не погоджуючись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати розмір її щомісячного грошового утримання судді у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди та 4 відсотків грошового утримання судді за кожний рік роботи понад 20 років, всього 54% з 13.09.2021. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.07.2024 № 21361-21516/Ш-03/8-2000/24 повідомило позивача про відсутність підстав для перерахувати розмір її щомісячного грошового утримання судді виходячи зі стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 22 роки та обчислювати виходячи із загального відсотку розрахунку пенсії - 54% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді. Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо не зарахування до стажу судді певних періодів, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді трирічного стажу роботи у сфері права у вказаний період, що передбачений ч.2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» діяв протиправно, чим порушив права та інтереси позивача. Належним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних відносинах суд визначив зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, стаж 22 роки та відповідно зобов`язаня Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді Харківського апеляційного суду у відставці виходячи зі стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 22 роки та обчислювати виходячи із загального відсотку розрахунку пенсії - 54% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 10.09.2021 з урахуванням раніше здійснених виплат. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та зазначає таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 126 Конституції України встановлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених цією статтею. Однією з підстав звільнення судді відповідно до пункту 4 частини 6 статті 126 Конституції України є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Згідно з статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Статус судді у відставці регулюється нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII). Відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Статтею 137 Закону № 1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу (частина 1). До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (частина 2). Стаття 137 Закону № 1402-VIII доповнена частиною 2 на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 № 2509-VIII (далі Закон № 2509-VIII). Конституційний Суд України у рішенні від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 дійшов висновку, що за змістом частини 1 статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності. Відповідно, передбачені частиною 2 статті 137 Закону № 1402-VIII, положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді застосовуються з дати набрання чинності Законом № 2509-VIII, тобто з 05.08.2018. Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31.10.2019 у справі № 520/11431/18, від 23.06.2022 у справі № 560/937/19, від 19.07.2023 у справі № 560/9495/22. Згідно з частиною 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Пункт 34 розділу XII доповнено абзацом 4 згідно із Законом України «Про вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VIII, який набрав чинності з 05.01.2017. Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.11.2021 у справі № 9901/15/21 виклала такі правові висновки: «…при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення. Виражене й закріплене в частині 2 статті 137 Закону № 1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді», треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи). Велика Палата Верховного Суду констатує, що вимоги до кандидатів на посаду судді були по-різному визначені законодавством України, що діяло на день їх призначення (обрання) на посаду судді, а тому такі вимоги можуть вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, залежно від змісту цих вимог, визначених законодавством, яке було чинним на час призначення (обрання) на посаду судді». Отже, у разі здійснення перерахунку стажу обов`язково необхідно враховувати порядок призначення (обрання) кожного окремого судді на посаду вперше, оскільки при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше застосовувалися різні вимоги до стажу, необхідного для зайняття посади судді, які діяли на момент такого призначення (обрання). До набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ (далі Закон №№ 2862-ХІІ). Відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Згідно з статтею 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Згідно з матеріалами справи, Указом Президента України від 13.08.2002 № 712/22 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Дергачівського районного суду Харківської області строком на 5 років. На час призначення позивача на посаду судді статус суддів визначав Закон № 2862-XII, у відповідній редакції, відповідно до частини 1 статті 7 якого на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. (Частина перша статті 7 в редакції Закону № 2534-III (2534-14 ) від 21.06.2001 ). Законом № 2509-VIII статтю 137 Закону № 1402-VIІІ доповнено частиною 2 такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 дійшла висновку, що частина 2 статті 137 Закону № 2862-XII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення. Отже, чинними на момент обрання та звільнення позивача у відставку нормами законодавства було передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи на посадах, які передували призначенню позивача на посаду судді. Оскільки до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, позивач має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж роботи позивача у галузі права в межах 3-річного строку, а саме стаж на посаді юрисконсульта, який позивач мала з 1998 по 04.09.2002. Слід вказати, що відповідно до Висновку Вищої ради правосуддя від 31.08.2021 року, визначено загальний стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку складає 21 рік 11 місяців та 11 днів, а на день розгляду вказаного питання - 22 роки. Крім того, рішенням Ради суддів України в рішенні № 6 від 11.04.2024 зазначено, що єдиним конституційним органом, який при прийнятті рішення про звільнення у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має розраховуватися та виплачуватися відповідне грошове утримання, є Вища рада правосуддя. Дії органів Пенсійного фонду України щодо перегляду стажу роботи судді та визначеного у рішенні Вищої ради правосуддя неприпустимі. Відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Як встановлено вище, відповідач протиправно не зарахував спірний період до стажу роботи позивача на посаді судді, відтак загальний стаж позивача на посаді судді, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання складає 22 роки. Отже, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має становити 54% (50% + 4% за 2 повних роки роботи) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Суд першої інстанції обрав належний спосіб захисту прав позивача та обгрунтовано вийшов за межі заявлених вимог, визнавши протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, стаж 22 роки; та зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, стаж 22 роки та відповідно зобов`язаня Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді Харківського апеляційного суду у відставці виходячи зі стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 22 роки та обчислювати виходячи із загального відсотку розрахунку пенсії - 54% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 10.09.2021 з урахуванням раніше здійснених виплат. На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позову. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 по справі № 520/21442/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко