Постанова 4810 № 433/541/19

Головуючий суду 1 інстанції - Суський О.І. Доповідач - Луганська В.М. Справа № 433/541/19 Провадження № 22-ц/810/612/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2021 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючого Луганської В.М. суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю. за участю секретаря: Залюшного О.Г. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 13 травня 2021 року, ухваленого у складі судді Суського О.І., за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У березні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких зазначило, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписала заяву № б/н від 30 квітня 2010 року, відповідно до якої відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 11600 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до умов договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, а також оплачувати комісії. Однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 17 лютого 2019 року за зазначеним кредитним договором утворилася заборгованість в сумі 362590,55 грн, яка складається з: 11599,86 грн - заборгованість кредитом; 346290,69 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 4700,00 грн заборгованість за пенею та комісією. Посилаючись не те, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину заборгованості, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № б/н від 30 квітня 2010 року у сумі 127906, 03 грн, яка складається: 11599,86 грн - заборгованість за тілом кредиту; 116306, 17 грн заборгованість за простроченими відсотками. Під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № б/н від 30 квітня 2010 року у сумі 38781, 52 грн, яка складається: 11599,86 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27181, 66 грн заборгованість за простроченими відсотками. Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 22 жовтня 2019 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості було задоволено. Ухвалою Троїцького районного суду Луганською області від 15 вересня 2020 року скасовано заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 22 жовтня 2019 року. Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 13 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач при укладенні договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків, пені та штрафу, оскільки, окрім заяви-анкети, відповідачем в той же день була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». З виписки по рахунку чітко вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, знімала кошти в банкоматах тощо, однак використані кредитні кошти не повернула. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач має заборгованість із тіла кредиту у розмірі 11599,86 грн. Скаржник посилається на те, що відповідачем одночасно із анкетою-заявою власноручно було підписано довідку про умови кредитування, в якій сторонами узгоджено, зокрема, базову відсоткову ставку за користування кредитом 2,5 проценти в місяць (30 % річних), розмір та умови нарахування неустойки. Суд безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за тілом кредиту та по процентам. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначила, що у 2014 році зверталася до Троїцького відділення Приватбанку з метою закрити рахунок, закрила рахунок та здала банківську картку. З метою отримання консультації щодо відкриття рахунку, відповідач у липні 2020 року звернулася до позивача, на що відповідачу повідомили про наявність у неї заборгованості, яка утворилася станом на 17 лютого 2019 року у розмірі 362590,55 грн. Проте позов подано про стягнення заборгованості в розмірі 127906,03 грн, а 11 грудня 2020 року позовні вимоги зменшено до 38781,52 грн. Відповідач вказує, що докази, надані позивачем не містять відомостей про строк виконання зобов`язання, суму зобов`язання у розрізі щомісячних платежів. Позивачем не надано оригіналу кредитного договору у письмовій формі, що містить графік платежів, сплати процентів тощо. Не надано докази надання клієнту вичерпної інформації про вартість кожного з альтернативних варіантів надання послуг; докази про передання одного з оригіналів договору споживачеві; не надано оригінал розрахунку суми позову, що містить графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом. Позивач посилається на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, щодо недоведення факту укладення кредитного договору. Крім того, зазначає, що позивач відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, пропустив строк позовної давності. Просила рішення Троїцького районного суду Луганської області від 13 травня 2021 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. У судове засідання представник позивача АТ КБ «Приватбанк» не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до положень ч. ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, суд дійшов висновку про недоведеність тверджень позивача про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки за користування кредитом. У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку процентна ставка не зазначена. Позивачем надано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», однак анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку не містить вказівки на те, що довідка про умови кредитування є складовою частиною укладеного між сторонами договору. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. Умови та Правила надання банківських послуг не засвідченні належним чином та не містять підпису боржника, що не може вважатися належним та допустимим доказом. Додана до позову роздруківка витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить будь-яких позначок, які б вказували на ознайомлення відповідача із саме цими за змістом Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку. Таким чином, кредитним договором, укладеним між сторонами у письмовій формі шляхом підписання анкети-заяви, не визначено розмір процентів за користування кредитними коштами. Відмовляючи в задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов висновку про погашення відповідачем отриманих кредитних коштів в повному обсязі та дійшов висновку що вимога відповідача щодо застосування строку позовної давності, є безпідставною. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, з огляду на наступне. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України). Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Із матеріалів справи вбачається та ніким не оспорюється, що 30 квітня 2010 року відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Судом встановлено, що згідно з договором № б/н від 30 квітня 2010 року ОСОБА_3 (прізвище було змінено на ОСОБА_4 ) отримала кредит в сумі 11600, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. 30 квітня 2010 року відповідачкою підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», в якій містяться тарифи банку - базова відсоткова ставка за користування кредитом -2,5% на місяць ( 30% на рік), обов`язковий щомісячний платіж; терміни внесення щомісячних платежів, розмір штрафів, пені). Таким чином, 30 квітня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк», яке змінило найменування на АТ КБ «Приватбанк», та відповідачем у встановленій законом письмовій формі укладено договір б/н, відповідно до умов якого сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок та строк повернення коштів, розмір пені, штрафу. Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Тому, безпідставним є посилання суду першої інстанції на недоведеність тверджень позивача про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки за користування кредитом. Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що суд безпідставно не врахував довідку про умови кредитування. На підставі вищевказаної заяви, відповідачу відкрито картковий рахунок та видавалася кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , остання з яких зі строком дії 07/15, про що свідчить довідка акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (а.с.134). Строк дії останньої картки зазначено - 07/15. Дані обставини відповідачем не оспорювалися. З наданої банком виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач після отримання картки неодноразово здійснювала операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, здійснювала покупки, так й частково погашала заборгованість по кредиту. Згідно зі ст. ст. 526, 530, ч. 1 ст. 612 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ( стаття 610 ЦПК України). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530,631 ЦК України). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). У відповідності до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В статті 257 ЦК Українизазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України). Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК Українисплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1,5 ст. 261 ЦК України). Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК Україниспливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення. Умовами укладеного між сторонами договору № б/н від 30 квітня 2010 року передбачено, що позичальник повертає кредит банку щомісячно до 25 числа місяця наступного за звітним. Отже, сторони погодили щомісячне виконання зобов`язання за кредитним договором. Оскільки умовами договору № б/н від 30 квітня 2010 року встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника, зокрема, щодо сплати окремих платежів, встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку сплати кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності по кожному черговому платежу починається з моменту порушення його виконання. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем в письмовій формі заявлялося клопотання про застосування строку позовної давності (т.с.1 а.с.95-97 ). Із матеріалів справи вбачається, що із цим позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позивач звернувся до суду 18 березня 2019 року, про що свідчить штемпель на поштовому конверті. Із матеріалів справи вбачається, що відповідака після 19 липня 2014 року кредитним лімітом не користувалася, останнє здійснення погашення заборгованості 10 березня 2015 року. Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає, що з позивач з вимогами про стягнення кредитної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11599, 86 грн звернувся поза межами позовної давності, заборгованість за основною сумою боргу у не підлягає стягненню з відповідача у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Із наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем заборгованість по процентам за користування кредитом розрахована за період з 26 червня 2020 року по 26 червня 2026 року. Позивач з вимогами про стягнення відсотків з відповідача за період з 26 червня 2010 року по 30 липня 2015 року звернувся поза межами строку позовної давності, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити у зв`язку з пропуском строку. Відповідно до статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Проте, зі спливом строку кредитування, як зазначалося вище строк дії картки до 30 липня 2015 року включно, припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 01 серпня 2015 року позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами, тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01 серпня 2015 року по 26 червня 2016 року не підлягають задоволенню за необґрунтованістю. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд вважає, що рішення суду слід скасувати відповідно до п.п.1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК Українита ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 11599, 86 грн, по процентам за користування кредитом за період з 26 червня 2010 року по 30 липня 2015 року відмовити відмовити зі спливом строку позовної давногсті, а по процентами за користування кредитом, яка виникла з 01 серпня 2015 року по 26 червня 2016 року відмовити за необґрунтованістю. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зажаючи на те, що апеляційна скарга задоволена частково, судовий збір не підлягає перерозподілу між сторонами, оскільки у задоволенні позовних вимог скаржнику відмовлено. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд , п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк задовольнити частково. Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 13 травня 2021 року скасувати та постановити нове. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № б/н від 30 квітня 2010 року за тілом кредиту у розмірі 11599,86 грн та відсотків за період з 26 червня 2010 року по 30 липня 2015 року, відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про стягнення з ОСОБА_2 відсотків за період з 01 серпня 2015 року по 26 червня 2016 року відмовити за необґрунтованістю. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 17 вересня 2021 року. Головуючий В.М. Луганська Судді: В.А. Коновалова О.Ю. Карташов